80. Кримінологічна характеристика тяжких злочинів проти життя та здоров'я.

Аналіз тяжких насильницьких злочинів включає вивчення й таких кримінологічно значимих ознак, як місце, час, способи їхнього здійснення.

Територія – міста., нас.п. міського типу.

Місце – жилі приміщення.

За часом вчинення:

- весна, літо; пятниця, субота, неділя; з 18 до 22 год., найчастіше з 18 до 20 год.

Знаряддя - різноманітні, але у 2/3 випадків заподіяння тяжких тілесних ушкоджень фігурують колюче-ріжучі знаряддя злочину.

Якщо частка групових злочинів серед усієї злочинності становить 9-10%, то по вбивствах вона дорівнює 5-6, а тяжких тілесних ушкодженнях - 2%.

Потерпілими від насильницьких злочинів переважно є особи, пов'язані зі злочинцем більш-менш тривалими відносинами.

Серед суб'єктів насильницьких злочинів переважають особи чоловічої статі. Так, якщо частка чоловіків в усій злочинності складає 80-85%, то серед суб'єктів умисних убивств і тяжких тілесних ушкоджень - 90-95%.

Тяжкі насильницькі злочини носять здебільшого побутовий характер. Саме через це тут частіше ніж у всій злочинності зустрічаються особи старшого віку (ЗО років і більше).

По кожному з цих видів злочинів найвищою криміногенністю-відзначаються особи віком від 25 до 29 років. У середньому на цю вікову категорію осіб припадає 4,2% злочинців, тоді як по таких вікових групах, -як 14-17 років, 18-24 роки, 30 років і старше відповідно - 1,0; 2,3 і приблизно 2%.

У загальній масі потерпілих продовжують домінувати особи, які пов'язані зі злочинцем сімейно-побутовими стосунками.

Порівняно з вбивствами стосовно тяжких тілесних ушкоджень спостерігаються:

1) більш виражені темпи зростання цих злочинів;

2) частіше вчинення їх у міських населених пунктах;

3) менше випадків скоєння цих злочинів у групі;

4) збільшення числа потерпілих, які були не знайомі зі злочинцем.

Більшість насильницьких злочинів учиняються на ґрунті особистих неприязних стосунків між злочинцем і жертвою. Найрозповсюдженіший мотив -помста.

Причини насильницьких злочинів криються у суперечностях, що мають місце в різних сферах суспільного життя і, передусім побуті та дозвіллі. Ці сфери довгий час лишалися і лишаються на другому плані з точки зору «високих» державних пріоритетів, завдань та інтересів. Будучи матеріалізованим пере творенням «залишкового принципу», вказані сфери щоденно, на всіх рівнях нагадують про свою «запущеність». Побутова невлаштованість та відсутність навіть мінімуму умов для більш-менш культурного проведення дозвілля при всій своїй типовості ще не є криміногенними факторами. Вони стають ними лише тоді, коли:

а) виступають у вигляді набору несприятливих життєвих ситуацій;

б) діють через ці ситуації на антисоціальне формування особи;

в) утворюють об'єктивний каркас сенсу життя неблагополучних груп населення, осіб з соціально заниженими позиціями. Результатом подібної концентрації негативних обставин є викривлена свідомість, у тому числі правова, примітивність потреб та інтересів, і, як наслідок, антисуспільна поведінка.

У переліку об'єктивних факторів, причинно пов'язаних із учиненням насильницьких злочинів, чільне місце займають неналежні житлові умови. Конфлікти, а за ними і злочини досить часто виникають між тими, хто живе у комунальних квартирах, розлученими, але проживаючими разом подружжями.