Тактичні особливості пред'явлення для впізнання людей
Пред'явлення для впізнання живих осіб є, з одного боку, найбільш розповсюдженим, а з іншого - найбільш складним видом даної слідчої дії. Як правило, пред'явлення для впізнання може проводитися тільки стосовно незнайомої особи особі, яка впізнає.
Не можна пред'являти для впізнання людину, якщо впізнаючий з нею знайомий і впізнаний не заперечує цього. Якщо впізнаюча особа факт знайомства не визнає, пред'явлення для впізнання можливе. Також можна пред'являти для впізнання особу, стосовно якої впізнаючий заявляє про знайомство з нею, але ні прізвища, ні ім'я не знає чи називає по-іншому. Досить часто допитуваний не може описати зовнішність людини, яку запам'ятав, але при цьому впевнено заявляє, що може впізнати її. Крім зовнішності, детально описуються одяг і взуття.Кваліфікований підбір інших осіб - учасників упізнання - є надійною умовою ефективності проведення відповідної слідчої дії та дотримання законності. Ріст, вік, колір волосся, тип обличчя особи, яка підлягає впізнанню, та інших осіб тієї ж статі в кількос ті не менше трьох, не повинні мати різких відмінностей. І це тому, що така відмінність суттєво характеризує зовнішність (наприклад, в одного ніс довгий, з горбинкою, в іншого - кирпатий і т. ін.). Не потрібно захоплюватися максимальною схожістю осіб, що пред'являються для впізнання. '
До початку впізнання впізнаючий має перебувати в окремому приміщенні, за межами видимості з місця, де буде проводитися відповідна слідча дія. Запрошувати впізнаючого необхідно тоді, коли всі учасники займуть свої місця, а особа, яка підлягає впізнанню, займе місце на свій розсуд (про що обов'язково має бути зроблена помітка в протоколі).
Форма виклику впізнаючого до приміщення, де проводиться слідча дія, має бути продумана завчасно. Краще це зробити з допомогою звукового сигналу чи телефонного дзвінка, зробленого в
212
присутності всіх учасників слідчої дії.
Коли впізнаючий зайшов до приміщення, слідчий, переконавшись в його особі (свідка, потерпілого), повідомляє про кримінальну відповідальність за давання неправдивих показань, роз'яснює йому суть слідчої дії та роль впізнаючого, а потім пропонує уважно подивитися на осіб, що пред'явлені для впізнання, і сказати, чи немає серед них того, про кого дав відповідні показання. Якщо після закінчення огляду пред'явлених осіб упізнаючий вказує на конкретну особу, яку він упізнав як ту, про яку дав показання, слідчий просить назвати прикмети, за якими він її впізнав. Після цього слідчий пропонує впізнаній особі відрекомендуватися.Якщо впізнаючий нікого не впізнав, слідча дія закінчується з відповідним записом у протоколі. Упізнаючий може впізнати пред'явлений об'єкт раптово і, навпаки,- з витратою певного часу. Раптове (симультанне) впізнання (від фр. зітиііапе - одночасний) - це одномоментна, одночасна здатність упізнаючого в процесі впізнання шляхом здійснення декількох логічних операцій ідентифікувати об'єкт, який підлягає впізнанню, як той, якого він за певних умов раніше бачив.
Послідовне (сукцесивне) впізнання (лат. зисеззіоп - послідовність) передбачає поступове переконання впізнаючого в процесі впізнання в тому, що він за певними ознаками впізнав об'єкт, який підлягає впізнанню, як той, якого за певних умов раніше бачив.
Криміналістами розроблено тактику впізнання людини за габі-тологічними ознаками, її виражальними рухами, тактику впізнання за одорологічними, звуковими та шумовими ознаками. Це - спеціальні криміналістичні форми реалізації впізнання відповідних об'єктів, але кожна з цих форм має свої особливості.
При проведенні впізнання необхідно забезпечити безпеку всіх його учасників. Недопустимі погрози, обман, приниження честі й гідності громадян. Недопустимим є застосування суб'єктом криміналістичної діяльності в процесі впізнання психологічного механізму навіювання - незаконних доказів, сутність яких полягає в тому, що встановлення тотожності (ідентифікації) об'єкта викликається не в результаті логічних міркувань особи, яка впізнає, а шляхом зовнішнього провокування її свідомості (прохання, наказ, переконання, підказування тощо).
Упізнання може бути проведено поза візуальним спостереженням того, кого впізнають. Таке впізнання проводиться у виняткових випадках з метою забезпечення безпеки особи, яка впізнає, та з дотриманням вимог, передбачених ст. 175 КПК України. Особі, яка пред'являлася для впізнання, слід обов'язково повідомити про результати впізнання.