Анатомія конфлікту

У третьому питанні лекції ми застосовуємо поняття «анато­мія» конфлікту для детального аналізу кожної складової, «кісточ­ки» кожного з вищерозглянутих елементів з метою розробки стра­тегії (плану) впливу на кожну найменшу складову конфліктної взаємодії.

В анатомії конфлікту його склад постає більш деталізованим, є можливість простежити систему зв’язків між елементами в про­цесі взаємодії. З огляду на вищезазначене розрізняють такі скла­дові:

• конфліктогени;

• передконфліктна ситуація;

• конфліктна ситуація;

• учасники конфлікту, їхні мотиви, інтереси, цілі;

• простір, час і обставини конфлікту;

• предмет розбіжностей та спору;

• перебіг конфлікту та способи його вирішення.

Конфліктогенами є слова, наміри, дії або бездіяльність, які «сприяють виникненню конфлікту». Слово «сприяють» є ключо­вим. Підступна суть конфліктогенів у тому, що слова та дії, на які ми не звертаємо увагу, бо вони походять від нас, у інший спосіб, як загроза спокою оцінюється іншими. Є такий афоризм: «Жінки не надають ніякого значення своїм словам, але надають великого значення тому, що чують самі». Так, прояви категоричності у оцін­ках інших, агресивності, неввічливості самі як такі не виклика­ють конфлікту, але сприяють кумуляції (накопиченню) чинників його появи.

Передконфліктна ситуація — це такий стан загострення сто­сунків між майбутніми учасниками конфлікту, який свідчить про наявність об’єктивних обставин та суб’єктивного настрою людей до конфліктної взаємодії.

Сама передконфліктна ситуація виникає з проблемної ситу­ації, в ході якої відбувається усвідомлення потенційними учас­никами конфлікту протиріч, що заважають кожному досягти своїх цілей. Х.Корнеліус та С. Фейр сигналом передконфліктної ситу­ації вважають кризу у відносинах, напруження, непорозуміння, інтуїтивне відчуття дискомфорту.¹

А.Ішмуратов гадає, що свідомість особистості при втягуванні її у передконфліктну ситуацію «хворобливо» змінюється, відбу­вається охолодження дружніх відносин, усвідомлення різниці у поглядах між сторонами. Юрій Тинянов у романі «Смерть Вазир- мухтара», описуючи зустріч Грибоедова з Чаадаєвим, показує, як між колишніми друзями починає виникати різновид конфлікту поколінь: у передконфліктній ситуації співрозмовники «тьмяно» дивляться один на одного, недовірливо ставляться до змін в умо­настроях кожного. «Мій дорогий друже, — сказав раптово Чаа­даев тихо, -...навіщо ви стоїте на моєму шляху, навіщо ви зава­жаєте мені йти? — Але ви, здається, і не збиралися нікуди йти, — сказав спокійно Грибоедов».^{[42] [43]}

Конфліктна ситуація свідчить про поступове наростання су­перечностей. Це об’єктивна основа конфлікту, яка зафіксувала предмет розбіжностей, внутрішню та зовнішню позицію сторін, її суб’єктивний образ присутній в уявленні кожної із сторін. З приводу специфічних особливостей конфліктної ситуації вітчиз­няні дослідники також не дійшли згоди. Так, А.Ішмуратов вва­жає, що це — обставини, які релевантні конфліктові і пов’язані з виникненням проблеми.^[44] Марія Пірен вказує, що конфліктна си­туація — це дія, яка засвідчує, що проблеми набули гостроти і пе­ребувають у взаємодії.^[45] На нашу думку, конфліктна ситуація пе­редує конфліктові, той ще не почався саме завдячуючи відсутності безпосередніх дій сторін. Це такий етап, коли об’єкт суперечки усвідомлений, позиції протиборних сторін сформовані, все гото­ве до початку активних дій, але «чогось» не вистачає.

