Порядок прийняття рішень і їхня юридична чинність

Істотну роль у процесі прийняття рішень міжнародної конференції грають її керівні посадові особи, що обираються зі складу делегацій. Звичайно для руководства конференції обираються: голова, заступник голови, генеральний доповідач; голова, заступник голови й доповідач кожного комітету й необхідне число інших посадових осіб, покликаних забезпечити ефективність роботи конференції.

Більшість сучасних конференцій створюють у допомогу голові конференції генеральний (загальний) комітет, покликаний підвищувати ефективність її роботи

Головною адміністративною посадовою особою конференції виступає її секретар, що керує роботою персоналу секретаріату. Завдання секретаріату і його персоналу - забезпечити високий рівень обслуговування структурних підрозділів конференції (складання протоколів засідань, що тече технічна робота й т.п.).

Особливе місце в роботі міжнародної конференції займає редакційний комітет і його голову. На них лежить основна відповідальність за підготовку текстів офіційних документів конференції, у яких втілюються її рішення. Кожний робочий комітет звичайно також створює свою редакційну комісію або групу, що готовить тексти тієї частини загального документа конференції (конвенції, договору, декларації), за підготовку якої він відповідає

У правилах процедури визначаються число і найменування створюваних конференцією комітетів, мети й порядок їх роботи

Порядок прийняття конференцією рішень визначається правилами процедури й звичайною практикою, використовуваної протягом багатьох лет. Все різноманіття процедури прийняття рішень на міжнародних конференціях можна об'єднати в три групи:

1) рішення приймаються шляхом голосування учасників.

2) рішення приймаються на основі консенсусу. Для цього методу характерна відсутність формальної процедури голосування, коли погоджене рішення (текст документа) приймається при відсутності формальних заперечень із боку якого-небудь учасника. При цьому деякі учасники, не маючи заперечень по прийнятому рішенню в цілому, можуть попросити внести до протоколу засідання заява або застереження, що їм представляється важливої в контексті окремих положень прийнятого рішення. Дана процедура прийняття рішень із успіхом застосовувалася в НБСЄ й усе ширше використовується в роботі різних міжнародних конференцій і організацій;

3) рішення конференції можуть прийматися комбінованим методом, що складається із процедур консенсусу й голосування. У таких випадках учасники конференції повинні по максимуму використовувати можливості консенсуального методу при прийнятті рішень, однак, коли стає ясним, що в такий спосіб не можна ухвалити рішення щодо конкретного питання, використовується процедура голосування. Комбінований метод застосовувався в роботі III Конференції ООН по морському праву

Рішення, прийняті міжнародними конференціями, формально втілюються в документи, що мають різні найменування: конвенції, договори, декларації, заяви, заключні акти й т.д. У міжнародному праві не існує норм, що пропонують які-небудь обов'язкові форми остаточних документів міжнародної конференції. Однак міжнародна практика виробила деякі типові акти, що вінчають роботу міжнародної конференції. Юридична чинність цих актів різна. Одні з них є юридично обов'язковими, інші носять рекомендаційний характер

Багато міжнародних конференцій скликаються з метою розробки й прийняття багатобічних конвенцій як загального, так і спеціального характеру.

Міжнародні конференції у відповідності зі своїми цілями можуть приймати різні резолюції. У цих документах, як правило, утримуються заклики, пропозиції, рекомендації й прохання правительствам і міжнародним організаціям, що випливають із результатів роботи конференції. Резолюції міжнародних конференцій, незалежно від їхніх адресатів і змісту, носять рекомендаційний характер. Однак ці документи відіграють позитивну роль у питаннях кодифікації й прогресивного розвитку міжнародного права. У деяких випадках окремі положення резолюцій можуть придбати згодом обов'язковий характер як звичайно-правова норма. Резолюції також можуть використовуватися як допоміжний засіб для визначення міжнародно-правових норм або в процесі їхнього тлумачення. Держава - учасник конференції саме визначає своє відношення до конкретної резолюції

Переважна більшість міжнародних конференцій завершується прийняттям заключного акту. Найчастіше цей документ містить виклад основних фактів роботи конференції й не є юридично обов'язковим.

Юридичне значення заключного акту тієї або іншої міжнародної конференції варто встановлювати виходячи зі змісту цього документа й цілей учасників конференції