<<
>>

Психологія XVIII ст.у Франції, Німеччині, Росії, США

Франція. Жюльєн Ламетрі (1709-1751 рр.) - французький лікар, автор відомої роботи «Людина-машина». Вважав, що здатність відчува­ти є властивістю матерії, яка залежить від особливостей організації останньої (виникає лише в організованих тілах).

Воля, свідомість, хара­ктер діють за законами реального світу, а не є проявами незрозумілої надприродної сили.

Дені Дідро (1713-1784 рр) і Жан-Батіст-Рене Робіне (1735-1820 рр.) прагнули представити цілісну картину розвитку природи, в тому числі життя і розуму. Але розглядали людину лише як природний орга­нізм в ряду інших живих істот, що розвиваються за єдиними природни­ми законами. Відтак, ігнорували вплив суспільства на людину, не помі­чали її соціальності.

Іншими французькими вченими того часу роль соціального середо­вища оцінювалась суперечливо:

— з негативного боку, бо воно псує добру від природи людину (Ж.- Ж.Руссо);

— як позитивна і необмежена суспільно-історичними обставинами сила (Гельвецій).

П’єр Жан Жорж Кабаніс (1757-1808 рр.) - філософ-матеріаліст і лікар - уперше заперечив ідею про те, що свідомість є локалізованою у мозку людини духовною сутністю (субстанцією або феноменом харак­теру). Натомість доводив, що свідомість виступає функцією цього орга­ну. Завдяки його працям поширення набуло уявлення про те, що мозок виробляє думку так само, як печінка виділяє жовч, а слинні залози ви­робляють слину. Недооцінював значення зовнішніх об’єктів для виник­нення психічних явищ.

Німеччина.Іммануїл Кант (1724-1804 рр.) - німецький філософ, у своїх працях «Критика чистого розуму», «Метафізика моралі» виклав учення про аперцептивну (спонтанну) активність та про апріорні знан­ня людини (існуючі ще до початку процесу пізнання). Пізнання людини обмежене, пізнати за допомогою органів чуттів можна «явища», а «речі в собі» непізнавані. Знання про речі в собі - апріорні, виникають завдя­ки активності душі.

Активність душі не тільки дозволяє зрозуміти речі в собі, але й впорядковує чуттєвий досвід. Психологія має справу пере­важно з «речами в собі», в ній неможливий експеримент. Призначення психології - опис проявів психіки, але не їх пояснення. Важливою складовою апріорних знань є людини є трансцендентальна аперцепція, завдяки якій людина усвідомлює світ і себе незмінними й цілісними.

Кант сформулював важливі положення стосовно морального розви­тку людини. Зокрема, закон морального імператива, згідно з якимлю- дина повинна чинити так, щоб принципи, якими вона керується, могли поширюватись на всіх. Головний етичний принцип полягає у тому, що людину не можна розглядати як засіб для досягнення цілі, вона сама є ціллю.

Росія. О.М.Радищев (1749-1802 рр.) у роботі «Про людину, її смер­тність і безсмертя» доводив, що душа - безсмертна, а душевні явища є властивостями відчуваючої і думаючої речовини.. Зробив спробу ство­рити загальний погляд на будову світу як «єдиної лествиці» з єдиними законами. Формування людини ставив у залежність як від впливів зов­нішнього середовища, так і від тілесної організації (темпераменту). У працях Радищева містяться зародки психології великих груп, розгляда­ється зв’язок родового розвитку народу з розумовим розвитком індиві­да. Звернув увагу на явища співчуття і наслідування, які виводив із нер­вової будови.

Григорій Савич Сковорода (1722-1794 рр.) - український просві- титель-гуманіст, філософ, поет, педагог. Людина - частина Всесвіту, який складається з трьох частин - макрокосму (всесвіт), мікрокосму (людина) і «символічної» реальності, яка сполучає великий і малий сві­ти, ідеально їх у собі відбиває (наприклад, за допомогою літератури, священних текстів). Кожен з цих світів складається з «двох натур» - видимої (тварної) і невидимої (божественної).

Оригінальність підходу Г.Сковороди особливо виразно проявилась у твердженні, що не тільки макрокосм є джерелом для створення внут­рішнього світу людини, але й внутрішній світ володіє значною силою і впливає на зовнішній. Через самопізнання можна змінити дійсність, олюднити її.

Притримувався думки про те, що щаслива доля людини й суспільст­ва загалом можлива лише у випадку, коли зовнішні умови, які оточу­ють людину, відповідатимуть її вродженим схильностям.

Сполучені Штати Америки. Розробкою психологічних проблем займались Б.Франклін (1706-1790 рр.), Т.Пейн (1737-1809 рр.), Т.Джефферсон (1743-1826 рр.), Б.Раш (1745-1813 рр.).

Б.Раш - активний учасник побудови американської держави, батько американської психотерапії. Вважав, що мислення і воля підпорядкова­ні загальним властивостям психічного, залежать від зовнішніх причин, але і психічні стани впливають на тілесні. У цьому вбачав сутність пси­хофізичної взаємодії. Свободу особистості розглядав як одну з форм здоров’я людини.

5.

<< | >>
Источник: Дуткевич Т.В.. Загальна психологія. Теоретичний курс. [текст] навч. посіб. / Т. В. Дуткевич. - К.: Центр учбової літератури,2022. - 388 с.. 2022

Еще по теме Психологія XVIII ст.у Франції, Німеччині, Росії, США:

  1. ТОМАС МЕН
- Акмеология - Введение в профессию - Возрастная психология - Дифференциальная психология - История психологии - Клиническая психология - Конфликтология - Методы психологического исследования - Нейропсихология - Основы психологии - Педагогическая психология - Политическая психология - Практическая психология - Психогенетика - Психокоррекция - Психологическая диагностика - Психологическая подготовка - Психологическое консультирование - Психология девиантного поведения - Психология личности - Психология общения - Психология рекламы - Психология труда - Психология управления - Психосоматика - Психотерапия - Психофизиология - Семейная психология - Социальная психология - Специальная психология - Сравнительная психология, зоопсихология - Экономическая психология - Экспериментальная психология - Экстремальная психология - Этническая психология - Юридическая психология -