Поняття про логічну форму

Основними формами мислення є: поняття, судження і умовиводи.

Кожна з цих форм має свою структуру, побудову, складові частини. Логічна форма - це і є структура, побудова думки, спосіб зв’язку її складових частин.

Так, різні предмети або їх сукупність відображаються в абстрактному мисленні однаково - як певний зв’язок їхніх істотних ознак, тобто у формі поняття. У процесі мислення ми відволікаємось від несуттєвих, другоряд­них ознак і властивостей та зосереджуємо увагу лише на істотних, суттєвих властивостях предмета, які відображаються у формі понять. Наприклад, «девальвація» і «вексель» - це поняття, які відображають різні предмети думки. «Девальвація - це зменшення офіційного золотого вмісту грошової одиниці держави або зниження її курсу по відношенню до валюти інших країн». «Вексель - це письмове зобов’язання боржника сплатити визначену суму грошей у визначений строк».

Але ці різні за змістом явища («девальвація» і «вексель») відобража­ються одним і тим же способом - як певна сукупність їхніх істотних за­гальних та відмінних властивостей або ознак.

Розглянемо, що таке структура думки, логічна форма стосовно су­дження. Візьмемо, наприклад, три судження:

1. Усі студенти нашої групи є учасниками конкурсу.

2. Усі злочини є діяннями суспільно небезпечними.

3. Усі підприємства є суб’єктами господарської діяльності.

Конкретний зміст цих суджень різний, але спільним для них є спосіб зв’язку складових частин, їхня структура. Кожне з названих суджень має предмет судження (S - логічний суб’єкт, підмет): у першому судженні ним є поняття «студенти нашої групи», у другому - «злочини», у третьому - «підприємства». У кожному з цих суджень є предикат (Р - логічний присудок), який відтворює ознаку, що належить предмету думки. У пер­шому судженні предикатом є поняття «учасники конкурсу», у другому - «діяння суспільно небезпечні», у третьому - «суб'єкти господарської діяль­ності».

У всіх трьох випадках суб’єкт і предикат пов’язані словом «є», яке на­зивається зв’язкою.

У судженні перед суб’єктом можуть бути слова: «усі», «жоден», «де­які» та інші, які вносять певні уточнення в зміст судження. Їх називають кванторами.

Якщо тепер ми відхилимося від конкретного змісту цих суджень і, ко­ристуючись символами (S - суб’єкт, Р - предикат), запишемо структуру су­джень у вигляді формули, то вона буде для всіх них однією і тією ж: «Усі S є Р». Можливі судження, що мають дещо іншу структуру: «Деякі S є Р»; «Деякі S не є Р»; «Жодне S не є Р».

Розглянемо тепер такі два умовиводи:

1. Усі студенти факультету фінансів вивчають логіку.

Фліссак Костянтин - студент факультету фінансів.

Отже, Фліссак Костянтин вивчає логіку.

2. Усі банки України надають довгострокові кредити під високі відсотки. «Хрещатик» - банк України.

Отже, «Хрещатик» надає довгострокові кредити під високі відсотки.

Конкретний зміст цих умовиводів різний, але в них є спільна структура:

а) обидва складаються з трьох суджень, із яких перші два є вихідни­ми (засновками), а останнє - вивідним судженням (висновком), оскільки воно утворене із понять, наявних у вихідних судженнях;

б) у вихідних судженнях (засновках) обох умовиводів міститься одне спільне поняття (у першому ним є поняття «студент факультету фінан­сів», а в другому - поняття «банк України»), яке відсутнє у вивідному су­дженні.

Це загальне у побудові різних за конкретним змістом умовиводів і утворює їхню структуру. Щоб записати її у вигляді формули, позначимо загальне поняття, що міститься у вихідних судженнях обох умовиводів, бу­квою М, предикат першого вихідного судження і предикат висновку - Р, суб’єкт другого вихідного судження і суб’єкт висновку - S. У цілому, схе­ма (формула), яка виражає структуру розглянутих умовиводів, така:

М - Р

S - M

S - Р

Як бачимо, формальна логіка, досліджуючи форми мислення, відхиля­ється від конкретного змісту думки. Порівнюючи різні думки, вона виявляє лише загальне, спільне у них, їхню структуру.

Процес виявлення структури думок, виведення формул, встановлення всіх складових частин того чи іншого судження є формалізацією думок. Формалізація - це і є метод науки логіки. Протягом всього періоду свого розвитку логіка змінювалась не за предметом, а за її основним методом, тоб­то методом формалізації.

Формалізація - це відображення результатів мислення в точних поняттях, твердженнях або міркуваннях за допомогою певних знаків- символів штучної мови. Природна мова, з допомогою якої ці міркування висловлені, не дає можливості абстрагуватися від їхнього змісту, вона не є гарним засобом для чіткого і однозначного формулювання законів і правил логіки, і словесні вирази в логіці часто виглядають незграбними конструк­ціями. Тому сучасна логіка використовує певний набір знаків-символів для побудови відповідних логічних структур.

Формалізація дає змогу виявити загальні схеми і структуру думок, сформулювати загальні закони і правила міркування, завдяки чому можна замінити будь-який фрагмент тексту відповідною системою формул. У формалізованих мовах замість змістовних висловлювань використовуються символи, знаки, формули, внаслідок чого логічне міркування виглядає як ланцюг формул.

У логіці висловлювань, наприклад, використовують штучну мову, яка має такі знакові засоби:

1. Знаки змінних логіки висловлювань (пропозиційних змінних) - А, В, С, Д... Ці знаки служать для позначення простих висловлювань природної мови. Їх ще називають пропозиційними змінними.

2. Знаки логічних сполучників. Ці знаки служать для позначення гра­матичних сполучників природної мови і деяких знаків пунктуації:

Ц

Усі вищеперелічені знаки (пропозиційних змінних, логічних сполуч­ників і технічні знаки) становлять собою алфавіт логіки висловлювань, яку ми пізніше будемо розглядати.

4.