Поняття і види пред 'явлення для впізнання

Пред'явлення для впізнання, в широкому розумінні,- це слідча дія ідентифікаційного характеру, що полягає в пред'явленні учасникові криміналістичної діяльності об'єктів - живих людей, трупів, предметів,- усіх можливих матеріальних утворень (запах одеколону, газу тощо), тварин, місцевості, що їх вони спостерігали (відчували органами чуття - зору, слуху, нюху, смаку, дотику) раніше з метою встановлення їх тотожності або групової належності.

Необхідність у проведенні впізнання виникає тоді, коли потрібно встановити:

що саме цю людину бачив свідок (потерпілий, обвинуваче ний, підозрюваний) раніше при обставинах, що цікавлять слідство (за неможливості пред'явити саму особу допускається впізнання за фотографією (ст. 174 КПК України));

що пред'явлений для впізнання об'єкт (місцевість, примі щення, речі, предмети, тварини, птахи, гази та ін.) належать особі, що впізнає, або вона бачила його раніше, за обставин, що цікав лять слідство;

кому належить труп людини, особу якого не встановлено.

Крім того, пред'явлення для впізнання може використовуватися для встановлення особи людини, яка не має документів чи видає себе за іншу особу.

Упізнання людини ще називають "упізнанням людини за габі-тологічними ознаками". Сутність цієї слідчої дії полягає в пред'явленні людини у встановленому кримінально-процесуальною формою порядку впізнаючому, впізнаючому-потерпілому, свідкові, підозрюваному, обвинуваченому і впізнанні її за ознаками зовнішності.

Слідчій практиці відоме впізнання людини за виражальними рухами. Це також самостійна слідча дія, зміст якої полягає в пред'явленні людини у встановленому кримінально-процесуальною формою порядку (за аналогією) впізнаючому - учасникові криміналістичної діяльності та впізнання її за ознаками ходи, міміки, жестикуляції.

209

коливальними рухами повітря чи іншого середовища (звуки голосу, пострілу, музикальний звук, шум потягу, шум у залі тощо) впізнаючому - учасникові криміналістичної діяльності, що впізнає їх своїми органами слуху.

Щодо впізнання за одорологічними ознаками, то це також є самостійна слідча дія, суть якої полягає в пред'явленні різних матеріальних об'єктів (парфуми, одеколон тощо) у встановленому кримінально-процесуальною формою порядку (за аналогією) впізнаючому - учаснику криміналістичної діяльності і впізнання їх органами нюху за ознаками запаху. Нині загальновизнаними є вчення про запахи, яке називається криміналістичною одороло-гією (підгалуззю криміналістики). Нова наука досліджує закономірності утворення слідів запаху, їх вилучення і використання в кримінальному судочинстві.

Психологічний зміст упізнання становить процес згадування певного об'єкта (суб'єкта) за уявним образом, що відклався в пам'яті людини, яка сприйняла його за певних обставин. Під час упізнання особа, якій пред'являються відповідні об'єкти (суб'єкти), подумки зіставляє той згадуваний образ, що зберегла в пам'яті, з пред'явленим для впізнання і робить висновок щодо їх ідентичності чи навпаки. Пред'явлення для впізнання є слідчою дією ідентифікуючого характеру, що проводиться з метою встановлення особою, яка впізнає за образом, що зберігся в пам'яті, відповідності чи невідповідності об'єкту, який вона раніше бачила, з пред'явленим для впізнання.

У межах пред'явлення для впізнання можлива також ідентифікація за частинами (наприклад, при виявленні частин розчленованого трупа можливе встановлення особи загиблого шляхом пред'явлення для впізнання виявлених частин або частини трупа). Пред'явлення для впізнання може бути проведено слідчим, дізна-вачем, прокурором, судом. Упізнаними і впізнаючими можуть бути свідки, потерпілі, підозрювані, обвинувачені.

Суб'єкт криміналістичної діяльності, який проводить упізнання, має дотримуватися таких основних правил його проведення:

попередньо допитати особу про обставини й ознаки;

відповідь допитуваного необхідно оцінювати з урахуванням інформації;

упізнаючий не знає, де знаходиться особа чи предмет, які не обхідно впізнати;

усім учасникам роз'яснюються їхні права та обов'язки;

навідні питання і жести не допускаються;

упізнаючий має пояснити, за якими ознаками він упізнав;

упізнання проводиться в присутності понятих.