Істинність і правильність мислення

Розрізняють істинність і правильність мислення. Ці поняття не то­тожні, а тому їх не можна сплутувати. Поняття «істинність» відноситься до змісту думки, а поняття «правильність» - до форми думки, її будови, зв’язку між думками у формі міркувань.

За конкретним змістом думка може бути істинною або хибною.

Істинна думка - це таке твердження, яке за своїм змістом відпові­дає дійсності, відображає її такою, якою вона є насправді. Істинне твер­дження правильно, адекватно відтворює об’єктивну дійсність. Наприклад:

Після весни неминуче настає літо (істинне).

Економічна освіта стала нагальною потребою сьогодення (істинне). Деякі громадяни України не володіють українською мовою (істинне).

Якщо ж твердження не відповідає тому, що є в дійсності, викрив­лює її, то воно є хибною думкою. Наприклад:

Жодна мрія людини не є нездійсненною (хибне).

У нашій державі відсутнє безробіття (хибне).

Сонце обертається навколо Землі (хибне).

За формою (структурою) мислення буває правильним або неправи­льним.

Правильне міркування здійснюється відповідно до правил і зако­нів логіки. У правильному міркуванні висновок випливає із засновків із логічною необхідністю. Наприклад:

Якщо я вивчу логіку, то я зможу свідомо контролювати свої вислов­лювання.

Якщо я зможу свідомо контролювати правильність своїх вислов­лювань, то я підвищу рівень свого мислення.

Отже, якщо я вивчу логіку, то я підвищу рівень свого мислення.

Класичним прикладом правильного міркування є біблійна оповідь про мудрість царя Соломона у вирішенні суперечки двох жінок щодо того, кому належить новонароджена дитина. Соломон, правильно побудувавши ланцюг міркувань, зумів передбачити реакцію справжньої і нерідної матері на погрозу розтину дитини навпіл і наказав віддати дитя тій жінці, яка про­сила не вбивати дитини, а не тій, що погодилась на розтин. Мудрість Со­ломонового рішення полягала в правильному міркуванні стосовно реакції рідної матері та самозванки як висновку, який з необхідністю випливає з погрози вбивства дитини - засновку.

Неправильне міркування - це те, в якому внаслідок порушення законів та правил логіки припускаються логічних помилок. Логічні помилки можуть виникати як ненавмисно (через незнання) - паралогізми, так і навмисно (свідомо) - софізми.

Софізм - міркування, яке ґрунтується на свідомому порушенні законів і принципів формальної логіки, на навмисному використанні хибних аргументів для досягнення перемоги в дискусіях, публічних диспу­тах, суперечках. Софістичне міркування має на меті свідоме введення опо­нента в оману і обґрунтування неправдивого твердження, очевидної нісені­тниці.

Так, ще з античних часів відомий софізм «Рогатий»:

- Ти маєш те, чого не губив?

- Так.

- Рогів ти не губив?

- Ні.

Отже, у тебе є роги (тобто, ти - рогоносець).

Інший приклад софістичного міркування:

- Чи знаєте Ви, про що я зараз хочу Вас запитати?

- Ні.

- Чи знаєте Ви, що говорити неправду - це недобре?

- Звичайно, знаю.

- Але ж саме про це я збирався Вас запитати, а Ви відповіли, що не знаєте. Отже, виходить, що Ви знаєте те, чого Ви не знаєте.

Ці міркування з першого погляду здаються правильними, хоча висно­вки в них - хибні. Але в міркуваннях допущені логічні помилки, які люди­на, не знайома з логікою, навряд чи зможе відразу знайти.

