Піраміда потреб особистості у теорії самоактуалізації А.Маслоу

Абрахам Маслоу(1908-1970) - американський психолог, засновник гуманістичної психології. Ідеал особистості - відповідальна людина, спроможна вільно робити свій життєвий вибір. Не маючи свободи й відповідальності, особистість не може досягти розкриття свого потенці­алу, не може бути самою собою (аутентичною).

Маслоу критикує психоаналіз за його захоплення вивченням невро­тичних особистостей й закликає зосередитись на здоровій людині. Лі­кувати неврози слід, відштовхуючись від психічної норми, головною ознакою якої є прагнення людини до самовдосконалення. Психічні від­хилення порушують процес самовдосконалення.

У кожній людині від народження закладено потенційні можливості для зростання й вдосконалення, для творчості. Людська творчість - це шлях виявлення своїх потенційних можливостей, їх повної реалізації. Здатність до творчості залежить від задоволення базисних потреб лю­дини. Маслоу пропонує ієрархію (піраміду) потреб, що розташовані у такій послідовності:

1. фізіологічні потреби у підтриманні органічних функцій;

2. потреби у безпеці, надійності й захисті;

3. потреби у приналежності (до сім’ї, громади, кола друзів, коханих);

4. потреби у повазі, схваленні, гідності, самоповазі;

5. пізнавальні потреби;

6. естетичні потреби;

7. потреби в самоактуалізації для найповнішого розвитку особис­тості, для реалізації її самості.

Останні три рівні становлять потребу в особистісному зростанні. Щодо піраміди потреб діє закономірність: людина тільки тоді може пе­реходити до задоволення потреб певного рівня, коли потреби нижчого рівня вже задоволені. Потреби тим сильніші й вимогливіші до людини, чим їх рівень нижчій.

Усі потреби людини - вроджені, виходять з інстинктів.

Лише окремі творчі особистості можуть задовольняти потреби най­вищих щаблів (у пізнанні, творчості тощо) навіть за несприятливих со­ціальних умов, коли потреби нижчих рівнів не задоволені. Такі особис­тості створюють власну піраміду потреб.

У своїй активності особистість звичайно мотивується потребами одра­зу кількох рівнів піраміди. Маслоу поділяє всі мотиви на дві категорії:

- дефіцитарні (Д-мотиви);

- буттєві мотиви зростання (Б-мотиви).

Д-мотиви є найбільш стійкими, спрямовані на задоволення дефіци- тарних станів організму людини (голод, спрага, втома тощо). Їх задово­лення попереджає захворювання, знижує напругу. Д-мотиви спонука­ють до зміни зовнішніх несприятливих, загрозливих для життя умов. Поведінку більшості людей спонукають Д-мотиви.

Мотиви зростання спонукають особистість до актуалізації свого потенціалу. Вони властиві небагатьом творчим людям. У процесі їх за­доволення особистість збагачує свій життєвий досвід, розширює круго­зір, і при цьому напруга зростає, а не спадає. Буттєві мотиви, на відміну від дефіцитарних, поєднані за принципом координації і не мають пріо­ритетів.

Б-мотиви спрямовані на задоволення так званих метапотреб - у цілі­сності, досконалості, активності, красі, добрі, істині, унікальності.

4. Поняття про самоактуалізацію за А.Маслоу

Психічне здоров’я людини спирається на її прагнення до самоактуа- лізації, як способу реалізації своєї місії, розкриття свого покликання, здійснення своєї долі. Якщо людина розкрила свій потенціал, вона пси­хічно здорова. Самоактуалізація дозволяє глибинній природі людини вийти на поверхню, знайти гармонію з самістю - центром особистості, максимально реалізувати свій унікальний потенціал.

Самоактуалізація властива лише приблизно одному відсотку людей.

Особистісне зростання людина помічає через так звані пікові пере­живання. Завдяки цим емоціям людина переживає свій вихід за межі Его, єдність з оточуючим, з природою, наближення до власної сутності, осягнення свого покликання. Сприймання оточуючого стає безкорис­ливим й неегоцентричним. Такі стани для особистостей, що успішно самореалізуються є типовими, а у інших трапляються час від часу. Пі­кові переживання є приємними й бажаними, дають людині оптимістич­ний, радісний погляд на життя в усій його цілісності й гармонії.