Юридичним наслідком визнання контракту недійсним

є двостороння реституція (відновлення в первісних правах) з відшкодуванням спричинених збитків за каузою.

Кауза зобов’язання — це найближча правова мета (causa proxima), на досягнення якої спрямоване зобов’язання, що приймається стороною за контрактом.

Що стосується прецедентного права, то там ця правова категорія відсутня. Суди не займаються перевіркою дійсності зобов’язань відповідача, а висувають вимоги до позивача відносно підстав, на яких ґрунтуються його вимоги.

Важливим моментом у міжнародних комерційних контрактах є момент виконання контрактних зобов’язань. Зазначимо, що під час оцінювання того, як виконані контрактні зобов’язання, належним або неналежним чином, необхідно звернутися до самого договору. Насамперед кваліфікація виконання залежить від регулюючого контракт матеріального права, звичайних правил, що введені, та умов, які включені були до контракту самими сторонами.

Належне виконання умов контракту розглядається як підстава для його припинення.

Необхідно звернути увагу на те, що тлумачення виконання контрактних зобов’язань розрізняється в правових системах. Так, у країнах кодифікованого права завдання тлумачення полягає у встановленні справжніх намірів сторін. У країнах прецедентного права береться до уваги буквально кожне значення, поняття, окремі слова. Але в основному головні вимоги щодо порядку і способу виконання контрактних зобов’язань у правових системах схожі і їх можна об’єднати в такі групи:

виконання може бути здійснене будь-ким (не тільки боржником), якщо виконання відповідає змісту договору.

виконання приймає кредитор особисто або особа, уповноважена на це (банк, представник тощо);

контрактне зобов’язання боржник повинен виконати у строк і в місці, що вказано в контрактних умовах. Якщо такого місця не вказано, то місцем виконання зобов’язання, пов’язаного з комерційною діяльністю, у країнах кодифікованого права буде вважатися місце знаходження майна (підприємство, рухоме і нерухоме майно тощо). У випадку, якщо предметом зобов’язання є сплата грошей, вона має відбуватися за місцезнаходженням кредитора.

У країнах загального права місце виконання контрактних зобов’язань не залежить від змісту зобов’язань і чітко визначається — це місцезнаходження кредитора (юридична адреса органу управління для юридичних осіб або для фізичних осіб — місце постійного проживання);

контрактне зобов’язання має бути виконане в установлені контрактом строки. Але якщо такий строк у контракті відсутній, то в правових системах визначають його на підставі закону або звичаю. У країнах континентальної Європи боржник мусить виконати зобов’язання негайно, а кредитор може вимагати його негайного виконання. Прецедентне право в принципі не розглядає строк як суттєву умову договору, але для окремих видів контрактів строк може бути в судовому порядку визнаний суттєвою умовою;

виконання контрактних умов має відповідати встановленим вимогам якості, кількості, способу;

контрактні умови вважатимуться виконаними, якщо вони будуть сприйняті кредитором цілком і повністю. Але таке зобов’язання кредитора прийняти виконання відповідно до права країн континентальної Європи не є загальнообов’язковим. Загальнообов’язковості воно набуває лише у зв’язку з деякими договорами (міжнародної купівлі-продажу тощо). У країнах загального права необґрунтована відмова кредитора прийняти належне виконання контрактних зобов’язань розглядається як порушення ним своїх прямих обов’язків, що надає, у свою чергу, право боржнику на відшкодування спричинених цими діями збитків.