За кваліфікуючими ознаками гільзи поділяються:

а) із виступаючою закраїною;

б) без виступаючої закраїни;

в) зі стовщеною стінкою дна (у системах великих калібрів).

Капсуль призначений для спалаху пороху шляхом надання останньому теплового імпульсу.

У залежності від особливостей конструкції розрізняються три типи капсулів. Вони називаються: «Бердан» (мал. 51), «Боксер» і «Жевело» (мал. 52), що походить від прізвищ винахідників, загальновідомі і використовуються в літературі. У нашій країні «Бердан» відомий як відкритий капсуль ЦБО.

Капсуль-спалахувач «Бердан» використовується в гільзах, капсульне гніздо яких містить у собі ковадло. Інші два види капсулів-спалахувачів використовуються в гільзах, капсульне гніздо яких не містить ковадла.

У якості метального заряду в патронах використовується порох. Порох -це метальна вибухова речовина, у якого горіння не переходить у детонацію і є основним видом вибухового перетворення.

Порохи поділяються на два класи: механічні суміші і порох колоїдного виду.

Підставою для цього розподілу є розходження у фізико-хімічній природі, що впливає на характер горіння. Порох колоїдного типу звичайно горить рівнобіжними шарами. Під час горіння порохів - механічних сумішей закономірність горіння існує лише при великій щільності (не менше 1,7) зерен.

Мал. 51. Устрій відкритого капсуля

центрального бою: а) ковпачок; 6) ударний склад; в) кружок із свинцевої фольги

Мал. 52. Устрій закритого капсуля «Жевело»:

а) гільза капсуля; б) дно; в) наковадло; г) ініціюючий склад; д) кружок із свинцевої фольги; е) ковпачок для ініціюючого складу

183

Основою пороху, що складається із механічних сумішей, є окислювачі (наприклад, солі азотної кислоти-селітри) і пальні речовини. Для збільшення механічної тривкості і зв'язку окремих часток у пороховому елементі добавляються цементатори (наприклад, сірка). Крім того, сірка е горючою речовиною, що полегшує запалення пороху. Цементаторами можуть також служити розчини нітратів целюлози тощо.

До пороху з механічними сумішами відносяться димні (селітро-сірко-вугільні) порохи; безсірковий порох; мотузковий порох; мінний порох для підривних робіт; повільне горіння пороху для трубкових складів (МТП); амонійний порох для стрільби зі знарядь із порохами колоїдного типу.

Мисливські димні порохи можуть мати як нормальне (9%-11%), так і зменшене (5%-9%) утримання сірки. Останні дають менше нагару в каналі ствола зброї.

Основою порохів колоїдного типу (бездимний порох) є нітрати целюлози (піроксилін) із різним утриманням азоту, перетворені в колоїдний стан під впливом розчинників (желатинізаторів). Крім того, до складу пороху входить стабілізатор, іноді добавляються флегматизатор та інші компоненти, що направлено змінюють властивості порохів.

До бездимного (нітроцелюлозного) пороху відноситься піроксиліновий порох (або порох на леткому розчиннику), порох на малолеткому розчиннику (балістити і кордіти).

Одним із джерел відомостей про патрони є маркувальні позначення на їхніх елементах і упаковці. Про їх використання у ході криміналістичних досліджень є відомості в літературі.1 Так, зокрема, указується, що по маркувальних позначеннях можна встановити деякі характеристики патронів, місце і час їхнього виготовлення тощо.

Маркірувальні позначення патронів, у які входять клейма, етикетки й умовне фарбування елементів, є системами умовних знаків, що містять визначені зведення, необхідні, насамперед для розрізнення видів і призначення патронів.

Клейма - це умовні знаки у вигляді літер, цифр, малюнків, видавлених на поверхні елементів патронів.

Фарбування елементів патронів має на меті дати легко сприйману характерну ознаку виду і призначення патронів. Одночасно вона служить засобом захисту від корозії.

Системи маркірування патронів різні для різних країн, часу, підприємства-виготовлювача, видів патронів.

