СЛОВНИК ТЕРМІНІВ

1. Абстрагування - операція мислення, що полягає у виділенні суттєвих властивостей та зв’язків предметів при відволіканні від несут­тєвих.

2. Аглютинація - спосіб утворення образів уяви, що передбачає неіснуюче у реальності поєднання елементів різних вражень.

3. Агресія — сильне афективне переживання гніву, люті, намагання причинити біль, неприємність своєму супротивникові.

4. Адаптація (органів чуття) - зміна чутливості під впливом зов­нішніх подразників.

5. Атрибуція відповідальності - явище міжособистісних відносин, що передбачає покладання відповідальності за результат діяльності.

6. Активність - а) як ознака психіки - всезагальна характеристи­ка істот, власне динаміка живих істот як джерело підтримки ними жит­тєво значущих зв’язків з оточуючим світом; б) як властивість темпе­раменту - визначається силою, з якою людина впливає на ситуацію і долає перешкоди на шляху до поставленої мети.

7. Акцентуація(характеру) - індивідуально-типологічна особли­вість характеру, що полягає у надмірній вираженості, загостреності ок­ремих рис характеру.

8. Акцентування - прийом утворення образів уяви, що полягає у перебільшенні окремих частин образу уяви з метою викликати до них увагу.

9. Алегорія - прийом створення образів уяви, що полягає у наданні образу уяви переносного значення.

10. Амбівалентність - явище емоційної сфери особистості, що по­лягає у поєднанні у складному почутті елементів полярних переживань.

11. Аналіз - операція мислення, що полягає у виділенні в об’єктах елементів, властивостей, зв’язків, поділі предмету на частини.

12. Аналізатор - частина рефлекторного кільця без відцентрових ділянок.

13. Аналогія - а) як прийом утворення образів уяви - процес моде­лювання нових образів на основі їх подібності з реально існуючими; б) як операція мислення - визначення суттєвої подібності у ході співвід­несення структур, функцій, принципів та перенесення цих ознак у нове рішення..

14. Асоціація - механізм пам’яті, що полягає у встановленні ней­рофізіологічних зв’язків між елементами досвіду особистості.

15. Асоціація за контрастом - різновид асоціації, в якій нейрофі­зіологічні зв’язки виникають між елементами досвіду з протилежними ознаками.

16. Асоціація за подібністю - різновид асоціації, в якій нейрофізі­ологічні зв’язки виникають між елементами досвіду, схожими між со­бою за певними ознаками.

17. Асоціації за змістом - різновид асоціації, в якій нейрофізіоло­гічні зв’язки виникають на основі визначення між елементами досвіду співвідношень типу «причина і наслідок», «рід і вид», «ціле і частина».

18. Асоціація за суміжністю - різновид асоціації, в якій нейрофізі­ологічні зв’язки виникають між елементами досвіду, сприйнятими пос­лідовно (суміжність у часі) або одночасно в одному просторі (суміж­ність у просторі).

19. Атрибуціякаузальна - пояснення людиною причин (мотивів) вчинків інших людей.

20. Афект — форма переживання емоцій, ознаками якої є швидке виникнення, бурхливий та короткочасний перебіг, супроводження по­рушеннями свідомості, втратою самоконтролю. Викликаються гостри­ми життєвими ситуаціями. Схильність до афектів свідчить про невихо­ваність, невміння володіти собою.

21. Безвілля — негативна якість волі особистості, що характеризу­ється зниженням загальної активності людини, безініціативністю, не­спроможністю докладати зусилля, доводити справи до кінця, легким відволіканням з дріб’язкових приводів, непослідовністю, невпевненіс­тю, конформністю та навіюваністю (легко підпадають під вплив ото­чуючих людей).

22. Витримка і самовладання - вольові якості, що передбачають уміння особи примусити себе виконувати розумне рішення, незалежно від перешкод, підпорядковувати свою поведінку інтересам досягнення мети, не відволікатись на сторонні справи.

23. Відволікання - мимовільне переміщення уваги, що не має прямого позитивного значення для діяльності.

24. Відчуттів предметність - властивість відчуттів, що передбачає віднесення інформації про навколишнє до самих об’єктів, що є її дже­релом.

25. Відчуттів тривалість - це часова характеристика відчуттів, що залежить від тривалості дії подразника та його інтенсивності.

26. Відчуття- елементарний психічний процес, що полягає у відо­браженні людиною окремих властивостей предметів та явищ оточую­чого, а також станів внутрішніх органів при безпосередньому впливі подразників на органи чуттів.

27. Відчуття екстероцептивні - різновид відчуттів, ознаками яких є розташування відповідних органів чуттів на поверхні тіла, які відо­бражають подразники зовнішнього світу. Серед них контактні - ті, які виникають при прямому контакті рецептора із подразником (дотик, смак), дистантні - подразник на відстані від рецептора (зір, слух).

28. Відчуття зовнішньо-внутрішні - різновид відчуттів, ознаками яких є співвіднесення людиною інформації, яка надходить як на ексте- ро-, так і на інтеро- рецептори (смакові, температурні).

29. Відчуття інтенсивність - це кількісна характеристика відчут­тів, що визначається і силою подразника, і станом рецептора.

