Ускладнення поведінки: інстинкт - навик - інтелект

У комах особливого розвитку досягають спадково закріплені форми поведінки — інстинкти.Їх нервова система вже досить складна - ганглі- онарна. В передньому ганглії (вузлові) виділяється скупчення нервових клітин, які виконують однакові функції (зорові, нюхові), розвинені ре­цептори (око, вусики, ніжки).

Характеристика інстинктів

— видова поведінка, тобто однакова для всіх представників виду;

— вроджені;

— спадково передаються;

— виробляються протягом мільйонів років;

— пристосовані до постійних умов життя;

— їх викликають елементарні стимули. Наприклад, хімічний склад кінця листка - це елементарний стимул для земляних черв’яків, що ви­кликає інстинкт затягування листка у нірку;

— раціональні лише в незмінних умовах (бджола закриває й порож­ні стільники);

— особливо розвинені у комах, оскільки вони з надлишком відтво­рюються, і спадкових форм поведінки достатньо для продовження роду.

Хоча інстинктивна поведінка є досить складною і часто виглядає як розумна (у бджіл), все ж таки вона орієнтована на стандартні умови іс­нування тварин і виявляє свою недоречність, якщо умови раптом змі­нились. Так, пінгвіни висиджують яйця, покладені лише на певне місце. Якщо їх пересунути на кількадесят сантиметрів убік, то птах вже не сі­дає на них, і потомство гине. Таким чином, така форма поведінки, як інстинкт є негнучкою і не змінюється під впливом нових умов існуван­ня. Значна частина тваринних видів з інстинктивною поведінкою гине, але сам вид зберігається внаслідок принципу надлишкового відтво­рення. Зокрема, кожне нове покоління комах налічує тисячі особин. Якщо навіть половина з них загине, то вид все одно виживе.

Для хребетних умовою збереження виду є виживання окремих тва­рин. Це підвищує вимоги до орієнтації у постійно змінних умовах.

Ускладнюється головний мозок. Він має ієрархічну будову: нижчі підкоркові вузли (регуляція внутрішніх органів, обміну речовин, ди­хання, кровообігу), підкоркові вузли, давня кора, утворення нової кори.

Характеристика навика

— індивідуально вироблена поведінка;

— процес орієнтування в нових умовах не розмежований із актив­ними рухами, у ході і в результаті яких виробляється нова схема пове­дінки;

— залежить від умов і образу життя тварин (у ведмедів, які водяться у лісі, навички інші, ніж у тих, що живуть у цирку);

— вироблення навичок відбувається у ході неодноразового повто­рення певної схеми поведінки, тренування, дресирування;

— розвиток навичок відповідає перцептивній стадії психіки, коли тварина розрізняє предмети у цілому (квітку, дерево, людину);

— водночас, навичка є все ж таки не досить гнучкою поведінкою, тому не одразу стає ефективною в нових умовах. Наприклад, у досліді кішку розміщували в клітці, з одного боку якої були дверцята із засу­вом. Навпроти дверцят клітки клали приманку. Кішка, хаотично руха­ючись кліткою, випадково зачіпляла засув, дверцята відкривались, і во­на діставала приманку. Так повторювалось кілька разів. Раптом клітку розвернули в інший бік. Приманку клали на тому ж місці. Кішка одразу бігла у той бік клітки, де минулого разу були дверцята, і довго намага­лась їх «відкрити», хоча тепер засув знаходився навпроти.

З удосконаленням нервової системи у тварин виникають передумови інтелектуальної поведінки, зокрема екстраполяційний рефлекс, зрос­тають складність сприймання й міцність пам’яті. Екстраполяційний ре­флекс полягаєу тому, що тварина простежує рухи об’єктуй орієнтуєс- вою поведінку на очікуване переміщення цього об’єкту. Ось як це виявилось у досліді. Перед тваринами різних видівзнаходилась непро­зора трубка з віконцем, де з’являлись рухомі приманки.

Зростання складності сприймання і міцності пам’яті ілюструє на­ступний дослід. У присутності тварин різних видів ховали їжу. Щури намагаються дістати їїпротягом всього 10-20 секунд, а потім забувають; мавпи роблять те ж саме набагато довше - 20-48 год.

У приматів (людиноподібних мавп) з’являється інтелектуальна по­ведінка, яка є ефективною у неповторюваних, одиничних ситуаціях. Процес орієнтування в нових умовах, у ході якого виробляється схема розв’язання задачі, виокремлюється і передує практичним спробам. Ру­хи тварини будуються потім за цією схемою. Інтелектуальна поведінка тварин розгортається у такій послідовності: орієнтувально- дослідницька поведінка → формування програми рухів → порівняння виконуваного з вихідною програмою.

Інтелектуальна поведінка тварин відзначається такими особливос­тями:

— пов’язана лише з біологічними потребами в їжі, теплі тощо;

— визначена безпосередньо сприйманими стимулами. Наприклад, мавпа намагається зірвати персик, що розташований в полі її зору, але якщо вона не бачить його, то уявну задачу за описом чи малюнком не розв’язує;

— швидко перетворюється на стандартну поведінку. Так, мавпа у приміщенні лабораторії навчилась гасити полум’я водою, відкриваючи кран з водою (прояв інтелекту). Але щоб загасити полум’яу човні на озері, мавпа вистрибнула на берег і побігла до лабораторії по воду з крана (навичка);

— не передається нащадкам і не засвоюється з чужого досвіду.

4.