1 Тихонов Е. Н. Установление групповой принадлежности стреляньїх гильз по маркироваль-ньім знакам- Следственная практика, вьіп. 102,- М., 1974; Тихонов Е. Н. Установление по мар-кировочньїм обозначениям групповой принадлежности стреляньїх гильз й ее доказательствен-ноезначение-Зкспертная техника. Вьіп 42- М., 1973 й др,

184

Вирішення діагностичних завдань під час проведення судово-балістичних експертиз - пов'язано з розпізнаванням властивостей досліджуваних об'єктів.

Судово-балістичні експертизи цього виду призначаються у разі необхідності встановлення технічного стану і функціонування вогнепальної зброї або окремих її механізмів та набоїв до неї, їх вражаючих якостей (дальності прицільної стрільби, пробивної і убивчої дії снарядів, та дальності їх польоту); причини механізму руйнації, або їх пошкодження; можливості пострілів зі зброї без натиску на спусковий гачок, причини осічки під час пострілу та можливості пострілів із визначеної зброї встановленими патронами. Крім того, діагностичною судово-балістичною експертизою вирішуються й інші завдання, а саме:

- встановлення факту пострілів зі зброї після останньої чистки, їх давності та виду снаряду, яким проводився постріл (кулею, шротом або їх замінниками);

- встановлення факту рикошету снаряда до попадання його в потерпілого, визначення послідовності пострілів та їх кількості за снарядами, гільзами та вогнестрільними ушкодженнями.

При проведенні даної експертизи вирішують такі питання:

- чи придатна зброя, що надійшла на дослідження до пострілів?

- чи могла зброя вистрілити без натиску на спусковий гачок при конкретних обставинах, що мали місце в момент події?

- чи проводились постріли зі зброї після її останньої чистки?

- як давно проводились постріли зі зброї, що надійшла на дослідження?

- яким снарядом проводились постріли зі зброї, що надійшла на дослідження?

- чи придатна зброя до пострілів набоями, що надійшли на дослідження?

- чи придатні набої, що надійшли на дослідження для стрільби?

Під справністю вогнепальної зброї прийнято розуміти відповідність технічних характеристик усіх деталей і механізмів конкретного екземпляра зброї, його балістичних властивостей вимогам державних стандартів, технічним умовам, що пред'являються до досліджуваного зразка зброї для забезпечення його надійного функціонування в різних умовах експлуатації. Поняття справності не поширюється на саморобну або перероблену вогнепальну зброю, оскільки якоїсь офіційної документації на виготовлення такої зброї немає.

Визначення технічного стану вогнепальної зброї, що е речовинним доказом у справі, має самостійне значення в двох випадках:

- коли власник зброї притягується до кримінальної відповідальності за незаконне носіння, збереження, виготовлення, збут вогнепальної зброї (ст. 263 КК України або за недбале його збереження (ст. 264 КК України));

185

- коли необхідно з'ясувати шляхом експертизи, чи можливий із вилученої зброї постріл на місці здійснення злочину або події (нещасного випадку), якщо достатніх доказів (наприклад, висновок ідентифікаційної судово-балістичної експертизи або достовірних показань свідків про цей факт) немає.

Дослідження технічного стану зброї істотне також для вирішення багатьох судовр-балістичних питань (наприклад, про можливість придатності зброї до пострілу) і при ідентифікації зброї за стріляними кулями та гільзами.

У випадках, коли дослідження технічного стану зброї має самостійне значення, перед експертизою звичайно ставляться такі запитання:

- чи справна вогнепальна зброя та набої до неї?

- чи можливі зі зброї поодинокі постріли?

- чи можливе проведення зі зброї систематичної стрільби?

- чи має зброя несправності і наскільки легко їх можна усунути?

- яка причина осічок під час стрільби зброї та набоїв, вилучених на місці події?

- на яку граничну дистанцію можливі постріли з даної зброї?

- чи можлива прицільна стрілянина з даної зброї на визначеній дистанції?

- чи можна смертельно вразити кулею людину зі зброї, що надійшла на дослідження, на конкретній відстані стрільби?

Підхід до вирішення питань про технічну справність зброї в судовій балістиці дещо інший, ніж у військовій техніці, оскільки зброя розглядається як речовий доказ, як можливе знаряддя злочину.