30. Відчуття інтероцептивні - різновид відчуттів, ознаками яких є розташування рецепторів у внутрішніх органах, що відображають їх стан (самопочуття, голод, спрага).

31. Відчутття пропріоцептивні - різновид відчуттів, ознаками яких є розташування рецепторів у м’язах та зв’язках, що приймають інформацію про рухи і розташування тіла.

32. Властивість психічна - система усталених, фіксованих і по­вторюваних ознак психічного факту (якості характеру, темпераменту, здібностей).

33. Воля - психічний процес свідомої та цілеспрямованої регуляції людиною своєї діяльності та поведінки з метою досягнення поставле­них цілей.

34. Впізнавання — різновид відтворення, що передбачає згаду­вання індивідом об’єкту при повторному його сприйманні.

35. Вчинок - різновид вольової дії, що спрямована на досягнення суспільно значущої мети, становить акт моральної поведінки, регульо­ваний певними етичними нормами.

36. Геніальність — найвищий рівень здібностей, проявом яких є відкриття особистістю нових напрямків, шляхів в галузі наукових дос­ліджень, техніки, мистецтва.

37. Гіперболізація - процес утворення образів уяви, що передбачає перебільшення або зменшення об’єктів.

38. Гра — вид діяльності, спонукуваний потребою особистості в активності,ціллю якої виступаєсам процес діяльності, а не предметний результат; джерелом якої слугує наслідування і досвід.

39. Група антиреферентна - соціальна група, норми якої людина засуджує та у своїй поведінці чинить протилежно.

40. Група велика - кількісно обмежена спільність людей, виділена за певними соціальними ознаками (клас, нація, прошарок), або, реальна, значна за розмірами та складноорганізована спільність людей, поєднана спільною діяльністю (певна організація).

41. Група мала - невелика за чисельністю спільність (30-40 осіб), в якій індивіди безпосередньо контактують між собою, об’єднані спіль­ною метою та завданнями, що є передумовою їх взаємодії, взаємовпли­ву, спільних норм, процесів та інтересів, міжособистісних відносин і тривалості їх існування.

42. Група неформальна -різновид соціальної групи, які виникає за ініціативою самих учасників, на основі їх симпатій.

43. Група нереферентна -соціальна група, яка не має впливу на особистість.

44. Група реальна - дійсні об’єднання людей, що контактують між собою.

45. Група референтна - соціальна група, що є зразковою для даної людини, яка намагається відповідати її нормам.

46. Група соціальна - будь-які більш чи менш стійкі об’єднання людей.

47. Група умовна - об’єднання людей, створені уявою дослідника з метою їх аналізу.

48. Група формальна (офіційна) -групи, виникнення та існування яких регулюється офіційними документами (шкільний клас, робітники підприємства).

49. Депресія — психічний стан протилежний агресії, що виявляєть­ся у відчаї, у важкому переживанні безнадійності.

50. Детермінація мислення - це система причин, що зумовлюють ті чи інші мислительні дії та їх послідовність.

51. Детермінізму принцип— принцип дослідження психіки, за яким реагування людини на зовнішні впливи залежить не тільки від ха­рактеристик цього впливу, а й від особливостей психіки людини (інте­ресів, досвіду, освіченості, знань тощо): «зовнішні причини діють через внутрішні умови» (С.Л.Рубінштейн).

52. Дії розумові — система інтелектуальних операцій людини, спрямованих на виявлення ознак предметів, які безпосередньо не сприймаються.

53. Діяльність - це внутрішня (психічна) і зовнішня (фізична) ак­тивність людини, що регулюється усвідомленою метою.

54. Діяльність мнемічна - система складних за структурою психі­чних процесів, керованих мнемічною метою, що формується у людини на основі вроджених, біологічних форм пам’яті.

55. Дія — відносно закінчений елемент діяльності, спрямований на розв’язання однієї поточної задачі.

56. Дозрівання - прояв онтогенезу, визначений генотипом, що по­лягає у послідовному становленні всіх систем організму.

57. Доповнення - процес утворення образів уяви, що передбачає незвичайне поєднання образу реально існуючого предмету з елемента­ми інших предметів.

58. Експеримент психологічний- один з основних дослідницьких методів психології, специфіка якого полягає у спеціальному створенні умов, за яких виникають очікувані психічні процеси, акти поведінки людини, у повторенні їх для перевірки істинності експериментальних висновків, у зміні цих умов з метою виявлення їх впливу на перебіг до­сліджуваних процесів.

59. Екстеріоризація — процеспереходу внутрішньої сторони дія­льності (внутрішніх дій) у зовнішню (зовнішні дії); відбувається при здійсненні планів.

60. Екстраверсія - властивість особистості, що свідчить про її спрямованість на довколишні об’єкти, ситуації, події.

61. Емоцій інтенсивність - це силова характеристика почуттів.

62. Емоцій полярність - явище емоційної сфери особистості, що передбачає утворення антонімічних пар у структурі переживань.

63. Емоцій тривалість - характеристика стійкості емоцій, періоду їх незмінності в часі.

64. Емоцій якість (модальність) - конкретний зміст переживання.

65. Емоції - психічне відображення у формі безпосереднього прис­трасного переживання життєвого сенсу явищ та ситуацій, зумовленого відношенням їх об’єктивних властивостей до потреб суб’єкта.

