Порушення провідності (блокада)

уповільнення або повна за­тримка проведення імпульсу збудження по провідниковій системі сер­ця. Розрізняють синоаурикулярні, атріовентрикулярні блокади.

Синоаурикулярна блокада — блокування передачі імпульсу від сину­сового вузла до передсердя, що характеризується випаданням одного серцевого циклу через декілька нормальних.

Атріовентрикулярна блокада (АВ) — порушення проведення ім­пульсу від передсердь до шлуночків. В клінічній практиці АВ-блока- ди класифікують на транзиторні, інтермітуючі та постійні. Залежно від ступеня порушення проведення їх поділяють на АВ-блокади І ступеня (неповна), II ступеня (неповна I, II тип по Mobitz), III ступеня (повна). Неповні АВ-блокади можуть бути функціональні (вагусні) та органічні. Функціональні блокади можуть зникати при фізичній та емоційній ак­тивності.

АВ-блокада І ступеня:

• перебіг клінічно безсимптомний, інколи може вислуховуватись ритм галопу;

• ритм правильний;

• подовження інтервалу PQ більш ніж 0,18 сек (у дітей грудного ві­ку більш 0,15 сек).

АВ-блокада II ступеня.

I тип по Mobitz:

• перебіг клінічно безсимптомний, може спостерігатися брадикар­дія та клінічні симптоми ваготонії. Органічна АВ-блокада II ст. су­проводжується симптоматикою основного захворювання серця;

• послідовне прогресуюче подовження інтервалу PQ, що закінчуєть­ся повним випадінням не зміненого комплексу QRS, після чого ре­єструється довга пауза.

II тип по Mobitz:

• інтервал PQ постійний, однакової тривалості;

• раптове випадінням комплексу QRS із кратністю через 2, 3, 4 і більше кардіоциклів, а також паузою після зубця Р;

• зубців Р більше, ніж комплексів QRS.

АВ-блокада III ступеня:

• брадикардія (ЧСС менше 60/хв.); хлопаючий І тон на верхівці сер­ця, систолічний шум, мезодіастолічний шум на верхівці, можли­во запаморочення та втрата свідомості (напади Морганьї-Адам- са-Стокса);

• зубці Р не пов’язані з комплексами QRS та кількість їх в 2 рази більша ніж шлуночкових комплексів;

• інтервали RR — постійні, довші; інтервали Р-Р — мінливі, коротші;

• комплекси QRS можуть бути нормальними і деформованими з по­довженням більш ніж 0,11сек (водій ритму шлуночків знаходиться в однієї з ніжок пучка Гіса).

Лікування. АВ блокада I, II ступеня:

При функціональній блокаді режим без обмежень. При органічній — режим залежить від тяжкості перебігу основного захворювання серця і наявності недостатності кровообігу. Лікування основного захворюван­ня серця. Виявлення при холтеровському моніторуванні нічних перио- дів АВ блокади І ступеню у здорових дітей не потребує дообстеження або специфічної терапії. За наявності функціональної АВ блокади І сту­пеню на тлі клінічно вираженої ваготонії можна призначати беласпон або белатамінал. За наявності вегетативної дисфункції з переважанням ваготонії — гідротерапія: прохолодний та контрастний душ, хлорид- но-натрієві ванни. При значній брадикардії — симпатоміметики (адре­налін, ізадрин) симптоматично.

АВ блокада III ступеня:3а відсутності клінічної симптоматики за­хворювання серця режим щадний з обмеженням фізичних навантажень (заняття фізкультурою, спортом). При органічній АВ-блокаді III ступе­ню режим залежить від тяжкості перебігу основного захворювання сер­ця і наявності недостатності кровообігу. Лікування основного захворю­вання серця. Кардіометаболітні засоби (рибофлавін, кальція пангамат, ліпоєва кислота). Симпатомиметики (адреналін, ізадрин) використо-

вуються симптоматично при значній брадикардії та загрозі виникнен­ня синкопальних станів. Хірургічне лікування. При лікуванні повної АВ-блокади у дітей різної етіології ефективним методом є тимчасова або постійна електрокардіостимуляція. Тимчасова ЕКС може бути ви­користана при невідкладній терапії набутої повної АВ-блокади. Пока­зи для імплантації фізіологічного ЕКС при уродженій повній АВ-блока- ді: брадикардія менше 40/хв, синкопальні і пресинкопальні стани (напа­ди Морганьї-Адамса-Стокса), недостатність кровообігу, обмеження фі­зичної активності.

Невідкладні заходи при синдромі Морганьї-Адамса-Стокса

1. Забезпечити вільний доступ повітря до дихальних шляхів дитини, при можливості провести оксигенотерапію.

2. Ізадрин (1-2 табл. під язик).

3. Забезпечити термінову госпіталізацію дитини у ВРІТ.

4. При розвитку асистолії — проведення серцево-легеневої реані­мації (непрямий масаж серця, штучне дихання, адреналін 0,1%, 0,05 мг/рік життя).

5. Мезатон 1%, 0,1 мл/рік життя.

6. Атропіну сульфат 0,1%, 0,01-0,03 мг/кг на ізотонічному розчині.

За відсутності ефекту від цих заходів і збереженні ознак застійної сер­цевої недостатності, повторних нападах Морганьї-Адамса-Стокса — консультація кардіохірурга для вирішення питання про ургентну хірур­гічну імплантацію штучного водія ритму (пейсмекера) в умовах карді- охірургічного центру. При покращанні стану хворої дитини і стабіліза­ції ЧСС у межах вікової норми показана консультація кардіолога і пере­ведення у спеціалізоване кардіоревматологічне відділення для уточнен­ня клінічного діагнозу, форми брадіаритмії і подальшого етіопатогене- тичного лікування.