Фізіологічні основи темпераменту

Властивості темпераменту є найбільш залежними від фізіологічних процесів, ніж усі інші психічні явища. Вирішення питання про фізіоло­гічну основу темпераменту протягом історії науки було неоднозначним.

Гіппократ (460-377 рр. до н.е.) доводив, що темперамент - це варі­анти перебігу однакових захворювань у різних людей. Він уважав, що в організмі людини є чотири рідини, одна з яких переважає. Кров - у сан­гвініка, слиз - у флегматика, жовч - у холерика, чорна жовч - у мелан­холіка. Цей тип теорій темпераменту названо гуморальним (від лат. humor - рідина).

Наступні вчені розробляли морфологічні теорії темпераменту, що беруть до уваги, насамперед, анатомічні особливості індивідуальності. Французький учений А.Фульє (1838-1912) переконував, що фізіоло­гічною основою темпераменту є колір шкіри, волосся, очей. Вітчизня­ний лікар та педагог П.Ф.Лесгафт (1837-1909) пояснював темперамент особливостями кровообігу, які залежать від діаметра отвору, товщини й гнучкості стінок судин. Вузькому діаметру судин відповідає сангвініч­ний тип, широкому з товстими стінками - меланхолійний, широкому з тонкими - флегматичний. Німецький лікар Е.Кречмер (1888-1964) вважав, що фізіологічною основою індивідуальних відмінностей є тип конституції (будови) тіла: пікнічний (товстий), астенічний (худий), ат­летичний (спортивний), диспластичний(безформений). Американський учений Б. Шелдон в основу типів темпераменту поклав співвідношення внутрішніх органів, м’язової системи й центральної нервової системи й вирізнив такі типи: церебротонік (переважає ЦНС), вісцеротонік (пере­важають внутрішні органи), соматотонік (перевага м’язової системи).

Конституція дійсно впливає на тип нервової системи та на темпера­мент, але при однаковому типі конституції можливі різні типи нервової системи та темпераменту. На сучасному етапі у вітчизняній психології найбільш поширеною є теорія І.П.Павлова про те, що головну роль у походженні темпераменту відіграє не конституція, а тип нервової сис­теми.

Тип нервової системи відрізняється від темпераменту. Адже від од­накової властивості нервової системи залежить одночасно багато влас­тивостей темпераменту. Так, сила збудження зумовлює енергійність, бадьорість, швидкість рухів тощо. Водночас, кожна риса темпераменту залежить не від однієї, а від багатьох характеристик нервової системи. Такий взаємозв’язок називається багатозначним (див. рис. 2).

Рис.2. Зв’язки між властивостями нервової системи й темпераменту.

І.П.Павлов розрізняв чотири типи нервової системи, які утворюють фізіологічну основу відповідних типів темпераменту:

1. сильний, врівноважений, рухливий (сангвінік);

2. сильний, неврівноважений, рухливий (холерик);

3. сильний, врівноважений, інертний (флегматик);

4. слабкий тип (меланхолік).

Співвідношення виділених різними вченими типів темпераменту показане у табл.5.

Таблиця 5

Типи темпераменту за різними авторами

3.