66. Емоційний тон - це найпростіша форма емоцій, яка має вигляд невиразних переживань, що супроводжують життєво важливі впливи смакового, температурного, больового та іншого характеру; відображає єдність емоцій та відчуттів.

67. Емпатія — один з механізмів взаєморозуміння, що полягає в емоційному відгукові на переживання іншої людини (співчуття, співпе­реживання).

68. Еталони сенсорні - психічні образи, що містять уявлення про чуттєво сприймані властивості об’єктів; формуються у дитини з трьох років.

69. Ефект новизни - явище у міжособистісному сприйманні, яке означає, що стосовно знайомої людини найбільшу вагу при її оцінці має нова інформація про неї.

70. Ефект ореолу - явище у міжособистісному сприйманні, яке пе­редбачає вплив загального враження про людину на сприймання і оцін­ку її конкретних вчинків.

71. Ефект першого враження - явище у міжособистісному сприйманні, яке означає, що для оцінки незнайомої людини найбільш значущою є первинна інформація про неї.

72. Єдність функціонально-рольових очікувань - явище міжосо- бистісних відносин, що полягає в узгодженні уявлень учасників соціа­льної групи про те, що і в якій послідовності повинен робити кожен її член; характерна для колективу.

73. Задатки — природна основа здібностей, ще нерозвинених, яка виявляється при перших спробах людини зайнятися діяльністю.

74. Збудливість емоційна - властивість темпераменту, що вказує на швидкість виникнення і перебігу емоцій.

75. Здібності - система властивостей особистості, що відповідає вимогам діяльності та забезпечує високі досягнення в ній.

76. Здібностізагальні - охоплюють властивості особистості, які ві­дповідають вимогам багатьох видів діяльності.

77. Здібності репродуктивні - різновид здібностей, які виявляють­ся в успішності оволодіння знаннями, навичками, вміннями.

78. Здібності сенсорні — різновид здібностей, які пов’язані із сприйняттям людиною предметів та їх якостей, що складають основу розумового розвитку; інтенсивно формуються з 3-4 років.

79. Здібності спеціальні - різновид здібностей, які відповідають вимогам окремої діяльності.

80. Здібності творчі — різновид здібностей людини, пов’язаний з уявою, які дозволяють знаходити оригінальні способи і засоби рішення задач, створити задум гри або малюнка.

81. Ідеал - форма прагнення особистості, що відображає її потребу діяти у відповідності зі зразком, обраним для наслідування.

82. Ідентифікація - один з механізмів взаєморозуміння, що поля­гає в уподібненні себе іншій людині, у здатності розкрити її точку зору.

83. Ідентифікаціяколективістська - явище міжособистісних від­носин, що передбачає ставлення особи до інших як до себе і до себе як до інших.

84. Індивід — це окремий представник виду живих істот, якому властиві і загальні, і часткові, і неповторні якості.Загальні якості харак­теризують усіх людей без винятку, часткові - притаманні окремим гру­пам людей (професійним, віковим, релігійним, національним тощо), неповторні якості унікальні і одиничні, наявні тільки у певної людини.

85. Індетермінізм- позиція, протилежна до принципу детермініз­му, стверджує замкнений характер психіки, її повну незалежність від зовнішніх умов, заперечуючи, що можна дізнатись про внутрішній світ людини за її поведінкою; єдино можливим методом при цьому прого­лошується самоспостереження або інтроспекція.

86. Індивідуальність - це сукупність особливостей, що відрізня­ють одну людину від інших. Цей термін відображає неповторні риси людини. Серед яких є і біологічно обумовлені особливості організму, і соціально обумовлені риси характеру.

87. Інстинкт — це система безумовних рефлексів, вроджена видова поведінка тварини.

88. Інтеріоризація - процес переходу від зовнішньої до внутріш- ньоїсторони діяльності, яскраво проявляється у діяльності учіння.

89. Інтерес — усвідомлюваний людиною мотив, що є емоційним проявом пізнавальних потреб та виявляється у бажанні більше дізнати­ся про об’єкт інтересу, глибше зрозуміти його. Задоволення інтересу не веде до зникнення потреби, а навпаки - до її посилення, тому його на­зивають ненасичуваним мотивом.

90. Інтроверсія - властивість особистості, що свідчить про її зосе­редження на власному внутрішньому світі.

91. Класифікація - операція мислення, що полягає у мисленому роз’єднанні і наступному об’єднанні предметів, явищ, подій у групи і підгрупи за певними ознаками.

92. Колектив - це група об’єднаних спільними цілями і задачами людей, що досягла в процесі соціально-цінної спільної діяльності висо­кого рівня розвитку (Петровський А.В.).

93. Конкретизація - операція мислення, що полягає в застосуванні узагальненого знання до конкретного окремого випадку.

94. Константність - властивість сприймання, що полягає у віднос­ній постійності образу сприйнятого при змінах умов сприймання.

95. Латералізація - принцип роботи головного мозку, що означає провідну роль лівої півкулі; існує тільки у людини і пов’язана з виді­ленням ведучої правої руки.

96. Латентний період - час від моменту впливу на рецептор до виникнення відчуття.