Інцидент — таке зіткнення опонентів на тлі конфліктної си­туації, як правило, перше реальне зіткнення протилежних по­зицій, з котрого конфлікт починає жити за власною логікою, ча­сто не усвідомленою сторонами. Інцидент може виникнути ви­падково, а у деяких випадках з ініціативи учасників чи підбурювачів. Характерно, що педагогічні та психологічні слов­ники не дають визначення інциденту, хоча безліч інцидентів трап­ляється саме у сфері навчання, виховання, комунікації. Інцидент — це «гучна» фаза конфлікту, відтепер усім очевидно, що конфлікт розпочався. Саме з інциденту людина задає собі питання: «Що робити далі?», «Як себе поводити?»

Конфліктна реакція є способом реагування кожного з учас­ників на початок боротьби, вона першою також може бути у формі неадекватної відповіді на інцидент. Конфліктна реакція залежить від психологічного стану, в якому перебуває опонент ініціатора, від навичок конфліктної поведінки, мотивів і потреб.

Детальний аналіз складу учасників конфліктів спонукає нас звертатись не тільки до очевидних сторін, а намагатися виявити всіх залучених до конфлікту. Сучасна конфліктологічна думка США в особі професора М.Ігнатьєффа розробила відносно нове поняття «принципала» для позначення того, хто стоїть за спинами конфліктної боротьби у сучасному Афганістані.^[46] Ігнатьєфф вка­зує, що «принципалам» найбільш вигідний конфлікт, але втілю­вати свої плани у безпосередній боротьбі вони довіряють особли­вим «уповноваженим» особам. Крім того, до уваги слід узяти таке: ні в якому разі не можна допустити, щоб уповноважений із веден­ня конфліктної боротьби сприймав свою роль як маріонетка в ру­ках принципала.

Смисл концепції «анатомії конфлікту» вимагає, щоб у сере­довищі учасників конфлікту були виявлені поряд з прямими учас­никами ще й організатори, підбурювачі, зацікавлені особи, спос­терігачі, щоб розкрити зв’язки між ними і те, як вони впливають на перебіг конфлікту. Важливими є соціально-демографічні дані учасників (вік, стать, досвід роботи, посада), психічні особливості (рівень домагань, самооцінка, егоцентризм, упертість, агре­сивність тощо), моральні характеристики (принциповість, чесність, грубість або чемність, зверхність та ін.).

У результаті «анатомічного» аналізу учасники конфлікту по­стають «живими», об’ємними, особами з притаманними їм риса­ми.

Проблемні питання формують предмет розбіжностей та су­перечок, вимоги та претензії сторін конфлікту. Серед сукупності проблемних питань виділяються основні, визначальні та супутні, другорядні. Важливою є диференціація об’єктивного аспекту проблемних питань та суб’єктивного бачення цих проблем учас­никами конфлікту. Кожна із сторін, як правило, має своє бачен­ня предмета розбіжностей, яке частково може збігатися з точ­кою зору опонента. Знаходження спільного є суттєвим для по­дальшого вирішення конфлікту через переговори. Інколи відмінності у позиціях мають глибинний характер і не усвідом­люються сторонами, а це тягне за собою нерозуміння запеклості конфлікту.

Соціальний простір, суспільні та індивідуальні обставини кон­флікту. Простір конфлікту є поняттям не фізичним чи географіч­ним, а, перш за все, соціальним — це корпоративний чи цеховий простір, регіон у міжнародних відносинах чи салон літака у тури­стичній подорожі, де розгортається вся сукупність відносин між учасниками конфлікту. Вони не зводяться тільки до конфліктної взаємодії, адже конфлікт — це фаза, момент у повнокровному житті групи. Як справедливо вказує А.Гірник, боротьба у просторі означає боротьбу за привілеї, статус, за володіння ресурсами, люди схильні захищати те, що як їм здається, є «своїм».^[47] З’ясувати об­ставини конфлікту — означає прояснити, де відбувся інцидент і де проходить конфлікт: так, для конфліктів у зовнішньоеко­номічній сфері важливими є територія своєї чи іноземної держа­ви, чи взагалі «територія міжнародного ринку».