Так, із погляду техніків по зброї, технічно несправною буде зброя зі зношеним каналом ствола, що дає розсіювання куль більше, ніж установлено технічними умовами для цієї зброї, зброя навіть із невеликими дефектами прицільного пристосування або котра має вади приклада (ручки, приклада) і т.

У судовій же балістиці основна увага приділяється дослідженню того, чи виконує зброя своє призначення, тобто чи протікає стрільба безвідмовно і чи безпечна зброя для стрільця.

На відміну від технічного огляду, що ставить ціплю визначення всіх наявних дефектів зброї, на підставі чого вирішується питання про списання або її ремонт, задачею судрво-балістичного дослідження технічного стану зброї є з'ясування на підставі вивчення матеріальної частини зброї і криміналістичного досвіду практичної можливості використання її для вчинення злочину й умов, при котрих таке кримінальне використання зброї можливе.

Основним змістом дослідницької частини експертного висновку є:

- докладний і точний опис усіх виявлених при дослідженні дефектів зброї, що можуть створювати умови для пострілу без натиску на спусковий гачок;

- дефекти або «тонке» налагодження робочих граней шептала, бойового і запобіжного зводів, поломка або ослаблення пружин, зазори між частинами зброї і т. д.;

- виявлені дефекти варто сфотографувати і фотознімки з відповідними оцінками прикласти до висновку;

- вказівки на відхилення в дії досліджуваної зброї (взаємодії його деталей) від справного зразка такої зброї;

186

- результати всіх проведених вимірів (зусилля на спуск, виступ бойка з патронного упора, пругкості пружин, розмірів зазорів між деталями зброї і т. д.);

- описи (досить докладно) умов і результатів усіх експериментів;

- пояснення, чому виявлені при дослідженні обставини і умови сприяли тому, що із даної зброї можливі постріли без натиску на спусковий гачок.

Стан робочих граней шептала, бойового і запобіжного зводів, спускової і бойової пружин обов'язково описується, навіть якщо дефектів у них не виявлено.

У висновку вказується: чи можливі зі зброї постріли без натиску на спусковий гачок, які безпосередні причини можуть його викликати, за яких технічних умов він може відбутися. Результати експертних досліджень можуть бути систематизовані у вигляді такої таблиці. Висновок Підстави висновків Зброя справна1 Зброя не має дефектів у стволі, замикаючому, стріляючому, спусковому механізмах, у механізмах подачі патронів і вилучення стріляних гільз, у прицільних пристосуваннях і запобіжниках; зброя діє надійно Зброя має окремі несправності (зазначити які), але придатна для систематичної стрілянини У зброї є дефекти в стволі, що стріляє, спусковому механізмі, прицільних пристосуваннях, запобіжнику, наприклад зношеність бойового зводу і «шептала», значне ослаблення пружин, що не перешкоджають проведенню зі зброї багаторазових пострілів5 Зброя несправна, але з котрої можливі окремі постріли за певних умов (зазначити яких) Дефекти важливих механізмів, деталей зброї істотні, перешкоджають багаторазовій безвідмовній стрілянині, але окремий постріл яким-небудь визначеним прийомом можливий (наприклад, одиночні постріли з автоматичної зброї без магазина або з несправним магазином, постріл із револьвера з несправним спусковим механізмом шляхом відтягування і спуска курка дією руки) Зброя справна, але в наданому вигляді за умов (зазначити яких) до стрілянини непридатна Всі істотні деталі є, дефектів немає, але з тимчасових, переборних причин (наприклад, багато мастил, що загустіло, стріляна гільза, що застрягла в патроннику) постріл зробити не можна Зброя несправна й у поданому виді непридатна для стрілянини, але може бути легко приведена в стан, при якому постріли можливі Зброя не має істотних деталей (наприклад, ударника, бойової пружини), що легко можуть бути в нього вставлені; поверхня зброї покрита іржею, що можна вилучити звичайною чисткою Зброя несправна і непридатна для стрілянини Зброя не діє.

2 Наприклад, відомі випадки систематичної стрілянини із військових гвинтівок і мисливських рушниць (Фролова) при розривах бойової пружини із пістолета Парабелум (Р.08) без спускового гачка, натиском на спускову тягу.

187