§3. Джерела криміналістичної інформації та їх класифікація
Джерела криміналістичної інформації — це матеріальні об'єкти в широкому їх розумінні, вони причинно пов'язані з подією злочину, оскільки остання розвивається в матеріальному середовищі.
Загальна властивість матерії — відображення, дозволяє всі об'єкти предметного світу відносити до джерел. Оскільки вид інформації
залежить від видів носія, то джерела можна класифікувати використовуючи деякі основи, наприклад, філософську, кримінально-процесуальну (доказову) і криміналістичну. Розглянемо кожну з них більш докладно.
Філософською основою для класифікації служить теорія відображення, згідно з якою в природі за рівнем організації матерії існує два види відображення: психічне (ідеальне) і матеріальне. Виходячи з цього, всі об'єкти діляться на два класи: а) джерела ідеальних відображень і б) джерела матеріальних відображень.
Ідеальне відображення являє собою інтелектуальну діяльність людини, відображуючи реальність на рівні суспільної свідомості.
Матеріальне відображення є нижчою формою, суть якої зводиться до копіювання властивостей і ознак одного предмета структурою іншого. Звідси, джерелами ідеальних відображень є люди, а матеріальних — речі.
Класифікація джерел інформації люди і речі — дуже загальна і щоразу потребує розширеного тлумачення. Так, рослини, тварини, мікроорганізми не можна відносити ні до людей, ні до речей, філософське поняття речі як відображення дискретності, відносної відокремленості і сталості існування, завжди потребує пояснення, скажімо, куди віднести живі і неживі об'єкти? Тому був запропонований поділ на об'єкти живої і неживої природи.
До об'єктів живої природи належать: люди, тварини, птахи, риби, комахи, мікроорганізми, рослини, тобто все, що має біологічне походження.
Об'єкти неживої природи складають предмети неорганічного, органічного, які втратили функції живого, і синтетичного походження.
Основою кримінально-процесуальної класифікації є інформаційний підхід, у відповідності з яким визначені фундаментальні поняття теорії доказів. Поняття "інформація" і "фактичні дані" підпорядковані одне одному і перебувають у відношенні "загальне- окреме". Положення теорії інформації є загальними для окремих видів соціальної інформації, серед яких має місце і доказова.
Всяка інформація носить знаковий характер, який відповідає формі відображення — ідеальній і матеріальній. У зв'язку з цим джерела доказів ще в минулому столітті розділяли на особові і речові. Особові джерела — це люди, які є суб'єктами події злочину, або мають іншу інформацію щодо події злочину. Особове джерело доказової інформації — це не просто будь-яка людина, а така, яка наділена свідомістю і здатна мислити та усвідомлювати свої дії. Тому психічно хворі особи не можуть бути джерелами доказової інформації.
Речове джерело являє собою річ, предмет, матеріальне утворення, яке перебуває в будь-якому агрегатному стані — твердому (кристалічному), сипучому, рідкому, газоподібному. Проте це не всяка річ, а тільки та, яка відповідає вимогам кримінально-процесуального закону (ст. 78). Звідси випливає, що джерелами речових доказів є об'єкти як неживої, так і живої природи, причому об'єкти живої
природи — це як ціле, так і його частини, які втратили властивість живого (труп, кров, зрізані нігті і т. п.). Таким чином, речові джерела — це фізичні тіла, які перебувають у будь-яких агрегатних станах — твердому (кристалічному), сипучому, рідкому, газоподібному, і причинно пов'язані з подією злочину та його учасниками.
Криміналістичну основу класифікації джерел являють теорія криміналістичної ідентифікації і поняття криміналістичної тотожності. Всякий об'єкт, який знаходиться в орбіті кримінального судочинства, розглядається в аспекті його тотожності самому собі, іншими словами, чи є він тим самим, що "був присутній" на місці злочину і відображає інформацію про подію.
Матеріальні об'єкти, які взаємодіють у процесі злочину, діляться на особові і речові. Тому поділ джерел люди і речі — особові і речові як з філософських підстав, так і процесуально-криміналістичних є найбільш досконалим. Особові і речові джерела принципово відмінні:
а) особові джерела — це люди, які здатні мислити, наділені свідомістю та ідеальним відображенням;
б) речові джерела — це об'єкти неживої природи, що мають нижчу форму відображення — елементарну;
в) відображення особистого джерела суб'єктивне і завжди бідніше за відображуваний об'єкт;
г) матеріальне відображення в зоні контактної поверхні адекватне відображуваному об'єкту;
д) ідеальне відображення особового джерела латентне, заховане від стороннього спостерігача, щоб його розкрити — потрібне вільне волевиявлення суб'єкта;
е) відображення матеріального джерела найчастіше очевидне і доступне для кожного стороннього дослідника.
Отже, матеріальні об'єкти доцільно поділити на особові і речові джерела, тобто люди і речі.
Джерело, що містить інформацію про один вид відображення, називається простим. Якщо джерело одночасно несе інформацію про декілька видів відображення, то воно називається складним.
Поняття "складне джерело" зустрічається в юридичній літературі1. Його використовують у теорії доказів, допускаючи існування доказів, інформація яких отримана "із декількох першочергових джерел". Такі джерела названі "підсумовуючими" і віднесені до похідних доказів[36] [37]. При збиранні і дослідженні джерел криміналістичної інформації часто виникають ситуації, коли доводиться встановлювати фактичні дані з двох простих джерел — особового і речового, що утворили систему "люди ^ речі", складне або сумарне джерело. Таке джерело містить два види інформації: а) отриманої через ідеальне відображення і б) матеріальне. У структурі складного джерела — прості джерела утворюють систему і перебувають у певних відношеннях, а відображення дають сумарну інформацію, яка відрізняється від двох похідних. Отже, джерела криміналістичної інформації допустимо класифікувати на три види: 1) люди; 2) речі; 3) та їхня система "люди ^ речі".