97. Лінгвістика — наука, що вивчає закони функціонування і роз­витку мовної системи як загальнолюдського явища.

98. Методи діагностичні (тести) - група методів психологічного дослідження, що використовуються для з’ясування того, наскільки пси­хічні якості людини відповідають раніше виявленим нормам та станда­ртам.

99. Метод лонгітюдний - один з двох основних способів організа­ції психологічного дослідження (другий спосіб - поперечних зрізів), поширений у віковій психології, що передбачає дослідження динаміки певного психічного явища у одних і тих же конкретних людей або їх груп протягом тривалого часу (кількох років).

100. Метод порівняльний (вікових або поперечних зрізів)- один з двох основних способів організації психологічного дослідження, що передбачає одночасне вивчення певного психічного явища у різних ві­кових груп з метою виявлення його динаміки.

101. Методи інформаційні - група методів психологічного дослі­дження, в результаті яких отримують нові знання; основними з них ви­ступають спостереження та експеримент.

102. Методи психології допоміжні - група методів психологічного дослідження (анкета, бесіда, інтерв’ю, самоспостереження), які самі по собі не відзначаються достатньою об’єктивністю та використовуються на доповнення до спостереження та експерименту.

103. Методи психологічного дослідження - певні шляхи збору наукових психологічних фактів, які відображають специфіку психічних фактів або явищ і слугують предметом теоретичного аналізу.

104. Мислення— це процес пізнавальної діяльності людини, що ха­рактеризується узагальненим і опосередкованим відображенням дійс­ності.

105. Мислення глибина - властивість мислення особистості, яка полягає в умінні проникати в сутність складних питань; розкривати причини явищ, приховані за зовнішніми ознаками; передбачати можли­ві наслідки подій та процесів.

106. Мислення гнучкість - властивість мислення особистості, яка полягає в умінні швидко орієнтуватись на зміни ситуації; у готовності переключатися з одного способу розв’язання завдання на інші, викори­стовувати варіативні шляхи розв’язання.

107. Мислення швидкість, кмітливість - властивість мислення особистості, яка передбачає здатність швидко розібратися в складній ситуації, прийняти правильне рішення.

108. Мислення критичність та самостійність - властивість мис­лення особистості, яка полягає у здатності об’єктивно оцінювати пози­тивні та негативні аспекти явища, не покладаючись на думку інших людей.

109. Мислення послідовність - властивість мислення особистості, яка полягає у вмінні дотримуватись наступності у міркуваннях, досяга­ти їх відповідності плану, уникати логічних помилок.

110. Мислення широта - властивість мислення особистості, яка полягає у здатності охопити широке коло питань, у творчому мисленні в різних галузях знання та практики.

111. Мова — це система знаків, що слугує засобом людського спіл­кування і діяльності мислення, способом вираження самосвідомості, передачі від покоління до покоління і зберігання інформації.

112. Мовлення — це форма спілкування за допомогою мови, що склалась історично в процесі матеріальної перетворюючої діяльності людей.

113. Мотивація -система усіх видів спонукань особистості (потре­би, мотиви, інтереси, цілі, установки, ідеали), які регулюють поведінку і діяльність людини.

114. Мрія - форма прагнення особистості, змістом якого є створе­ний фантазією образ бажаного майбутнього.

115. Навичка — дія, неодноразове виконання якої призвело до її ав­томатизації, ознаками чого є максимально швидке виконання, відсут­ність зайвих рухів, мінімальна психофізична напруга, зниження конт­ролю при збереженні якості виконання.

116. Наполегливість - вольова властивість особистості, що перед­бачає здатність до тривалого напруження енергії для подолання труд­нощів на шляху до мети.

117. Настрій - форма переживання емоцій, що становить загаль­ний емоційний стан, фон перебігу психічних процесів та поведінки лю­дини (діяльність відбувається на певному емоційному фоні).

118. Несвідоме — нижчий рівень психіки людини; форма відобра­ження, при якій людина не контролює свою поведінку, неповно орієн­тується в часі й просторі; порушується мовлення.

119. Обдарованість -сукупність здібностей, які зумовлюють особ­ливо успішну діяльність людини в одній чи кількох сферах, які виріз­няють її серед інших людей, що виконують ту ж діяльність у тих же умовах.

120. Онтогенез - формування основних структур психіки індивіда протягом його життя.

121. Операція — спосіб виконання дії в конкретних умовах.

122. Особистість—соціальна істота, суб’єкт пізнання, активний діяч суспільного розвитку (С.Д.Максимиенко); суспільний індивід, об’єкт і суб’єкт історичного процесу (Б.Г.Ананьєв); спосіб буття людини у сус­пільстві, індивідуальна форма існування і розвитку соціальних зв’язків (Л.І.Анциферова); система властивостей, яку набуває індивід у предме­тній діяльності і спілкуванні, що характеризує його з боку включення усуспільні відносини (А.В.Петровський); соціальна властивість індиві­да (Б.Ф.Ломов); особлива якість, яку набуває індивід у суспільстві (О.М.Леонтьєв).

123. Пам’ять — пізнавальний психічний процес, що полягає уза- пам’ятовуванні, збереженні й відтворенні індивідом його досвіду.

