Методи алгоритмізації творчого процесу

Низка методів спрямована на те, щоб упорядкувати, стандартизува­ти процес творчості, розбити його на етапи та кроки, потрібні для отримання рішення. Вони пропонують своєрідний алгоритм дій на шляху до результату.

— Ніколи не приймати за істину нічого, що не можна визнати ціл­ковито очевидним;

— Поділяти кожну з труднощів на стільки частин, скільки потрібно, щоб її подолати;

— Розміщувати свої думки у певному порядку, починаючи з пред­метів найпростіших і легко досяжних для пізнання;

— Наукові огляди робити настільки всеохоплюючими, щоб бути впевненим у тому, що нічого суттєвого не пропущено (Р.Декарт, 1989).

До цих методів належить морфологічний аналіз, семикратний по­шук, алгоритм рішення винахідницьких задач.

Морфологічний аналіз розроблений у 1942 р. американським астро­номом Ф.Цвіккі (швейцарцем за походженням). Принципи цього ме­тоду:

— всебічний неупереджений аналіз явищ;

— розпочинати завжди із самого початку (від проблемної ситуації) й продовжувати далі того, де всі зупинились.

Етапи морфологічного аналізу:

1) точне формулювання задачі;

2) точне формулювання всіх умов розв’язання;

3) конструювання «морфологічної скрині» з усіма варіантами розв’язання;

4) аналіз усіх варіантів;

5) вибір найкращих варіантів.

Наприклад, конструювання реактивних двигунів цим методом включає:

— вивчення всіх можливих видів двигунів на хімічному паливі в однорідному середовищі;

— виділення (аналіз) окремих параметрів, що треба врахувати у конструюванні. Зокрема, паливо, тяга, дія потоку; середовище, тип руху - всього одинадцять з різними варіаціями кожен. З використанням цьо­го методу Цвіккі сконструював кілька нових моделей двигунів.

Метод морфологічного аналізу підвищує творчу культуру, привчає до систематичного аналізу задачі.

Алгоритм рішення винахідницьких задач запропонований Г.С.Альтшуллером (1956) і відомий за своєю російськомовною абревіа­турою як АРИЗ. Вихідними для побудови методики є 40 принципів (дроблення, винесення, місцевої якості, асиметрії, об’єднання, універ­сальності і т.п.), спрямованих на подолання технічних суперечностей на шляху до ідеального кінцевого результату (того, що потрібно винайти).

Задачами винахідника є: з’ясування ідеального кінцевого результа­ту, виявлення технічної суперечності, знаходження типових прийомів розв’язання суперечності.

Послідовність дій винахідника:вибір задачі;уточнення умов зада- чі;аналітична стадія; попередня оцінка ідеї;оперативна стадія.

Кожна стадія складається з кроків і підкроків.

Методика семикратного пошукурозроблена філософом з м. Риги Г.Я.Бушем (1964). У 1956 р. Дж.Міллер опублікував дані про те, що людина одночасно може вивчати до семи одиниць інформації. Такий одночасний розгляд допомагає генеруванню нових ідей. Наприклад, усі сім одиниць інформації можна представити у вигляді таблиць, матриць, малюнків. Методика охоплює стратегічну й тактичну частини. Страте­гія складається із семи стадій:

1. Аналіз проблемної ситуації, суспільних потреб.

2. Аналіз функції аналогів і прототипу. З’ясування оптимальних умов споживання і експлуатації.

3. Постановка задачі. Визначення потрібного рівня розв’язання і якості технічного об’єкту.

4. Генерування ідей щодо шляхів досягнення якнайкращого вико­нання об’єктом його функцій.

5. Конкретизація ідей (структура, конструкція, форма, матеріал, операції).

6. Оцінка альтернативи і вибір оптимального варіанта.

7. Спрощення, розвиток, реалізація рішення.

Тактика складається з чисельних практичних прийомів. Один з них відомий як «сім ключових питань». Римський ритор Квинтилліан у І ст. до н.е. визначив, що існує сім питань, на які потрібно відповісти для повної інформації про об’єкт: хто, що, де, чим, навіщо, як, коли?

Інші прийоми - «аналіз функції об’єкта», «греко-латинські квадрати».

Наприклад, матриця «7х7» допомагає якомога повніше визначити якості технічного об’єкта. Для цього креслять таблицю, по вертикалі записують показники якості (надійність, функціональність, технологіч­ні, ергономічні, естетичні, патентно-правові), а по горизонталі - засоби пошуку рішення (аналогія, інверсія, об’єднання, розчленування, транс­формація, транслокація, інтенсифікація).

3.