<<
>>

Емпатія

(від грецьк. empatheia — співпереживання) — це розуміння іншої людини через емоційне проникнення в її внутрішній світ, в її почуття і думки; це співпереживання, співчуття.

Просто чи складно вивчати і розуміти людей за допомогою емпа- тії? Відповідь не може бути однозначною.

Просто для тих, у кого цей механізм працює, і складно для тих, у кого він не працює. Низька ем- патійність — синонім нечуттєвості, бездушності, черствості. Людина, в якої не працює психологічний механізм емпатії, не здатна відповісти на почуття іншого, запалитися чужою радістю чи зажуритися чужим сумом. Вона робить багато помилок у стосунках із людьми.

Як тут не згадати мудрі слова великого українського педагога В. Сухомлинського про те, що треба починати з елементарного, але разом із тим найскладнішого — з формування здібності відчувати душевний стан іншої людини, вміти ставити себе на місце іншого в най-різноманітніших ситуаціях. Глухий до інших людей — залишиться глухим до самого себе; йому буде недоступне найголовніше в житті — емоційна оцінка власних вчинків.

Нормальна емпатійність — величезна перевага. Юрист, у якого механізм емпатії розроблений, володіє ніби додатковими органами почуттів, додатковим зором і слухом. Він краще визначає, наскільки співрозмовник м'який чи суворий, спокійний чи напружений, впевнений чи невпевнений в собі тощо.

Однак надто висока емпатійність може стати причиною деяких психологічних труднощів. Мається на увазі занадто велика залежність деяких людей від психічного стану і настрою оточуючих. Така людина не господар свого власного емоційного стану. Вона ніби потрапляє в залежність від пристрастей інших людей.

Усі люди сприймаються по-різному, тому що мають свої індивідуально-психологічні особливості. Юристові корисно знати, що серед його співрозмовників можуть бути такі типи людей:

"черепахи" — їхній душевний світ захований під "панциром" особистості; важко здогадатися, про що вони думають, що і як переживають у цю хвилину (найчастіше до цього типу належать інтелектуали, люди сором'язливі або недалекі);

"дикобрази" — постійно когось підозрюють, завжди чимось не- задоволені й стривожені. Вони чекають звідусіль неприємнос-тей, тому завжди напружені й до всіх налаштовані вороже;

"леви" — люди справи, їхній внутрішній світ схований за метою дій і операцій.

Вони завжди відчувають свою перевагу над іншими і пишаються цим;

"хамелеони" — люди, які вміють "тримати ніс за вітром", пристосовуватися до обставин. Вони можуть, якщо цього вимагає ситуація, лестити чи обурюватися, бути сумирними чи бунтарями;

"безколірні" — категорія людей, яка не піддається будь-якій характеристиці. Ці люди (їх ще називають "сірі") розчиняються в натовпі, не залишаючи в пам'яті іншої людини ніяких слідів про свій образ.

Тому, вивчаючи нову людину і оцінюючи її, юристу бажано:

а) перед початком розмови зорієнтуватися у зовнішньому образі співрозмовника (слід зазначити, що найбільш інформативною, з психологічного погляду, є перша хвилина зустрічі);

б) у процесі спілкування постійно спостерігати за людиною і вловлювати найменші зміни в її поведінці за рухом обличчя, мімікою, жестами, позами;

в) аналізувати і усвідомлювати "психологічні сигнали" за зовнішнім рисунком поведінки потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, свідка і будь-якої іншої людини;

г) змінювати власну систему спілкування у зв'язку зі змінами в зовнішній поведінці співрозмовника.

Отже, діяльність юриста охоплює велике коло проблем психологічного й соціально-психологічного характеру, тому знання основ загальної і соціальної психології по праву вважається передумовою глибокого засвоєння теоретичних і практичних положень особливої частини юридичної психології.

<< | >>
Источник: Бедь В. В.. Юридична психологія: Навч. посіб. — 2-ге вид., доп. і переробл. — К.: МАУП,2004. — 436 с.. 2004

Еще по теме Емпатія:

  1. Е.Ф. Борисов. Хрестоматия по экономической теории / Сост. Е.Ф. Борисов. - М.: Юристъ, 2000. - 536 с., 2000
  2. ПРЕДИСЛОВИЕ
  3. I. МЕРКАНТИЛИЗМ
  4. ТОМАС МЕН
  5. Главный теоретик позднего меркантилизма в Англии - Томас Мен (1571-1641). Он был членом, правления Ост-Индской компании и правительственного торгового комитета. В 1664 г. была издана его книга "Богатство Англии во внешней торговле, или баланс нашей внешней торговли как регулятор нашего богатства".

    Ниже излагаются основные положения этой книги, в которой с позиций меркантилизма обосновывается внутренняя и внешняя экономическая политика государства.

  6. БОГАТСТВО АНГЛИИ ВО ВНЕШНЕЙ ТОРГОВЛЕ
  7. Глава II. Способы обогащения нашего королевства и увеличения количества денег в стране
  8. Глава III. Пути и средства увеличения вывоза наших товаров и уменьшения нашего потребления иностранных товаров
  9. II. КЛАССИЧЕСКАЯ ПОЛИТИЧЕСКАЯ ЭКОНОМИЯ
  10. А. ФИЗИОКРАТЫ
  11. Б. АНГЛИЙСКАЯ КЛАССИЧЕСКАЯ ПОЛИТИЧЕСКАЯ ЭКОНОМИЯ
  12. ИССЛЕДОВАНИЕ О ПРИРОДЕ И ПРИЧИНАХ БОГАТСТВА НАРОДОВ
  13. К Н И Г А 1. ПРИЧИНЫ УВЕЛИЧЕНИЯ ПРОИЗВОДИТЕЛЬНОСТИ ТРУДА И ПОРЯДОК, В СООТВЕТСТВИИ С КОТОРЫМ ЕГО ПРОДУКТ ЕСТЕСТВЕННЫМ ОБРАЗОМ РАСПРЕДЕЛЯЕТСЯ МЕЖДУ РАЗЛИЧНЫМИ КЛАССАМИ НАРОДА
  14. Глава 1. О разделении труда
  15. Глава II. О причине, вызывающей разделение труда