124. Пам’ять довгочасна — різновид пам’яті, що відзначається тривалим збереженням запам’ятованого (місяці, роки); виникає з коро­ткочасної при багаторазовому відтворенні матеріалу.

125. Пам’ять довільна - різновид пам’яті, що відзначається наяв­ністю мнемічної мети, яка регулює процеси пам’яті; людина свідомо визначає, що запам’ятати насамперед, на який період часу, з якою ме­тою тощо.

126. Пам’ять емоційна - різновид пам’яті, змістом якої виступа­ють пережиті індивідом у минулому почуття, які виступають стимулом до діяльності, допомагають передбачити результати.

127. Пам’ять короткочасна- різновид пам’яті, що відзначається нетривалим збереженням запам’ятованого матеріалу після одноразово­го його відтворення.

128. Пам’ять мимовільна - різновид пам’яті, що відзначається ві­дсутністю мнемічної мети.

129. Пам’ять образна - різновид пам’яті, змістом якої виступають уявлення (зорові, слухові, нюхові, смакові, дотикові).

130. Пам’ять оперативна - різновид пам’яті, що обслуговує акту­ально виконувані дії, операції; з її допомогою утримуються проміжні результати, які по закінченню діяльності забуваються.

131. Пам’ять рухова - різновид пам’яті, змістом якої виступають рухи та їх системи, слугує основою трудових і практичних навичок.

132. Пам’ять словесно-логічна - специфічно людський різновид пам’яті, змістом якої виступають думки у формі понять.

133. Переконання - система усвідомлених потреб людини, що спонукає її діяти у відповідності зі своїми поглядами, світоглядом, знаннями.

134. Період післядії -час від моменту припинення дії подразника до зникнення відчуттів.

135. Персонологічні (особистісні) теорії — психологічні теорії, для яких характерне заперечення визначальної дії біологічних чи соціа­льних детермінант; головною детермінантою психічного розвитку роз­глядається сама особистість, її самодетермінація (Е. Шпрангер, Ш. Бю­лер, Л.Блетц, Г.Імре та ін.).

136. Пластичність — а) як властивість психіки - здатність психіки до змін, яка лежить в основі психічного розвитку; б) як властивість темпетаменту - проявляється у тому, наскільки легко пристосовується людина до зовнішніх впливів; протилежна ригідності.

137. Поведінка мовленнєва - продукування особистістюмовлення в конкретній ситуації, що передбачає усвідомлення нею особливостей даної ситуації і своєї ролі в ній.

138. Подразливість -однака біологічної форми відображення, при­таманна всьому живому, що полягає уздатності організму реагувати на біотичні подразники.

139. Подразники біотичні - впливи зовнішнього середовища, що входять у процес обміну речовин організму, без яких неможливе його життя.

140. Потяги - спонука діяльності, в основі якої не досить чітко ус­відомлена потреба.

141. Поняття - думка чи форма мислення, у якій відображаються загальні, суттєві та одиничні ознаки предметів та яка становить основу наукових знань (поняття математичні, граматичні, фізичні тощо).

142. Порівняння - це операція мислення, спрямована на визначен­ня якісної або кількісної відмінності між явищами, предметами одного виду.

143. Потреба - стан нужди, що виражає залежність організму від конкретних умов існування і виступає джерелом його активності (С. Д. Максименко).

144. Потяг - спонука діяльності, в основі якої знаходиться потре­ба, об’єкт задоволення якої особистість не усвідомлює.

145. Почуття вищі - різновид емоцій особистості, що відобража­ють ставлення особистості до явищ соціальної дійсності та є результа­том формування в умовах навчання та виховання.

146. Почуття естетичні - різновид вищих почуттів, що відобра­жають ставлення особистості до явищ прекрасного та потворного.

147. Почуття інтелектуальні - різновид вищих почуттів, що відо­бражають ставлення особистості до пізнавальної діяльності.

148. Почуття моральні - різновид вищих почуттів. що виражають стійке ставлення людини до інших та до себе, до суспільних явищ і норм.

149. Почуття праксичні -різновид вищих почуттів, що полягають у переживанні людиною свого ставлення до різних видів діяльності

150. Прагнення -це мотиви поведінки, у яких виявляється потреба людини в таких умовах існування і розвитку, що безпосередньо відсут­ні у даній ситуації, але можуть бути створені у результаті діяльності.

151. Праця — вид діяльності, що спрямована на виробництво суспі­льно-корисних продуктів (матеріальних або ідеальних).

152. Пристрасть - форма прагнення, що відображає потреби непе­реборної сили; сильне, стійке, тривале почуття.

153. Проблемна ситуація - це психічний стан, який виникає у лю­дини тоді, коли набуті нею знання не забезпечують виконання потріб­ної дії; спонукає до пошуку нових засобів і способів дій.

154. Проектування педагогічне - цілеспрямоване творче попере­днє визначення і конструювання програми вирішення педагогічних за­дач та її подальша реалізація у конкретних умовах навчально- виховного процесу.

155. Просторова локалізація - властивість відчуттів, завдяки якій людина відображає не тільки якості подразника, але й визначає його розташування в просторі.

156. Процес психічний — система процесуальних ознакпсихічно- гоявища з виділенням початку, проміжних стадій, та завершення.

