До проблеми: вбивства, інсценовані під суїцид (загальні положення)
' Інсценований суїцид (лат. іп-па + зсепа - сцена + зиісісі - самовбивство) є одним із способів, який використовують злочинці, маскуючи сліди вчиненого вбивства, як правило,- умисного.
Розслідування вбивств, передбачених ч. 1 ст. 115 КК України, називають ще розслідуванням "простих" убивств. І це тому, що кваліфікація вчиненого можлива за відсутності як обтяжуючих (ч. 2 ст. 115 КК України), так і пом'якшуючих обставин (статті 116-118 КК України). "Просте" вбивство може бути вчинено як з непрямим, так і з прямим умислом, але його мотиваційна основа є досить широкою. При інсценованому суїциді злочинці навмисно, штучно влаштовують різні обставини з метою введення інших, у тому числі суб'єктів і учасників криміналістичної діяльності, в оману, що потерпілий з тих чи інших причин свідомо, добровільно покінчив життя самогубством. Загальновизнано, що суїцид - це свідомий добровільний вихід із життя особи, пов'язаний із самотністю, відчуженням, занепадом моральних, духовних та релігійних устоїв.1Чинне кримінально-процесуальне законодавство побіжно передбачає, що виявлення трупа людини завжди є фактом, тобто реальною подією, що дійсно відбулась і потребує перевірки на предмет того, чи не є небіжчик потерпілим від злочину. Такі події перевіряються за аналогією кримінально-процесуальної форми щодо прийняття заяв і повідомлень про злочин і порядок їх розгляду, має відповідати вимогам ст. 97 КПК України та спеціальної процесуальної форми перевірки, передбаченої законодавцем у ст. 192 КПК України, яка врегульовує проблему огляду трупа. Відповідна перевірка здійснюється слідчим прокуратури, і, крім огляду трупа, вона передбачає (в термін не більше десяти днів) отримання пояснень від окремих громадян, посадових осіб та витребування необхідних документів.
Зовнішній огляд трупа - це, як правило, складова огляду місця події. Втім, досить часто огляд трупа проводиться як самостійна слідча дія.
Смерть людини має незворотний характер і може статися внаслідок: природних факторів, самогубства, нещасного1 Джужа О. М., Моїсєєв Є. М., Василевич В. В. Кримінологія. Спеціалізований курс лекцій зі схемами (Загальна та Особлива частини): Навчальний посібник.- К.:Атіка, 2001.-С. 167.
262
випадку, вбивства. В Україні не здійснюється офіційна статистика кількості осіб, які вдалися до самогубства. За інформацією компетентних спеціалістів, щорічно (станом на 1987 р.) вдавалися до самогубства близько 14 тис. осіб. Самогубство, а також спроба вчинити самогубство не є злочином і хоч переважно вони обумовлені економічними, соціальними та психологічними проблемами, проте викликають осуд громадськості.
Слідчою практикою напрацьовано типову тактику перевірки можливих фактів свідомого, добровільного самогубства. Процес такої тактики складається з двох стадій.
Перша стадія перевірки є етапом, що відповідає вимогам ст. 97 КПК України і серед практиків одержав назву "дослідча перевірка". Друга стадія реалізується в процесуальній формі досудового слідства. Цілком закономірно, що за наявності законних на те підстав перша стадія перевірки заяви або повідомлення про виявлений труп людини, що покінчила життя самогубством, може процесуально трансформуватися в другу стадію. Наприклад, якщо в ході перевірки заяви чи повідомлення про виявлений труп особи буде встановлено, що вона покінчила життя самогубством, і це сталося тому, що її довели до самогубства, відповідний суб'єкт криміналістичної діяльності має порушити кримінальну справу за ст. 120 КК України.
Тактика перевірки можливого факту самогубства особи на першій стадії передбачає свої особливості, вони стосуються і огляду трупа - головної складової відповідного процесу. Це стосується, насамперед, тактики раціонального, науково обґрунтованого проведення огляду трупа і місця події. Дотримання таких правил дозволить у сукупності з іншими доказами розкрити вбивство, інсценоване під суїцид. Так, законодавець передбачає (ст.
