Психологія XVIII ст.у Франції, Німеччині, Росії, США
Франція. Жюльєн Ламетрі (1709-1751 рр.) - французький лікар, автор відомої роботи «Людина-машина». Вважав, що здатність відчувати є властивістю матерії, яка залежить від особливостей організації останньої (виникає лише в організованих тілах).
Воля, свідомість, характер діють за законами реального світу, а не є проявами незрозумілої надприродної сили.Дені Дідро (1713-1784 рр) і Жан-Батіст-Рене Робіне (1735-1820 рр.) прагнули представити цілісну картину розвитку природи, в тому числі життя і розуму. Але розглядали людину лише як природний організм в ряду інших живих істот, що розвиваються за єдиними природними законами. Відтак, ігнорували вплив суспільства на людину, не помічали її соціальності.
Іншими французькими вченими того часу роль соціального середовища оцінювалась суперечливо:
— з негативного боку, бо воно псує добру від природи людину (Ж.- Ж.Руссо);
— як позитивна і необмежена суспільно-історичними обставинами сила (Гельвецій).
П’єр Жан Жорж Кабаніс (1757-1808 рр.) - філософ-матеріаліст і лікар - уперше заперечив ідею про те, що свідомість є локалізованою у мозку людини духовною сутністю (субстанцією або феноменом характеру). Натомість доводив, що свідомість виступає функцією цього органу. Завдяки його працям поширення набуло уявлення про те, що мозок виробляє думку так само, як печінка виділяє жовч, а слинні залози виробляють слину. Недооцінював значення зовнішніх об’єктів для виникнення психічних явищ.
Німеччина.Іммануїл Кант (1724-1804 рр.) - німецький філософ, у своїх працях «Критика чистого розуму», «Метафізика моралі» виклав учення про аперцептивну (спонтанну) активність та про апріорні знання людини (існуючі ще до початку процесу пізнання). Пізнання людини обмежене, пізнати за допомогою органів чуттів можна «явища», а «речі в собі» непізнавані. Знання про речі в собі - апріорні, виникають завдяки активності душі.
Активність душі не тільки дозволяє зрозуміти речі в собі, але й впорядковує чуттєвий досвід. Психологія має справу переважно з «речами в собі», в ній неможливий експеримент. Призначення психології - опис проявів психіки, але не їх пояснення. Важливою складовою апріорних знань є людини є трансцендентальна аперцепція, завдяки якій людина усвідомлює світ і себе незмінними й цілісними.Кант сформулював важливі положення стосовно морального розвитку людини. Зокрема, закон морального імператива, згідно з якимлю- дина повинна чинити так, щоб принципи, якими вона керується, могли поширюватись на всіх. Головний етичний принцип полягає у тому, що людину не можна розглядати як засіб для досягнення цілі, вона сама є ціллю.
Росія. О.М.Радищев (1749-1802 рр.) у роботі «Про людину, її смертність і безсмертя» доводив, що душа - безсмертна, а душевні явища є властивостями відчуваючої і думаючої речовини.. Зробив спробу створити загальний погляд на будову світу як «єдиної лествиці» з єдиними законами. Формування людини ставив у залежність як від впливів зовнішнього середовища, так і від тілесної організації (темпераменту). У працях Радищева містяться зародки психології великих груп, розглядається зв’язок родового розвитку народу з розумовим розвитком індивіда. Звернув увагу на явища співчуття і наслідування, які виводив із нервової будови.
Григорій Савич Сковорода (1722-1794 рр.) - український просві- титель-гуманіст, філософ, поет, педагог. Людина - частина Всесвіту, який складається з трьох частин - макрокосму (всесвіт), мікрокосму (людина) і «символічної» реальності, яка сполучає великий і малий світи, ідеально їх у собі відбиває (наприклад, за допомогою літератури, священних текстів). Кожен з цих світів складається з «двох натур» - видимої (тварної) і невидимої (божественної).
Оригінальність підходу Г.Сковороди особливо виразно проявилась у твердженні, що не тільки макрокосм є джерелом для створення внутрішнього світу людини, але й внутрішній світ володіє значною силою і впливає на зовнішній. Через самопізнання можна змінити дійсність, олюднити її.
Притримувався думки про те, що щаслива доля людини й суспільства загалом можлива лише у випадку, коли зовнішні умови, які оточують людину, відповідатимуть її вродженим схильностям.
Сполучені Штати Америки. Розробкою психологічних проблем займались Б.Франклін (1706-1790 рр.), Т.Пейн (1737-1809 рр.), Т.Джефферсон (1743-1826 рр.), Б.Раш (1745-1813 рр.).
Б.Раш - активний учасник побудови американської держави, батько американської психотерапії. Вважав, що мислення і воля підпорядковані загальним властивостям психічного, залежать від зовнішніх причин, але і психічні стани впливають на тілесні. У цьому вбачав сутність психофізичної взаємодії. Свободу особистості розглядав як одну з форм здоров’я людини.
5.