Класифікація міжнародних правопорушень держав

Доктрина й практика класичного міжнародного права не мали чіткого розподілу міжнародних правопорушень на види або групи залежно від ступеня суспільної небезпеки або специфіки об'єкта, хоча деякі передумови диференціації міжнародних правопорушень уже заставлялися.

У період між двома світовими війнами в західній міжнародно-правовій літературі активно обговорювалася проблема міжнародної кримінальної відповідальності держав. Однак супротивників у неї було значно більше, ніж прихильників

Трагічний досвід другої світової війни з усією очевидністю довів необхідність розрізняти в міжнародних правопорушеннях міжнародні злочини й міжнародні делікти

В Уставі Міжнародного Військового Трибуналу, що є невід'ємною частиною Угоди між СРСР, США, Великобританією й Францією про судове переслідування й покарання головних військових злочинців європейських країн осі від 8 серпня 1945 р., утримується перелік міжнародних злочинів, що тягнуть за собою міжнародну кримінальну відповідальність фізичних осіб, які, діючи в інтересах європейських країн осі індивідуально або як члени організації, зробили ці злочину

Нормативне визначення поняття «міжнародний злочин» одержало розвиток у ст. I Конвенції про попередження злочину геноциду й покаранні за нього 1948 р.; ст. I Конвенції про незастосовність строку давнини до військових злочинів і злочинів проти людства 1968 р.; ст. I Конвенції про припинення злочину апартеїду й покаранні за нього 1973 р.; ст. 5 Визначення агресії, затвердженому резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 г.

Комісія міжнародного права ООН. займаючись проблемою кодифікації норм відповідальності держав, зовсім правильно підкреслила, що міжнародний злочин не може розглядатися й тлумачитися як порушення, подібне іншим; безсумнівно, воно є більше серйозним международно-протиправним діянням, порушенням, що повинне кваліфікуватися іншим способом і яке тому припускає застосування іншого режиму відповідальності

Розробляючи концепцію розподілу міжнародних правопорушень на міжнародні злочини й делікти, Комісія міжнародного права ООН відзначила заслуги радянської науки міжнародного права в теоретичному осмисленні цієї складної проблеми. Дана концепція знайшла відбиття в роботах радянських юристів-международников Д.Б.Левина, Г.И.Тункина, А.Н. Трайнина, П.М. Куриса, Ю.М.Колосова, В.А. Василенко, Н.А. Ушакова, Л.А. Моджорян, Ю.В. Петровского, Л.В. Сперанской і ін. Важливу роль у формулюванні поняття й визначенні ознак міжнародного злочину зіграв італійський професор Р. Аго.