Синдром подразненого кишечника

Синдром подразненого кишечника (СПК) — функціональні гастро- інтестинальні порушення, які характеризуються абдомінальним болем та порушенням кишкових функцій без специфічної, притаманної тільки йому органічної патології.

Класифікація (відповідно Римських критеріїв III):

1. СПК — С (СПК із закрепом, констипацією)

2. СПК — Д (СПК із діареєю)

3. СПК — М (змішаний (mixt) синдром, діарея + закреп)

4. СПК — А ( закреп та діарея, які перетинаються (альтернують))

Первинні дослідження, копрологічне дослідження, ендоскопічне до­слідження (ректороманоскопія чи колоноскопія), аналіз калу на дисбі- оз, ірігографія, манометрія (за показами)

Клініка Скарги розподіляють на кишкові та позакишкові (загальні). До кишкових відносять:

1) порушення дефекації (варіант із діареєю — рідкий жовтий стілець, іноді з домішкою слизу і залишків неперетравленої їжі 2-4 рази на добу, частіше ранком, після сніданку, особливо характерно — під час емоцій­ній напруги або неспокої, імперативні позиви на дефекацію; варіант, що перебігає переважно з закрепом — затримка дефекації до 1-2 разів на тиждень, іноді регулярна, але із тривалою напругою, почуття неповно­го випорожнення кишечнику, зміна форми і характеру калових мас — тверді, сухі, типу «козиного», стрічкоподібні і т.д„ іноді — «закрепний» пронос);

2) біль у животі і здуття (метеоризм) — нападоподібний чи тупий, що тисне, розпирає, біль в животі, який супроводжується здуттям (підси­люються після їжі, при стресовій ситуації, перед дефекацією і прохо­дять після дефекації). Скарги загального характеру зустрічаються не­залежно від варіанта СПК: головний біль, стомлюваність, біль в облас­ті серця, утруднення вдиху, почуття кому при ковтанні, нудота, почут­тя швидкого насичення, переповнення у верхній частині живота, від­рижка, відчуття тремтіння, порушення сечовиділення. Звертає увагу не­відповідність між тривалістю захворювання, численними скаргами і за­довільним фізичним станом дитини.

тивного й астено-депресивного синдромів, під час пальпації — болю­чість усієї товстої кишки або її частини.

Доволі часто СПК, як і багато інших патологічних станів, супрово­джується дисбіозом кишечника. Дисбаланс кишкової мікрофлори може призвести до розвитку кишкової диспепсії (метеоризм, бурчання, здут­тя живота, дискомфорту, відчуття важкості, біль, порушення дефекації), синдрому порушення травлення (стеаторея, порушення всмоктування жиророзчинних вітамінів), антено-вегетативного синдрому.

Діагностика СПК

• Клінічний аналіз крові — у межах вікової норми; клінічний аналіз сечі без особливостей.

• Копрологічне дослідження: можливі кашкоподібний чи рідкий стул з першою щільною порцією, наявність незначної кількості слизу.

• Ректороманоскопія (колоноскопія): біль при інсуфляції повітрям, можливе посилення судинного малюнка слизуватої, незначна гіпе­ремія слизуватої, накладення слизу, високі ригідні складки, фізіо­логічні сфінктери з підвищеним тонусом;

• Ірігографія: наявність спазмованих ділянок, газу та рідини у про­світі кишечника, рельєф слизової не змінюється.

• Манометрія: при балонному розтягуванні прямої кишки підвище­ні показники тиску;

• Аналіз калу на дисбіоз:

Лікування

• Режим дня: чергування праці, відпочинку, прогулянок, фізичного навантаження, достатнього сну, за можливістю — корекція пси- хотравмуючих ситуацій.

• Дієта: спеціальної дієти немає. Рекомендується насамперед регу­лярний (5-6 разів у день) прийом їжі невеликими порціями. Ви­ключаються продукти, що погано переносяться і сприяють га­зоутворенню (тваринні жири, цитрусові, шоколад, горох, квасоля, сочевиця, капуста, молоко, чорний хліб, газовані напої, квас, вино­град, ізюм). При діареї обмежують продукти, що містять лактозу і фруктозу (у випадку їхньої непереносимості); при закрепах реко­мендується прийом нерафінованих продуктів, достатня кількість баластових речовин у харчовому раціоні (хліб з борошна грубого помелу з додаванням висівок, овочі, фрукти).

• Психотерапія, гіпнотерапія, рефлексотерапія.

• Седативна терапія (залежно від синдрому, який переважає в клі­нічній картині) за рекомендаціями психоневролога.

Варіант, що перебігає переважно з діареєю:

а) похідні фенілпіперідіна: лоперамід — 0,2 мг/10 кг маси 2-3 рази на добу, до 2 тижнів;

б) ентеросорбенти.

Варіант, що перебігає із закрепом-.

а) препарати, що нормалізують перистальтику кишечнику (прокіне- тики) — домперидон;

б) проносні, що мають гідрофільний ефект (ламінарид — 1/2-1 ч. л| 1-3 рази на добу; лактулоза 5 — 15 мл 2-3 рази на добу, суха морсь­ка капуста — 1/2 ч.л. на ніч;

• За наявності болю в животі та метеоризму:

міотропні спазмолітики (мебеверин призначають дітям від 6 років у дозі 2,5 мг/кг на добу 2 рази на день за 20 хв. до їжі, папаверин по 0,005­0,06 г 2 рази на добу, дротаверин 40-200 мг/добу в 2-5 прийоми; прифі- нія бромід 1 мг/кг/добу протягом 7-15 днів.); силікони (еспумізан — піс­ля 7 років — 1-2 чайних ложки 3-5 p/добу, дітям перших років життя — 20-40 крап. З р/добу);

• За наявності дисбіозу кишечнику — дієтична корекція, адсорбція та виведення токсичних речовин із кишечника, відновлення нмі- крофлори, покращення кишкового травлення та всмоктування, нормалізація моторики кишечника.

Відновлення нормофлори проводять препаратами з групи пребіоти- ків (лактулоза. — до 1 року — 0,25-0,5 мл/кг маси 2 р на добу, 1-7 ро­ків — по 5 мл 2 p/добу, старше 7 років — по 5 мл 3 p/добу), або препара­тами із групи пробіотиків.

Ферментні препарати (панкреатин та інші — дози індивідуальні за­лежно від виразності процесу).