Відділ мохоподібні. Загальна характеристика

Мохи - організовані трав’янисті рослини, що мають просту будову. Розповсюджені в основному в помірних і холодних кліматичних умовах, зоні тундри і лісів. Від інших вищих рослин вони різко відрізняються переважанням в циклі розвитку гаметофіту.

Спорофіт самостійно не може існувати і завжди живе за рахунок гаметофіту на якому росте, отримуючи з нього воду і поживні речовини. Спорофіт складається з коробочки (де розвивається спорангій) на ніжці, яка зв’язує її з гаметофітом. Переважання галоїдного багаторічного самостійно існуючого гаметофіту над диплоїдним однолітнім паразитуючим на ньому спорофітом. Мохоподібні - давня група організмів, пов’язана своїм походженням з водоростями, залишки яких знайдені у карбоні. В природі вони представлені зеленими та сфагновими мохами.

Зелені мохи. У вологих лісах під кронами ялин та сосен вони утворюють суцільний зелений килим. Одним з найрозповсюдженішим є зозулин льон. Його прямостоячі коричнево-зелені нерозгалужені пагони висотою 15-20 см густо вкриті жорстким листям. Гаметофіт зозулиного льону - роздільностатева рослина. На верхівці чоловічих особин розвиваються антеридій, оточений червоно-бурими листками, на верхівках жіночих особин - архегоній. Запліднення забезпечується рухомими джгутиковими сперматозоїдами, які використовують воду для активного руху до яйцеклітини, зливаються з нею, утворюють зиготу. Із зиготи на верхівці жіночого гаметофіту виростає спорофіт - це коробочка на ніжці.

Рис. 8.4. Цикл розвитку мохів.

Сфагнові мохи. На болотах ростуть білі або сфагнові мохи, будова яких має певні особливості. Розгалужені стебла сфагнуму несуть мілкі листочки. Короткі гілочки, скручені на верхівці стебла, довгі звисаючі вздовж нього, утворюють фітіль, по якому підмінімається вода. Ризоїди відсутні, тому сфагнум поглинає воду всією поверхнею. Білий колір сухого сфагнуму пов’язаний з тим, що його стебло покрито великими мертвими пустими клітинами, які заповнені повітрям. В листках також є клітини «бочки», які під час дощу поглинають велику кількість води, збільшуючи масу моху у 30 - 40 разів. Тому територія, де мохи поселяючись, перезволожується та поступово стає болотом. Архегонії і антеридії сфагнових мохів розташовуються на бічних гілочках і мають властиву для мохоподібних будову. З заплідненої яйцеклітини розвивається спорофіт. Він складається з шароподібної коробочки і короткої ніжки, в якій формуються спори і дають початок новій рослині. В природі сфагнум густим килимом покриває торф’яне болото. Стебла моху ростуть верхівками, нижні частини якого поступово відмирають і повільно розкладаються при незначному доступу кисню. В шарах торфу постійно підтримується низька температура, підвищується кислотність, що сповільняє процеси гниття, і тому рослинні рештки довго зберігаються, так утворюється торф. Сфагновий торф накопичується повільно: за 1000 років шар у 1 метр. Торф використовують як паливо. При сухій перегонці торфу отримують віск, парафін, феноли, оцтову кислоту. Використовують торф у якості добрива. Не дивлячись на те, що торф є цінною сировиною, його властивість заболочувати ґрунти негативно впливає на відновлення лісів і полів. (рис.8.3).

8.2.