§1. Відображення, інформація і фактичні дані у криміналістичному розумінні

В юридичних науках взагалі і криміналістиці зокрема такі по-' няття, як "відображення", "інформація", "фактичні дані" (докази)^л мають фундаментальне значення, вони визначають підходи в теорії і практиці пізнання, наприклад, діяльнісний, інформаційний, системно-структурний і т.

Розглядувані поняття знаходяться у певних зв'язках і відносинах, знання яких має важливе значення для теорії і практики криміналістики.

Відображення і інформація. Раніше відображення інтерпретувалось як загальна властивість матерії, тобто будь-які речі, події, явища відображають себе в конкретних умовах взаємодії. При цьому суть відображення складається з відтворення ознак і властивостей відображуваного об'єкта (системи) іншим відображуючим і виникнення відображення.

Інформація на рівні з матерією і енергією є найважливішим науковим поняттям, безпосередньо пов'язаним з відображенням. Спочатку суть інформації тлумачили як відомості, повідомлення. Однак зараз зміст поняття інформації залишається проблематичним.

Інформацію інтерпретують як властивість, конкретизуючу об'єкти матеріального світу. Відповідно інформацію несе всякий матеріальний об'єкт, подія, явище і виступає її джерелом. Відмінність інформації від відображення полягає в тому, що відомості про джерело відображення, передані в сигнально-звуковій формі, і для позначення його потребують дешифрування. Останнє здійснює суб'єкт пізнання, який "зчитує" сигнали і знаки, пояснює їх значення у відповідності до своїх знань і отримує, таким чином, інформацію.

Звідси, кожний об'єкт органічної і неорганічної природи відображає відомості про його виникнення, розвиток, взаємодію та зникнення. Ця інформація потенційна, зберігається об'єктом-джерелом до її вимоги, тобто коли виникає необхідність використання інформації.

Після порушення кримінальної справи з'являється слідчий — особа, зацікавлена у збиранні потенційної інформації. Виявивши джерело і "зчитавши" потенційну інформацію, слідчий тим самим переводить її в розряд актуальної, корисної для себе і доказування. Таким чином, поняття "інформація" пов'язане з наявністю двох

об'єктів: джерела і суб'єкта-користувача. Відображення також припускає наявність суб'єкта, разом з тим його не можна ототожнювати з інформацією, хоча це близькі поняття. Тому нерідко інформацію визначають через відображення. "Інформація — відображення предметного світу, який існує у вигляді сигналів і знаків"¹. Зараз це стисле і містке визначення інформації. Відповідно інформація і відображення перебувають у підлеглості, конкретизації і деталізації, оскільки обидва ці поняття розкривають суть відображуваного об'єкта у різних формах.

Інформація і відображення — діяльнісні поняття, оскільки відображення та інформування відбуваються лише у ситуації взаємодії, коли з'являється користувач — слідчий, дізнавач, суд. Тому інформація — це сторона загальної властивості матерії, відображення в знаково-сигнальній формі. Звідси буде правильно розрізняти інформацію актуальну, тобто вибрану суб'єктом пізнання, і потенційну, яка чекає на свою актуалізацію. Інформація про факти події, яка зберігається в особистих і речових джерелах, є об'єктивною реальністю, вона доступна для суб'єкта пізнання. Однак повнота її витребування залежить від стану науково-технічних засобів і спеціалізації користувача. Отриману інформацію суб'єкт перетворює у форму що доступна для третіх осіб. Така актуалізована інформація набуває важливого значення і дістала назву доказової.

Інформація і докази. У сучасній теорії доказів інформаційний підхід набуває методологічного значення як процес пізнання, який підпорядковується загальним гносеологічним закономірностям^{[33] [34].}

Доказування у кримінальному процесі розуміють як різновид процесу пізнання, суть якого полягає у розумовій діяльності, яка відбувається за законами логіки^[35].

Разом з тим доказування у кримінальному судочинстві — це не пізнання взагалі, а регламентована процесуальна діяльність, яка породжує судові докази.

Інформація і докази у гносеологічному плані мають однакові значення і структуру. Це загальні категорії, які використовуються у пізнанні і доказуванні.

Докази розуміють як фактичні дані, які містяться у встановлених законом джерелах, тобто це єдність джерела інформації, що відображена в ньому. Джерела доказів названі у ст.ст. 65 і 78 КПК України.

Звідси, фактичні дані також, як і інформація, не існують без джерела, вони обидва — єдність матеріального і відображеного ідеального.

Фактичні дані стають доказами при наявності користувача — суб'єкта доказування. Невитребувані джерела доказів втрачають всяке значення для розслідування. Так, не допитаний свідок-очеви- дець, не виявлений на місці події слід пальця залишаються потенційними джерелами інформації і можуть зникнути безслідно, якщо не будуть вчасно актуалізовані і перетворені на фактичні дані.

Отже, інформація щодо фактичних даних є більш широким поняттям, її можна інтерпретувати як невитребувані "потенціальні докази" (фактичні дані).