192 КПК України), що зовнішній огляд трупа слідчий проводить з участю судово-медичного експерта і в присутності двох понятих. Коли неможливо викликати судово-медичного експерта, запрошується лікар найближчого медичного закладу. Огляд трупа необхідно зафіксувати в протоколі огляду, звернувши увагу на таке:поза трупа, розташування в будь-якому просторі, що він зай няв, його положення в певний момент (у тому числі кінцівок);
зовнішній огляд одягу (тип, фасон, стан, місце виготовлення, сліди нашарування), перевірка кишень одягу на наявність предме тів і документів;
взуття досліджується з допомогою криміналіста;
ложе трупа (досліджується на наявність плям, слідів, мікро частинок тощо);
досліджується на дотик цілість кісток скелета і черепа ті ла трупа з допомогою судово-медичного експерта (або лікаря
263
найближчого медичного закладу) на наявність трупних плям, стану трупної закляклості (задубіння);
6) виявлення волосся, різних мікрочастинок, вмісту під нігтями пальців рук потерпілого.
Слідчому необхідно відібрати піднігтьовий вміст з обох рук потерпілого в окремі конверти. Повне роздягання трупа і детальний його огляд рекомендується проводити в приміщенні моргу. Слідчому потрібно в протоколі огляду детально описати навіть малопомітні пошкодження на трупі. Будь-які знаряддя, виявлені біля трупа, підлягають огляду й обстеженню окремо. Транспортується труп у спеціальному поліетиленовому пакеті.
Друга дія слідчого - це встановлення істинних причин смерті особи, які, відповідно до версії слідчого,- не самогубство, а вбивство. Для встановлення причин смерті такої особи слідчому необхідно передати судово-медичному експерту спеціальний документ, в якому поставити запитання про причини смерті, час її настання, наявність ушкоджень, їх походження, характер, локалізацію і механізм.
Одяг трупа потрібно вилучити з моргу й дослідити окремо, використовуючи науково-криміналістичні засоби.
Третя дія слідчого для перевірки версії про вбивство передбачає відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб та витребування необхідних документів.
Відібрання пояснень з дотриманням певних тактичних, психологічних особливостей також є важливим процесуальним засобом розкриття вбивств, інсценованих під суїциди. Буває, що злочинець вчиняє завчасно підготовлене вбивство і діє в найбільш зручному і знайомому йому місці, маскуючи злочин під суїцид, або ж навпаки, скоює його за місцем, знайомим потерпілому. Як правило, це місце проживання, роботи, відпочинку потерпілого або місце близьке, привабливе для його друзів, знайомих. Тому необхідно організувати належне опитування мешканців неподалік місця виявлення трупа. Це може бути також місце колишньої роботи потерпілого. Таке опитування бажано проводити в декілька етапів, планово, з виконанням опера-тивно-розшукових заходів. Буде неправильним обмежити пошук потрібних джерел інформації лише опитуванням зазначених категорій громадян.Самостійною діяльністю для перевірки версії слідчого про те, що особа не покінчила життя самогубством, а була вбита, є проведення оперативно-розшукових заходів. Відповідна оперативно-розшукова робота проводиться з дозволу суду за погодженням з прокурором, поданням керівника певного оперативного підрозділу або його заступника. Інформація, отримана під час первинного огляду, опитування, оперативно-розшукових заходів, а також ви-
264
сновки судово-медичного експерта в акті розтину трупа можуть створити ситуацію, коли потрібно буде провести в повному обсязі повторний огляд місця події - місця, де було виявлено труп.
Таким чином, інсценований суїцид - це штучне створення особою обставин з метою введення в оману інших у тому, що потерпілий покінчив життя самогубством. Способи і методи перевірки версії про те, що та чи інша особа не покінчила життя самогубством, а була вбита, набули звичаєвої криміналістичної тактики і впродовж тривалого часу мають поширений характер. Це дає підставу для висновку: система названих поглядів має бути об'єднана в спеціальний навчальний курс - суїцидологічне інсценування.
Отже, суїцидологічне інсценування - це система понять, знань щодо швидкого, повного і всебічного викриття дій осіб, які використовують найрізноманітніші обставини для маскування вчинених ними вбивств через введення в оману представників правоохоронних органів та громадськості.