§4. Прийоми встановлення і ототожнення транспортних засобів по слідах на місці події
Збір інформації про транспортний засіб для його розшуку і ототожнення виконується слідчим протягом усього розслідування з використанням різних джерел, одним з яких є матеріальні сліди, що залишилися на місці події.
Це сліди коліс, траків і полозів, а також частини і деталі, уламки фарного скла, частини фарби, масла та ін., що відокремилися від транспортного засобу. На підставі цих слідів визначають тип, марку і модель автомашини, а іноді проводять і ототожнення.На місці події найчастіше залишаються сліди ходової частини транспортного засобу, які дозволяють встановити:
а) вид ходової частини (колісний, гусеничний, полозковий);
б) ширину колії передніх і задніх коліс;
6) базу транспортного засобу;
Г) кількість коліс і осей;
д) модель шини.
Слід одного правого чи лівого колеса (траку, гусениці, полозів саней) називається біговою доріжкою. Дві паралельно розміщені бігові доріжки визначають відстань між колесами, що знаходяться на одній осі, називаються колією. Транспорт може мати одну, дві і більше осей. Відстань між передньою і задньою осями називається базою транспортного засобу (мал. 70).
Для визначення виду ходової частини транспорту необхідно виміряти ширину бігової доріжки. Вона дорівнює ширині ободу, колеса возу, гусеничного трака, полозу саней, нарт.
Пневматична шина по окружності має рельєфний малюнок; що називається протектором. При русі транспорту найчастіше залишається слід протектора, ширина якого менша від ширини бігової доріжки (мал. 70, 7). Ширина бігової доріжки залежить від тиску в шині і завантаженості транспорту. При великому навантаженні і: недостатньому тиску в шині ширина бігової доріжки буде більша, ніж за нормальної умови експлуатації транспортного засобу. Таким чином, бігова доріжка завжди ширша від сліду протектора.
Тому в протоколі необхідно відобразити два розміри: ширину протектора і ширину бігової доріжки. Ширина протектора — одна з ознак моделі шини, значення якої знаходять у довідниках, а ширина бігової доріжки є експлуатаційною ознакою, що свідчить про стан тиску в шинах і пристроях, котрі регулюють його, а також про кількість вантажу в автомашині.Ширина колії є конструктивною ознакою транспортного засобу — відстанню між колесами однієї осі. На місці події вимірюють колію передніх і задніх коліс. Колія передніх коліс — це відстань між середніми лініями бігових доріжок або від зовнішнього краю протектора одного колеса до внутрішнього краю сліду протектора другого колеса (мал. 70, 2). Якщо колеса спарені, тобто на одній осі знаходяться четверо коліс, то ширина колії визначається між лініями, проведеними між біговими доріжками спарених коліс (мал. 70, 3). Можна виміряти ширину спарених коліс по-іншому: від чітко відображеного зовнішнього краю, припустимо правого колеса, до чітко відображеного внутрішнього краю внутрішнього лівого колеса (мал. 70, 3). Вимірювання необхідно виконувати точно по перпендикуляру до бігової доріжки з точністю до міліметрів, оскільки моделі декотрих автомашин лише на кілька міліметрів відрізняються одна від одної за шириною колії.
При огляді місця події та вимірюванні ширини колії передніх і задніх коліс необхідно мати на увазі, що ширина колії передніх коліс може бути виміряна тільки по слідах стоянки транспорту чи по слідах його руху при повороті, коли передні колеса зміщуються у протилежний повороту бік. При прямолінійному русі сліди передніх коліс пошкоджуються задніми, останні наїжджають на них. Отже, при прямолінійному русі без зупинки (транспорт зник з місця події), залишаються сліди тільки задніх коліс. Сліди передніх коліс можна дослідити лише на стоянці чи поворотах транспорту.
База автомашини — це відстань між осями (мал. 70, 4; 5). Вона вимірюється по слідах проталин, тиску, що виникають на місці стоянки чи тимчасової зупинки в дорозі. Плями масла, залишки бруду свідчитимуть про базу автомашини.