157. Психіка - це властивість високоорганізованої матерії, що є особливою формою відображення суб’єктом об’єктивної реальнос- ті(О.М. Леонтьєв).

158. Психолінгвістика - розділ психології,який основну увагу зо­середжує на дослідженні мовлення як діяльності з визначенням його цілей, мотивів, дій, результатів; мовлення в процесі його породження та розуміння, тобто переходу від внутрішнього плану до зовнішнього та навпаки.

159. Психологія - це наука про факти, закономірності та механізми психіки, як створюваного у мозку образу дійсності, на основі і за допо­могою якого здійснюється регуляція діяльності, що має у людини осо- бистісний характер (А.В.Петровський).

160. Психологія мовлення - це розділ загальної психології, який вивчає співвідношення мовлення із мисленням, сприйманням, пам’яттю, іншими психічними явищами; зв’язок властивостей особис­тості із особливостями мовленнєвої дії.

161. Психофізика - розділ психології, щовивчає зв’язок між влас­тивостями відчуттів і фізичними якостями подразників.

162. Реактивність - властивість темпераменту, яка вказує, з якою силою людина реагує на зовнішній вплив.

163. Реверберація - поняття фізичної теорії пам’яті, згідно з яким відображення об’єкту супроводжується циркуляцією електрохімічних імпульсів у нейронах.

164. Рекапітуляції теорія - теорія американського психолога Стенлі Холла (1846-1924), за якою онтогенез психіки включає скороче­не відтворення стадій історичного розвитку людського суспільства.

165. Реконструкція - процес утворення образів уяви, при якому за частиною об’єкту добудовується цілісна структура.

166. Ремінісценція - явище пам’яті, що відзначається зростанням обсягу відтвореного матеріалу через тривалий період збереження.

167. Рефлекс безумовний - це вроджені видові рефлекси.

168. Рефлекс умовний - тимчасові нервові зв’язки в корі головно­го мозку, які закріплені шляхом повторення.

169. Рефлексія - один з механізмів взаєморозуміння, що полягає в усвідомленні людиною того, як вона сприймається партнером у спілку­ванні.

170. Рівень домагань - особистісне утворення, що визначається тим, які цілі серед сукупності можливих схильна обирати особистість - легкі чи важкі.

171. Рішучість - вольова якість особистості, що полягає у здатнос­ті своєчасно приймати правильні рішення.

172. Ригідність - властивість темпераменту (протилежна пластич­ності), яка вказує на те, що індивід важко пристосовується до умов, має інертну та мляву поведінку, звички, судження.

173. Самосвідомість - один із проявів свідомості як відокремлення себе («Я») від об’єктивного світу («не Я»); усвідомлення, оцінка люди­ною себе, свого місця у світі, своїх інтересів, знань, переживань, пове­дінки тощо. Самосвідомість має ієрархічно побудовану структуру від елементарного самопочуття до самопізнання і найвищого рівня - само- ставлення, що виявляються у самоконтролі та саморегуляції своєї пове­дінки (К.К. Платонов).

174. Самостійність - вольова якість особистості, яка виявляється в тому, що людина визначає власні вчинки виходячи із своїх переконань, знань, а не під тиском інших людей.

175. Свідомість - це вища інтегрована форма психіки, яка склада­ється під впливом суспільно-історичних умов у трудовій діяльності людини та її спілкуванні за допомогою мови з іншими людьми.

176. Світогляд - сукупність переконань особистості, формування якого становить важливу задачу навчання і виховання; у загальних ри­сах утворюється до кінця шкільного віку.

177. Сензитивність - властивість темпераменту, що визначається найменшою силою впливу, який викликає у людини реакцію.

178. Сенсибілізація - зміна чутливості органів чуттів під впливом внутрішніх умов.

179. Сенсорнаізоляція - обмеження у надходженні сигналів із зо­внішнього середовища на органи чуттів людини, що викликає пору­шення необхідного балансу інформації між людиною і середовищем.

180. Символізація - процес утворення образів уяви, при якому об­раз має додаткове значення, не обумовлене безпосередньо зовнішніми ознаками.

181. Симптомокомплекс (чинник характеру) - компонент струк­тури характеру особистості, утворений найбільш тісно пов’язаними між собою рисами характеру; найчастіше у структурі характеру виокрем­люють чотири симтомокомплекси.

182. Синестезія - прояв неспецифічної чутливості, коли під дією подразника, характерного для одного аналізатора, виникають відчуття в інших.

183. Синтез - одна з основних операцій мислення, що полягає у поєднанні окремих елементів предметів, в об’єднанні окремих його ча­стин у єдине ціле.

184. Систематизація - операція мислення, що полягає у виділенні істотних і загальних ознак груп об’єктів або класів з метою їх подаль­шого об’єднання.

185. Співвідношення активності та реактивності - властивість темпераменту, яка визначається тим, наскільки поведінка людини за­лежить від ситуації - підкоряється їй (реактивність), чи прагне її зміни­ти (активність).

186. Спілкування -складний, багатоплановий процес встановлен­ня і розвитку контактів між людьми, породжуваний потребами у спіль­ній діяльності, який передбачає обмін інформацією, взаємодію, сприй­мання та розуміння між його учасниками.

