ПРОБЛЕМИ ПОШУКУ ІННОВАЦІЙНОЇ МОДЕЛІ ДЛЯ ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ СУСПІЛЬСТВ

С.О.Суптельна

магістрант Сумський ОІППО

науковий керівник доцент М.В.Жук

Одна з центральних проблем сучасного світового розвитку – визначення пріоритетів та стратегій само- та взаємореалізації в динамічному світі ХХІ століття.

Сьогодні радикально змінюється уявлення про сутність соціальних революцій як соціальних стрибків. Ключовими стають темпи технологічного самооновлення суспільства як основи соціальних проривів. За цих умов набуває дуже великої ваги спроможність здійснювати соціальні транзити та власні інноваційні прориви, як сучасні форми адаптації власних реалій до темпів світового розвитку. Транзитивність, як фактор залучення передового досвіду інших у спресованому часовому вимірі, дозволяє швидко адаптувати зовнішні досягнення для зміни моделі власного розвитку. Фактично сьогодні межа між сучасним та консервативним розвитком визначається такими пріоритетами, як інноваційне суспільство, суспільство знань, готовність людини інтегрувати власні пріоритети успіху до постійних змін та самоосвіти протягом життя. Основою суспільства залишається економіка, але сам її сенс змінюється. Там де формується інформаційна економіка, здійснюються крос-культурі обміни відбуваються інноваційні прориви. І навпаки, там, де зберігається економічна модель 60-70 років - розвиток практично консервується.

2. На сьогодні незаперечним пріоритетом сучасного розвитку є формування інноваційного суспільства, «суспільства знань», «знаневої», «інформаційної» економіки та відповідної соціальної культури. Головне, що знання, перетворюються в ключові фактори бачення та прогнозування проблем та їх рішень в формі соціально-технологічних проривів, соціальних трансформацій та модернізацій.

У відповідності до цього формується і нова парадигма освіти, що виступає противагою сучасним викликам освіті та кризам, що виникають в ній як системі. На десятій конференція «Філософські перспективи освітянської практики в ХХІ столітті» (Мальта, 2006 р.) було виділено такі перспективи дослідження філософії освіти - розвиток освіти в економіці знань; проблеми вивчення філософії; розвиток концепції освіти (навчання) протягом життя (lifelong-learning); розвиток на просунення ідей громадянської та демократичної освіти (виховання); порівняльні та крос-культурні проблеми освіти; етичні вимоги глобальної освіти; сучасні проблеми освітянської практики. Саме ці проблеми були акцентовані такими дослідниками, як Дeвід Купер з Великої Британії, Кеннета Вейна з Мальти, (автор бестселера 2004 р. «Суспільство, що навчає, в постмодерністському світі: освітянська криза період», видано в Нью-Йорку), Амилбуру та Марти Руіз, Н.В.Наливайко з Росії, Джеймса Маршала з Нової Зеландії, Пола Смейерса з Бельгії, Марка Мейсона з Гонконгу та інших [1] . Дуже важливим є те, що ці проблеми активно обговорюються і в науковому середовищі пострадянського простору з метою адаптувати досягнення інших держав при збережені національних традицій розвитку освіти. Міжнародний науковий симпозіум «Філософія освіти Заходу і Сходу: проблеми інтеграції», організований в 2006 році Міжнародним центром філософії освіти в Новосибірську, Російська Федерація [2]. Реалізація дуже цікавих проектів в Україні за підтримки Посольства США «Анталогія адаптованого досвіду або для чого існують освітні програми обмінів», 2004 р., Рівне [3], «Американська філософія освіти очима українських дослідників», 2005 р., Полтава [4].

3. При вивчені проблеми модернізації сучасної моделі освіти в Україні, дуже перспективним є використання системи SWOT-аналізу, бо вона дозволяє бачити комплексну картину, а відповідно і знаходити нові рішення.

Незаперечними сильними сторонами нашої освіти є її європейська орієнтація, реалізація міжнародних проектів та програм в Україні, значна кількість випускників міжнародних освітянських програм обмінів, відповідна нормативна база та державні програми реалізації освітянських реформ, високий кваліфікаційний рівень викладацького складу, велика орієнтація молоді на вищу освіту.

В той же час серед недоліків освітніх модернізацій можна назвати неможливість масової реалізації моделі інноваційної освіти за умов традиційної економіки в суспільстві, відсутність розгалуженого інформаційного суспільства, масова спроможність закладів освіти реалізувати себе в віртуальному освітньому просторі, відсутність масового доступу освітян до швидкого інтернету. Окремо хотілось би визначити відсутність масових традицій формування критичного мислення та філософських підвалин куррикулюма (навчальних планів, які інформаційно перенавантажені), великий рівень розповсюдження репродуктивної, а не партнерської освіти. І найголовніше – вона дуже віддалена від ринку праці, закріплення «навчання компетентностям», закріплення реальних моделей життєвого успіху у школярів та студентів, їх активної адаптації в реалізації себе як фахівця і члена громади. Але одночасно це є і резервом змін, якщо всі ці аспекти розглядати як проблеми, що потребують рішень.

Але при цьому сучасна освіта має і нові можливості для розвитку, мова йде лише про їх реальне використання. Це і можливості соціальних транзитів шляхом вивчення сучасного досвіду, і великий потенціал освітянської науки, який на сьогодні не реалізований, особливо в розвитку регіонів (в цьому аспекті дуже цікавим є досвід формування регіональних кластерів за участю освітян в Скандинавії), і чітка державна лінія на модернізацію освіти (але на жаль при обмеженому фінансуванні особливо провінційних освітніх закладів, на що часто впливає депрепресивність регіонів, в яких вони знаходяться).

Серед викликів, якими зіткається українська освіта, на нашу думку є дуже швидкі темпи модернізації освіти в зарубіжних країнах (як в традиційно розвинутих, так і в Індії, Китаї), потреба постійного розширення партнерства освітян у відповідності звичних для європейських та освітянських традицій та стандартів. Окремо слід виділити проблему реалізації освіти за умов конкуренції освіти з іншими інформаційними потоками.

Саме такі сучасні моделі аналізу дозволяють шукати нові напрямки модернізації освіти в Україні на глобальному, регіональному рівнях, а також на рівні конкретного навчального закладу.

Література:

1. International network of philosophers of education 10-th biennial conference. Philosophical Perspectives on Educational Practice in the 21-st Century. 3-6 Augest, 2006. Conference Proceeding /K. Wained, P. Hogan, J. Giordmaina.- Univercity of Malta, 2006.

2. Философия образования. Специальный выпуск, 2006, Новосибирск, НГПУ, 378 с.

3. Антологія адаптованого досвіду, або для чого існують програми освітніх обмінів. – Рівне, «Острожська друкарня», 2004, 387, с.

4. Американська філософія освіти очима американських дослідників.- Полтава, 2005, ПОІППО, 282 с.