Наприклад, софізм «Рогатий» ґрунтується на порушенні логічного за­кону тотожності. Висловлювання «те, що не губив» можна трактувати по- різному. Воно може означати «те, що мав і не загубив», а інколи - просто «те, що не загубив» (незалежно від того, чи мав щось чи не мав). У першо­му засновку софізму «Рогатий»: «Ти маєш те, чого не губив» зворот «те, чого не губив» повинен означати «те, що ти мав і не загубив», інакше цей засновок виявиться хибним. Але в другому засновку: «Ти роги не губив» той самий зворот «те, що не губив» - набуває іншого значення, бо вислов­лювання «роги - це те, що ти мав і не загубив» є очевидно хибним.

Ще один приклад софізму:

Виконана хірургом операція є добро.

Чим більше робити добра, тим краще.

Отже, операцій потрібно робити якомога більше.

Абсурдність одержаного висновку випливає із безпідставного отото­жнення різних за значенням понять. Йдеться про слово «добро», що вжи­вається у вихідних думках, які передують висновку. У першій думці слово «добро» має смисл оцінки конкретної дії (виконана хірургом операція вря­тувала хворого від смерті; для конкретної людини у конкретному випадку виконана операція виявилась корисною - добром). Тут слово «добро» озна­чає практичну доцільність певного вчинку. У другій думці слово «добро» вживається як етичне поняття, як протилежність поняттю «зло».

Основним завданням логіки є аналіз правильних міркувань. Логі­ка намагається виявити і дослідити схеми таких міркувань, встановити їх типи, визначити загальні критерії правильності. Неправильні міркування в логіці аналізуються лише з точки зору тих помилок, які в них допущені.

У правильно побудованому міркуванні з істинних засновків (вихідних суджень) неможливо отримати хибний висновок. Тобто, якщо міркування є правильним і його засновки є істинні, то отриманий висновок завжди буде істинним.

Наприклад:

У всіх капіталістичних державах функціонує ринкова економіка.

(істинне)

США - капіталістична держава. (істинне)

Отже, в США функціонує ринкова економіка. (істинне)

Якщо в правильних міркуваннях зустрічаються хибні засновки, то ви­сновок буде хибним, хоча цілком випадково він може бути й істинним.

а) У всіх європейських державах - монархічна форма правління.

(хибне)

Німеччина - держава Європи. (істинне)

Отже, Німеччина - монархія. (хибне)

б) У всіх європейських державах - монархічна форма правління. (хибне)

Великобританія - європейська держава. (істинне)

Отже, Великобританія - монархія. (істинне)

В обох цих міркуваннях засновки є хибними, а логічний зв’язок між ними відповідає логічним правилам (правилам першої фігури категорично­го силогізму). Оскільки у цих міркуваннях порушена вимога щодо обов’язкової істинності засновків, то висновок у другому міркуванні випа­дково істинний.

У неправильних міркуваннях з істинними засновками висновок буде хибним, але іноді може бути й істинним.

а) Будь-який інститут є вищим навчальним закладом. (істинне) Тернопільський національний економічний університет - це не ін­ститут. (істинне)

Отже, Тернопільський національний економічний університет не є вищим навчальним закладом. (хибне)

б) Будь-який університет є вищим навчальним закладом. (істинне) Тернопільська загальноосвітня школа № 3 - не університет. (істинне)

Отже, Тернопільська загальноосвітня школа № 3 не є вищим навчаль­ним закладом. (істинне)

У вищенаведених прикладах обидва засновки є істинними, але мірку­вання побудоване неправильно, з порушенням законів логіки (порушено правило першої фігури категоричного силогізму, відповідно до якого мен­ший засновок не повинен бути заперечувальним). Тому висновок, як пра­вило, є хибним, хоча цілком випадково у другому прикладі ми отримали істинний висновок.

Отже, щоб у процесі пізнання було досягнуто істини, необхідно до­тримуватись таких двох умов:

1. Вихідні судження (засновки), з яких будується міркування, ма­ють бути істинними.

2. Структура міркування має бути правильною, тобто між вихід­ними твердженнями необхідно встановити зв’язок, який відповідає законам і правилам логіки.

Схема 2. Характерні риси правильних міркувань

Схема 3. Характерні риси неправильних міркувань

5.