Вчення про нервово-психічні функції

Альбрехт Галлер (1708-1777 рр.) - швейцарський фізіолог, який одним із перших довів суттєву відмінність живих організмів і автома­тів. На відміну від Декарта, він пояснював нервово-психічні явища спе­цифічною властивістю організму, яких немає у неживих об’єктів.

Ідеї А.Галлера продовжив чеський фізіолог Їржи ГеоргПрохазка (1749-1820 рр.). На думку вченого, рефлекс може викликати не будь- який подразник, а лише такий, що перетворюється на відчуття. Поста­вив задачу всю діяльність нервової системи(а не лише елементарні її прояви, як вважалось досі) пояснити за допомогою явища рефлексу. Висловив важливу думку про те, що здатність людини до оцінки подра­зників, до вибіркового реагування лише на ті впливи, від яких залежить самозбереження організму, і є суттєвою диференціальною ознакою психічного.

Позитивними результатами діяльності розглянутих учених стали на­ступні висновки, що суттєво вплинули на подальший розвиток психо­логії:

• біологія (наука про живе), а не механіка повинна стати основою для аналізу причин психічних явищ;

• психіка має рефлекторну природу не частково, а в цілому;

• специфічна функція психіки полягає в активності, що виявляєть­ся у вибірковості реагування.

4.