Хронічний холецистит

Хронічний холецистит — захворювання жовчного міхура, в осно­ві якого лежать запальні зміни стінки жовчного міхура різної етіології.

Хронічний холецистохолангіт — хронічне поліетіологічне запаль­не захворювання жовчного міхура і жовчних шляхів, що поєднується з функціональними порушеннями у жовчному міхурі та жовчних прото­ках, змінами фізико-хімічних властивостей і біохімічного складу жовчі.

Етіологія. Бактерії, віруси, гельмінти. При цьому сприяючими фак­торами є дисфункції і аномалії розвитку біліарного тракту, котрі спри­чиняють холестаз; нерегулярне харчування; ендокринні розлади; захво­рювання шлунково-кишкового тракту; алергія.

Патогенез. При порушенні відтоку жовчі (на тлі аномалій або дис­функції біліарного тракту), зміні фізико-хімічних властивостей жов­чі інфікування біліарної системи відбувається, як правило, за рахунок умовно-патогенної флори з кишечника або хронічних вогнищ інфекції (патологія ЛОР-органів, карієс).

Класифікація хронічного холециститу (за Ногаллер А. М.)

1. За ступенем важкості: а) легка, б) середньої важкості, в) важка фор­ма.

2. За стадіями захворювання: а) загострення, б) неповної клінічної ремісії, в) ремісії (стійкої, нестійкої).

3. За наявністю ускладнень: а) неускладнений, б) ускладнений.

4. За характером перебігу: а) рецидивуючий, б) монотонний, в) який

чергується.

Клініка. У клінічні картині виділяють синдроми: 1) больовий (біль у правому підребер’ї, іноді в епігастрії, що частіше виникає після фізич­ного чи емоційного напруження, погрішностей у харчуванні, інтерку- рентних захворювань; можлива іррадіація у праве плече, праву лопатку; характер болю залежить від типу дискінетичних розладів жовчовивід­них шляхів, але однак больовий синдром постійніший; 2) диспепсичний (зниження апетиту, нудота, рідше блювота жовчю, гіркота в роті, від­рижка, порушення стулу); 3) холестатичний (збільшення розмірів печін­ки, блідість шкіри); 4) хронічної інтоксикації (загальна слабкість, швид­ка стомлюваність, головний біль, субфебрильна температура тіла). При об’єктивному обстеженні виявляються симптоми хронічної інтоксика­ції і полігіповітамінозу, при пальпації живота — болючість у правому підребер’ї, стійкі міхурові симптоми, збільшення розмірів печінки, її бо­лючість.

Діагностика. Діагноз в стадії загострення встановлюється на осно­ві клініко-анамнестичних даних і результатів лабораторних обстежень: клінічного аналізу крові (запальні зміни); наявності біохімічного син­дрому холестазу (підвищення рівня сироваткового холестерину, луж­ної фосфатази, білірубіну (загального і прямого), лактатдегідрогенази), верхня межа норми АсАТ, АлАТ; амілаза/ліпаза в нормі; підвищення С-реактивного білка. Вирішальне значення має УЗД жовчного міхура та жовчовивідних шляхів, при якому визначається потовщення і ущіль­нення стінок жовчного міхура більше 2 мм, збільшення розмірів жовч­ного міхура, сладж-синдром, перифокальне запалення паренхіми печіц. ки. Можливі за потреби мікроскопічні, бактеріологічні і біохімічні до­слідження жовчі.

Диференційна діагностика: з гострим апендицитом, панкреатитом виразковою хворобою шлунка і дванадцятипалої кишки, функціональ­ними розладами біліарної системи, жовчнокам’яною хворобою.

Лікування. Лежачий режим на період загострення (3-5 днів), дієто­терапія в межах столу № 5 за Певзнером. Фармакотерапія: спазмолі­тична терапія (див. розділ ФРБТ), антибактеріальна терапія в період за­гострення (при вираженій інтоксикації і запальній реакції периферич­ної крові): група пеніцилінів, фуразолідон курсом 7-10 днів. Симпто­матична терапія залежить від типу функціональних розладів біліарно- го тракту, які супроводжують хронічний холецистохолангіт. Фермент­ні, антацидні препарати, холеретики і холекінетики призначаються піс­ля закінчення курсу антибактеріальної терапії.

Санаторно-курортне лікування рекомендується проводити через 6 місяців після загострення (Трускавець, Закарпатські курорти та ін.).