187. Спілкування педагогічне -це професійне спілкування вчите­ля з учнями на уроці або поза ним, що виконує певні педагогічні функ­ції та спрямоване на оптимізацію навчання та виховання.

188. Сприймання -це психічний процес відображення в мозку лю­дини предметів та явищ у цілому, у сукупності всіх їх якостей та влас­тивостей при безпосередній дії подразників на аналізатори.

189. Сприймання історичність (аперцепція) - зумовленість сприймання людиниконкретними умовами і минулим досвідом, як сус­пільним, так і особистим.

190. Сприймання осмисленість - властивість сприймання, за якою людина відображає значення предметів, усвідомлює їх функції.

191. Сприймання простору - різновид сприймання, що передба­чає сприймання форми, розміру, віддаленості і напрямку розташування предметів.

192. Сприймання руху - різновид сприймання, що передбачає ві­дображення руху предметів; основну роль при цьому відіграють зоро­вий і кінестетичний аналізатори.

193. Сприймання цілісність - властивість сприймання, за якою образ сприйманого становить єдине ціле, незважаючи на те, що виникає як результат послідовного обстеження предмету (сукцесивно).

194. Сприймання часу - різновид сприймання, що полягає у ви­значенні тривалості, швидкості, послідовності явищ і забезпечується системою аналізаторів.

195. Спрямованість особистості - моральна, етична характерис­тика особистості, яка виявляється у реальному змісті суспільної поведі­нки й визначається змістом домінуючих мотивів.

196. Станпсихічний - психічний факт, існуючий у деякий незнач­ний проміжок часу і зумовлений ситуацією (прояви волі, уваги, мис­лення, почуттів).

197. Стереотипізація - явище міжособистісного сприймання, що виражається у перенесенні якостей групи людей на окрему особу, що належить до цієї групи, за схемою «усі відмінники - дисципліновані».

198. Стрес - форма переживання емоцій особистістю, ознаками якої є стан напруги при загрозі або перевантаженні, що амбівалентно позначається на здоров’ї та діяльності особистості: позитивно (еустрес) чи негативно (дистрес).

199. Структура характеру - це впорядкована сукупність рис хара­ктеру у їх взаємозв’язках, завдяки яким знаючи одну рису характеру можна передбачити й інші.

200. Судження - форма мислення, що відображає зв’язки між пре­дметами або їх властивостями.

201. Талант - високий рівень здібностей людини до певної діяль­ності, який виявляється в оригінальності та новизні підходу, супрово­джується досягненнями найбільш високих результатів у цій сфері.

202. Темперамент - характеристика індивіда з боку його динаміч­них особливостей: інтенсивності, швидкості, темпу, ритму психічних процесів і станів.

203. Темпераменту властивості - стійкі індивідуальні властивості психіки, що визначають динаміку психічної діяльності людини, зали­шаються відносно незмінними при різному змісті, цілях діяльності та утворюють структуру, що характеризує тип темпераменту.

204. Темп реакцій — властивість темпераменту, щопроявляється у швидкості перебігу різних психічних явищ і характеризує динамічний бік психічного життя людини.

205. Теорія пам’яті асоціативна - система поглядів, центральною ідеєю яких є трактування пам’яті як створення асоціацій, тобто зв’язків між враженнями про явища та предмети.

206. Теорія пам’яті біохімічна - система поглядів, центральною ідеєю яких є трактування пам’яті як запам’ятовування інформації у процесі біохімічних змін у нейронах зворотного та незворотного харак­теру.

207. Теоріяпам’яті діяльнісна - система поглядів, центральною ідеєю яких є трактування пам’яті як діяльності.

208. Теорія пам’яті у гештальтизмі - система поглядів, централь­ною ідеєю яких є трактування пам’яті як «схоплювання» всієї ситуацію одразу з наступним виокремленням у ній деталей.

209. Теорія пам’яті фізіологічна - система поглядів, центральною ідеєю яких є трактування пам’яті на основі умовного рефлексу, як утворення зв’язку між новими й минулими враженнями.

210. Теорія пам’яті фізична -система поглядів, центральною іде­єю яких є трактування пам’яті як електрохімічного процесу.

211. Теорія пам’яті хімічна - система поглядів, центральною іде­єю яких є трактування пам’яті як індивідуальної, так і видової. Хіміч­ною основою індивідуальної пам’яті в клітині є рибонуклеїнова кислота (РНК). Видова пам’ять фіксується у дезоксирибонуклеїновій кислоті (ДНК).

212. Типізація - спосіб утворення образів яуви, спрямований на вираження загальних ознак групи об’єктів у конкретному образі.

213. Тропізми -елементарна реакція організму на подразник у фо­рмі рухів(повертання листків рослин до світла).

214. Увага -це спрямованість і зосередженність свідомості, які пе­редбачають підвищення рівня сенсорної, інтелектуальної та рухової ак­тивності індивіда.

215. Увага довільна - різновид уваги, що передбачає свідому зо­середженість уваги на об’єкті із участю вольових зусиль.

216. Увагапіслядовільна - різновид уваги, який виникає з довіль­ної, при цьому знижується вольове зусилля, зростає інтерес та емоційна захопленість.