Часові виміри в анатомії конфлікту мають особливе значення. Успіх у конфліктній боротьбі часто-густо приходить до того, хто обрав вдалий чи навіть незамінний момент для «нанесення уда­ру», для наведення доказів чи спростування. Давні греки назива­ли такий вдалий момент «кайрос». Однозначно оцінити фактор часу у конфлікті доволі складно. У більшості випадків затягуван­ня з принциповим обговоренням предмета розбіжностей приво­дить до погіршення ситуації. Так, затягування з початком пере­говорів між арабською (палестинською) та ізраїльською сторона­ми після 14 місяців гострого збройного протистояння привело до того, що після нових терористичних актів 2 грудня 2001 року, най­більших у новітній історії !Єрусалима, призвело до загострення конфлікту. Цікаво, що дохристиянська історія також дає приклад негативних наслідків затягування переговорів у Дамаску між Ари- стобулом та Гирканом, братами-претендентами на володіння !Єрусалимом у 60-х роках до Р.Х. Це спричинило похід римсько­го війська у Палестину.

Таким чином, поняття анатомії конфлікту орієнтує нас на детальний аналіз його складових, на встановлення зв’язків між елементами, що вкрай необхідно при формуванні пакета пропо­зицій для переговорів.

Для діагностики конфлікту та вирішення способів його роз­в’язання ті дані, які ми отримали в результаті анатомічного по­гляду на конфлікт, заносяться у спеціальну карту (картографіч­ний аналіз).

До ще одного більш-менш доступного способу встановлення структури конфлікту, вважає Голова спілки конфліктологів Ук­раїни А.Гірник, є знаходження відповідей на такі питання:

Сторони конфлікту

• Як можна охарактеризувати склад учасників конфлікту?

• Хто ще залучений до конфлікту з колективу?

• Які відносини між головними зацікавленими особами у конфлікті (принципалами) та безпосередніми діючими сто­ронами?

• Які соціально-демографічні дані учасників конфлікту?

• Хто приймає рішення щодо початку, проведення, завершен­ня конфлікту?

Проблемні питання

• Який об’єктивний та суб’єктивний аспект спірних питань?

• Розділіть усю сукупність спірних питань на основні та дру­горядні.

• Які вимоги кожної із конфліктуючих сторін щодо вирішен­ня проблемних питань?

• Чи не розширюється проблемне поле між учасниками кон­флікту у його перебігу?

Соціальні обставини, групові та індивідуальні особливості

• Як місце конфлікту впливає на ескалацію чи затухання кон­флікту?

• Як зовнішні обставини впливають на дії сторін?

• З’ясуйте, чи є простір конфлікту «конфліктогенним»?

• Чи є серед конфліктуючих особи, яких називають «конфлікт­ними»?

Часовий вимір конфлікту

• Наскільки довго тривають напружені відносини в соціаль­ному середовищі?

• Кому вигідно затягування у вирішенні конфлікту?

• Чи впливає фактор часу на основну виробничу діяльність колективу?

• Чи не відчували ви «втрачені моменти» при спробах знайти замирення конфлікту?

• Коли почався етап прямого протиборства у конфлікті?

• Хто більше втрачає, а хто виграє від затягування (швидкого завершення) конфлікту?

Потреби, інтереси, суб’єктивні мотиви сторін.

• Чи розуміє кожна із сторін основні інтереси свого опонента?

• Наскільки відповідає конфліктна боротьба важливим інте­ресам учасників конфліктів?

• Чим зумовлені розходження у позиціях сторін?

• Які є ще й інші інтереси у протиборних сторін?

• Чи зумовлені суперечності непримиренними відмінностя­ми у релігійній, ідеологічній або моральній сфері?