Іноді базу можна визначити по слідах розвороту транспорту з використанням заднього ходу. В ньому випадку відстань між точками вимірювання напрямку руху задніх і передніх коліс буде базою машини.Значну інформацію несе слід шини, ознаки якої відображають-
Мал. 71
ся в ньому. Основні з них такі: діаметр шини, ширина протектора, тип і розмір малюнка протектора. За цими ознаками визначають модель шини, а по ній — вид транспорту (мал. 71).
Для визначення діаметра шини відшукують у сліді дві точки, в яких повторюється одна і та ж ознака (пошкодження, плями масла, фарби), відстань між ними буде довжиною кола шини. Вимірявши довжину кола, її ділять на 3,14 (число тс) і отримують діаметр шини.
Тип малюнка протектора, його ширину і довжину визначають за табличними даними, що знаходяться у довідниках, і на підставі цього роблять висновок про модель шини. Проте висновок про вид транспортного засобу по моделі шини буде відносним, оскільки моделі однієї шини використовуються на різних марках автомашин. Сьогодні існує понад 140 видів малюнків для шин авто- і електротранспорту і більше 20 для мотоциклів і моторолерів, вони різняться шириною малюнка протектора: мотоцикли, моторолери 70—105 мм, легкові автомобілі 92—160 мм; вантажні машини, тролейбуси, автобуси 140—500 мм.
Довжина малюнка називається кроком, розмір якого коливається від 14 мм до 360 мм. Крок може бути постійним, тобто мати однакову довжину і кілька разів повторюватися по всій довжині кола, що простежується при досить великій довжині сліду, коли можна спостерігати повторення одного і того ж малюнка кілька разів. При змінному кроці довжина малюнка змінюється. Так модель шини Я-260 для легкових автомобілів "Волга" ГАЗ-21, 22 має змінний крок, що дорівнює 52—64 мм. Всього у сліді повного оберта 36 кроків, які чергуються по довжині.
Тип малюнка, крім ширини та кроку, характеризується формою будови виступів. По типу малюнки розрізняють: дорожній, дорожній з трьома зйомними кільцями, універсальний, зимовий, підвищеної прохідності — кар'єрний, підвищеної прохідності — арочний, підвищеної прохідності з керуючим тиском.
Визначення виду автомашини по моделі шини зараз ускладнено появою великої кількості імпортного автотранспорту, використанням шин іноземних фірм на автомашинах вітчизняного виробництва і навпаки. Крім того, на місцях події останнім часом слідчі почали менше виявляти об'ємних слідів, оскільки переважають дороги з асфальтним покриттям. Об'ємні сліди найчастіше залишаються на узбіччі доріг при маневруванні і з'їздах з дороги. Поверхневі сліди на асфальті, як правило, недовговічні, легко знищуються, вони за якістю відображення поступаються об'ємним слідам. Тому, розширюючи межі огляду місця події, необхідно прагнути відшукати об'ємні сліди, в яких відображаються індивідуальні ознаки експлуатації шини.
Вид і модель транспортного засобу можна визначити і по інших слідах-предметах, наприклад, загублених деталях чи їхніх частинах, матеріалах — дерево, метал, вид пофарбування і т. ін. Особливе значення мають уламки фарного скла, які майже завжди є на місці події. Для визначення типу фарного розсіювача, якому належали уламки, розроблені спеціальні методики, що застосовуються при проведенні експертизи. Уламки фарного скла, зібрані на місці події, необхідно надіслати на криміналістичну-трасологічну експертизу.
Проте в деяких випадках тип фарного розсіювача можна визначити безпосередньо на місці події, для чого потрібно знати основні конструктивні особливості фарного розсіювача і для яких машин вони призначаються. Ці відомості слідчий може отримати від спеціаліста чи з довідників. По виду рельєфного малюнка на зовнішній поверхні розсіювача можна приблизно визначити вид розсіювача.