44. Організаційно-тактичні основи затримання підозрюваних (обвинувачених).

Згідно зі ст. 106 КПК України орган дізнання, а також слідчий (ст. 115 КПК України) та прокурор (ст. 227 КПК України) мають право затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі.

Затримання є кримінально-процесуальною дією та здійснюється в передбаченому законом порядку. Особа, яку підозрюють у вчиненні злочину, відповідно до ч 1 ст. 106 КПК України може бути затримана за наявності однієї з названих в ст. 106 КПК України підстав: 1) коли цю особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення; 2) коли очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на дану особу, що саме вона вчинила злочин; 3) коли на підозрюваному або на його одязі, при ньому або в його житлі буде виявлено явні сліди злочину. 4) за наявності інших даних, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні злочину Для прийняття рішення про затримання підозрюваного поряд із вказаними в законі підставами необхідна наявність відповідного мотиву. Затримані за підозрою у вчиненні злочину беруться під варту й утримуються в ізоляторах тимчасового утримання на таких самих правах, як і заарештовані. В таких випадках для затримання санкція прокурора чи дозвіл суду не потрібні. Також особа може бути затрима на підставі постанови про розшук і затримання, винесеної органом дізнання або слідчим Підготовка до затриманяння включає: - вивчення особи затримуваного; вивчення міся затримання; визначення часу затриманя; підбір учасників, розподіл обовязків; складання плану затримання; онащення учасників затримання, підготовка технічних засобів. Порядлок дій при затриманні такий: - прибуття до місця затримання; прогникнення у приміщення, блокування місця затримання; захват особи, його обезброювання; обшук особи; доставка затриманого в ОВС; особистий обшук затриманого; складання протоколу затримання; повідомлення прокурору; повідомлення родичам; утримання затриманого в СІЗО. Успіх при затриманні обумовлений конспіративністю підготовки до нього, чіткою організацією й раптовістю. Учасники затримки потай, наближаючись до затримуваного, вступають у безпосередній контакт під видом перехожих, що звертаються з яким-небудь питанням, пропозицією, проханням і т.п.

Потім слідує раптове й рішуче захоплення, обмежується свобода дій, блокуються спроби вчинити опір, бігти, позбутися від яких-небудь предметів або документів. Судячи з обставин, можуть знадобитися міри, що попереджають замах на самогубство. Забезпечується надійна ізоляція затриманого від навколишнє й негайне запровадження його в спецтранспорт. Дії оперативної групи повинні бути так сплановані й здійснені, щоб не постраждали сторонні особи, щоб затримуваний не зміг захопити заручника. При одночасній затримці декількох осіб, що перебувають у різних місцях, важлива чітка координація дій груп захоплення. Інформація про зроблену затримку або про зненацька виниклі перешкоди (відсутність затримуваного, втеча, узяття затримуваним заручника й ін.) невідкладно передається в чергову частину органа внутрішніх справ, що координує захоплення для того, щоб вчасно внести, корективи в дії інших груп. Як правило, особа піддається особистому обшуку на місці затримки. Якщо ретельний обшук у даній ситуації неможливий, у кожному разі повинні бути вилучені зброя й інші кошти нападу, особисті документи й предмети, що перебувають в одязі затриманого. В органі дізнання (ізоляторі тимчасового уримування) складається протокол затримки. У протоколі відображаються відомості про особистість затриманого, його психічному й фізичному стані, ознаках алкогольного або наркотичного сп'яніння, його одягу, взуттю, предметах, що були при ньому або в його одязі, ушкодженнях тіла й одяги. У протоколі описуються обставини затримки, поводження затриманого в ході цієї операції, відзначаються його спроби позбутися від тих або інших об'єктів (викинути, проковтнути, знищити), зробити втечу й т.п. Як правило, перед запровадженням затриманого в камеру він повинен бути допитаний. Його повідомляють про підстави затримки, роз'ясняють його права. Затриманий може бути підданий освідуванню, його одяг - огляду; про ці слідчі дії складаються окремі протоколи. Про кожний випадок затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, орган дізнання зобов'язаний скласти протокол із зазначенням підстав, мотивів, дня, години, року, місяця, місця затримання, пояснень затриманого, часу складання протоколу про роз'яснення підозрюваному в порядку, передбаченому ч.2 ст. 21 КПК, права мати захисника та побачення з ним до першого допиту. Протягом сімдесяти двох годин після затримання орган дізнання, слідчий або прокурор: 1) звільняють затриманого - якщо не підтвердилась підозра у вчиненні злочину, вичерпався встановлений законом строк затримання або затримання було здійснено з порушенням вимог закону; 2) звільняють затриманого й обирають йому запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою; 3) доставляють затриманого до судді з поданням про обрання йому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту

<< | >>

↑

Источник: Znanie.ME. Шпаргалки по криминалистике (Украина). 2011

Еще по теме 44. Організаційно-тактичні основи затримання підозрюваних (обвинувачених).:

- Европейское право - Зарубежное право - Инвестиционное право Казахстана - История государства и права Германии - История государства и права зарубежных стран - История государства и права Р. Беларусь - История государства и права США - Криминалистика - Криминалистическая методика - Криминалистическая тактика - Криминалистическая техника - Криминальная сексология - Криминология - Международное право - Профессиональные навыки юриста - Римское право - Сравнительное правоведение - Теория и история государства и права - Юридическая психология - Юридическая техника - Юридическая этика -

- Антропология - Астрономия - Безопасность жизнедеятельности - Библиотечное дело - Биология - Военное дело - География - Зоология - История - Культурология - Литература - Математика - Медицина - Педагогика - Политология - Право России - Право України - Психология - Религоведение - СМИ и журналистика - Социология - Технические науки - Транспорт - Физика - Философия - Финансы - Экология - Экономика - Этнография и демография - Юриспруденция - Языкознание -