217. Уваги вибірковість— властивість уваги, щовиявляється у зо­середженості свідомості людини на певній ділянці дійсності при відво­ліканні від усіх інших.

218. Уваги коливання - властивість уваги, що передбачає зміни рівня зосередженості людини на об’єкті.

219. Уваги концентрація (інтенсивність) - властивість уваги, що визначається мірою зосередженості людини на об’єкті.

220. Уваги обсяг - властивість уваги, що визначається кількістю (4-6 одиниць) одночасно охоплюваних увагою об’єктів.

221. Уваги переключення - властивість уваги, що забезпечує сві­домий перехід від однієї діяльності до іншої, від одного об’єкту до ін­шого.

222. Уваги розподіл - властивість уваги, що має місце при одноча­сному виконанні людиною двох, або більше видів діяльності за умови, що обидві діяльності добре знайомі, а одна з них хоча б частково авто­матизована.

223. Уваги спрямованість — властивість уваги, щовиявляється у вибірковому характері, в довільному або мимовільному виборі об’єктів, які відповідають потребам суб’єкта, задачі і меті його діяльності.

224. Уваги стійкість - властивість уваги, що виявляється в трива­лості зосередження уваги на об’єкті.

225. Узагальнення - операція мислення, що полягає у мисленному об’єднанні предметів за їх спільними суттєвими ознаками.

226. Уміння - готовність людини успішно виконувати діяльність, що грунтується на знаннях і навичках.

227. Умовивід - форма мислення, що передбачає такий зв’язок між думками, в результаті якого із кількох відомих суджень випливає нове судження.

228. Умовивід дедуктивний - різновид умовиводу, при якому вла­стивості класу предметів переносяться на властивості конкретного представника цього класу.

229. Умовивід за аналогією - різновид умовиводу, що ґрунтується на перенесенні зв’язків, існуючих між одними предметами, на зв’язки між іншими.

230. Умовивід індуктивний - різновид умовиводу, при якому вла­стивості деяких предметів з певного класу поширюються на всі предме­ти даного класу.

231. Установка - особистісне утворення, що полягає у готовності людини діяти певним чином.

232. Учіння - один з основних видів діяльності, коли дії людини скеровуються свідомою метою засвоїти певні знання, навички, вміння, форми поведінки; коли суб’єкт діє заради засвоєння нового досвіду.

233. Уява -своєрідна форма відображення об’єктивної дійсності, психічний процес, що полягає у створенні нових образів шляхом пере­робки матеріалу сприймань і уявлень, отриманих у попередньому дос­віді.

234. Уява довільна - різновид уяви, щохарактеризується створен­ням образів у відповідності з поставленою метою.

235. Уява пасивна - різновид уяви, щопротікає без постановки ме­ти.

236. Уява продуктивна (творча) - вид уяви, що передбачаєство- рення нових оригінальних образів об’єктів, якихлюдинаніколи не сприймала; які ще не існують у дійсності, а їх поява лише передбача­ється.

237. Уява репродуктивна (відтворююча) - різновид уяви, при якому їїобрази виникають у людини на основі словесних описів об’єктів, схематичного чи графічного їх зображення.

238. Уява технічна - різновид уяви, змістом якої є створення обра­зів просторових відношень у вигляді геометричних фігур з мисленим застосуванням їх у різних комбінаціях.

239. Уява художня - різновид уяви, в якомупереважають чуттєві образи (зорові, слухові, дотикові...).

240. Філогенез -історичний розвиток психіки від найпростіших форм до найскладніших.

241. Фрустрація - негативний емоційний стан, що супроводжуєть­ся усвідомленням неможливості досягти поставленої мети.

242. Функціональна асиметрія - принцип роботи головного моз­ку, згідно з яким великі півкулі виконують різні психічні функції.

243. Характер - сукупність індивідуально-своєрідних психічних властивостей, які виявляються у типових для даної особистості спосо­бах діяльності при типових обставинах і визначаються ставленням осо­бистості до цих обставин.

244. Характеру глибина - динамічна характеристика характеру особистості, що виражає стійкий внутрішній зв’язок його рис з голов­ними інтересами, зі спрямованістю особистості.

245. Ціль - компонент структури діяльності, змістом якого є образ майбутнього результату діяльності.

246. Ціннісно-орієнтаційна єдність (ЦОЄ) - явище міжособистіс- них взаємин, що характеризується зближенням позицій їх суб’єктів що­до цілей діяльності, способів їх досягнення, основних цінностей.

247. Чутливість - а) здатність організму реагувати на нейтральні абіотичні впливи, якщо вони пов’язані із біотичними; б) здатність орга­нів відчуттів відображати предмети з більшою чи з меншою точністю (або з певними фізичними параметрами).

248. Чутливості верхній абсолютний поріг - найбільша сила по­дразника, при якій ще виникає відчуття даного виду.

249. Чутливості нижній абсолютний поріг - подразнення мініма­льної сили, яке, діючи на органи чуттів, здатне спричинити відчуття.

250. Чутливості поріг відносний (поріг розрізнення) - це мініма­льна різниця у силі двох подразників, яка викликає ледве помітну різ­ницю в інтенсивності відчуттів.

251. Чутливості пороги абсолютні - діапазон значень сили подра­зників, у межах якого ці подразники викликають адекватні відчуття.