Криміналістична характеристика масових заворушень. Обставини, які необхідно встановити

Демократична Україна неможлива без створення правової держави, основою якої мають бути законність, правопорядок, забезпечення законних прав, свобод та інтересів. Різка зміна соціально-економічних факторів у суспільстві призводить до загальної нестабільності в державі, до вчинення масових заворушень.

Законодавство України про кримінальну відповідальність (ст. 294 КК України) визначає масові заворушення як організацію зазначених злочинних діянь, що "супроводжувалися насильством над особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, насильницьким виселенням громадян, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя, а також активна участь у масових заворушеннях". У процесі масових заворушень ті самі дії учасників можуть призводити до загибелі людей або до інших тяжких наслідків. Головний елемент криміналістичної характеристики масових заворушень - спосіб їх учинення. Аналіз масових заворушень, що відбулися в Одесі, Караганді, Душанбе, Сумгаїті, Кірова-баді (Гянджа), Шамхорі, Оші, Баку, АРК, Києві, Маріуполі, дозволив виділити у своєрідну криміналістичну систему основні способи вчинення цього злочину. Складовими цієї системи є:

погроми натовпом з осіб певної національності квартир, бу динків, де проживають особи іншої національності;

захоплення натовпом за національними, політичними, релі гійними переконаннями будівель або споруд;

насильство натовпу над окремими особами чи групами осіб;

провокаційні підпали організаторами масових заворушень чужого майна;

застосування зброї або використання інших предметів як зброї учасниками натовпу, які чинили опір представникам влади;

366

масові заворушення натовпу вболівальників у процесі чи після спортивних змагань (наприклад, футбольних матчів);

опір учасників політичних акцій (зборів, мітингів, походів і демонстрацій) представникам влади (міліції) із застосуванням зброї або інших предметів, які використовувалися як зброя;

масові заворушення засуджених в установі виконання пока рань.

Кожний з перелічених способів учинення масових заворушень має свої типові форми застосування зброї та інших предметів, які використовуються як зброя.

При випадкових масових заворушеннях їх учасники використовують каміння, палиці, порожні або чимось наповнені пляшки тощо. Слід зауважити, що при організації масових заворушень, напередодні їх учинення та в процесі протікання, можуть бути використані різні вибухові пристрої. Є три основні причини застосування вибухових пристроїв при вчиненні зазначених діянь. Перша - паралізувати рух транспорту, сприяти утворенню великих натовпів. Друга - вплинути на майбутніх учасників масових заворушень психологічно. Третя - умисно знищити або пошкодити чуже майно, заподіявши шкоду конкурентам. У процесі масових заворушень майже всі учасники використовують інші предмети як зброю. Учиняючи масові заворушення, учасники можуть завдавати фізичної, моральної й матеріальної шкоди. Така шкода є переважно комплексною. Масові заворушення можуть учинятися в денний, вечірній та нічний періоди доби. Можуть бути короткотривалими й довготривалими (можуть розпочатися в денний час доби, а закінчитися в нічний).

367

Масові заворушення можуть учинятися в різних місцях: селах, селищах, містах, в установах виконання покарань. Місце вчинення такого злочину визначається мотивами, часом, складом учасників, економічною та політичною ситуацією в державі. Так, у великому місті залежно від мотивів місцем учинення масових заворушень можуть бути: мікрорайони, що примикають до стадіонів, мікрорайони, де проживають особи певної національності, центральні вулиці міста, сектори промислового виробництва тощо.

Спосіб і обставини вчинення масових заворушень залежать від соціально-психологічних характеристик особи їх організатора, учасника вчинення, натовпу. Указані соціально-психологічні характеристики необхідно класифікувати на два основних види: ін-дивідуально-передбачувані; натовпові.

Криміналістична система основних способів учинення масових заворушень передбачає, що для дій кожного її складового елемента характерні свої особливості, у тому числі й типовий натовп, який утворюється ситуативно-стихійно чи завчасно організовано. До складу активних учасників натовпів входять, як правило, особи чоловічої статі у віці від 16 до 40 років. Щодо соціальної належності, освіти, лідерства, то відповідні показники залежать від виду масових заворушень, способу їх учинення, місцевості, часу та інших особливостей. Формування натовпу і на засадах ситуативної стихійності, і на засадах завчасної організованості здійснюється за особливими соціально-психологічними законами.

У процесі досудового слідства кримінальних справ про масові заворушення, виходячи зі ст. 64 КПК України, необхідно встановити такі обставини:

які саме діяння вчинено учасниками натовпу: чи є в них ознаки масових заворушень і якщо так, то які конкретно;

місце і час учинення масових заворушень, обставини, за яких вони відбулися (проведення мітингу, демонстрації, страйку, спор тивних заходів тощо);

які інші злочини були вчинені в процесі масових заворушень;

який ступінь організованості масових заворушень, їх мотиви, наявність лідерів-виконавців;

хто є організатором масових заворушень та їх активні учасни ки, чи не притягалися вони раніше до адміністративної, кримі нальної відповідальності;

чи застосовувалися зброя або інші предмети як зброя;

винність обвинуваченого у вчиненні масових заворушень, мотиви і мета, форма його діянь;

хто є потерпілими, чи не спровокували вони самі підбурю вання людей до непокори, збудження в них негативного, ворожо-

368

го ставлення до громадського порядку, чи заподіяна шкода здоров'ю потерпілих і якщо так, то який ступінь тяжкості;

9) який характер і розмір шкоди, завданої масовими заворушен нями та іншими злочинами кожному потерпілому, а також розмі ри витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування по терпілих від злочинних діянь;

якої загальної шкоди завдано масовими заворушеннями;

які причини й умови сприяли вчиненню масових завору шень;

якщо учасники масових заворушень учиняли діяння специ фічним способом, то необхідно встановити криміналістичний ме ханізм відповідної специфіки, а також національний, соціальний, віковий, статевий склад натовпу і мотиви злочину;

якщо обвинувачений неповнолітній, то необхідно встано вити умови його життя, виховання, а також, хто є підбурювачем, який схилив неповнолітнього до вчинення масових заворушень тощо;

якщо в натовпі, що безчинствує, перебували психічно хворі особи, то необхідно додатково встановити їх кількість, вік, умови та місце проживання, причини появи в громадському місці, відпо відних організаторів;

шляхом проведення судово-плебсологічної експертизи вста новити причини й умови зібрання маси людей, її трансформації в натовп, що безчинствує (мотиви збудження).