3. Закон, загальне поняття та види законів.
Закон — це нормативно-правовий акт органу законодавчої влади держави або самого народу, який приймається та змінюється в особливому порядку, регламентує найважливіші суспільні відносини і має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів.
Юридичні властивості закону:
він є нормативно-правовим актом органу законодавчої влади, тобто вищого представницького органу держави або самого народу.
В Україні право приймати закони належить Верховній Раді України та безпосередньо народові шляхом проведення всенародного голосування (референдуму);закони встановлюються для регулювання найважливіших питань суспільного і державного життя. Зокрема, як передбачено ст. 18 Конституційного договору: “Виключно законами визначаються: 1) регулювання питань про права та свободи людини і громадянина, громадянство” і т. д. (всього 12 пунктів);
він має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативних актів. Це знаходить свій вираз у тому, що акти всіх інших органів держави повинні відповідати закону і не суперечити йому, крім того, закон може бути скасований або змінений лише тим суб'єктом, який його встановлював;
для законів встановлюється особливий порядок їхнього прийняття і введення в дію, який закріплюється у конституції та інших спеціальних законах.
Закріплена в законах обов'язкова послідовність певних дій зі створення законів називається законодавчим процесом.
Його порядок та стадії в Україні закріплені в Регламенті Верховної Ради України.
Стадії законодавчого процесу:
законодавча ініціатива, суть якої полягає у внесенні до Верховної Ради пропозиції про необхідність прийняття того чи іншого закону;
розробка проектів законів;
розгляд законопроектів у комісіях Верховної Ради України;
розгляд законопроектів на сесії Верховної Ради у першому, другому та третьому читаннях;
прийняття закону;
опублікування закону;
набрання законом чинності, або вступ закону в силу.
За значенням і місцем законів у системі законодавства вони поділяються на:
конституційні, або основні. Це Конституція та закони з питань, безпосередньо врегульованих Конституцією, наприклад “Про громадянство”, “Про загальний військовий обов'язок” та ін. Конституція є основним законом держави, саме в цьому законі закріплюються основи суспільного, економічного і політичного устрою країни, правове становище особи, її права та обов'язки, форма правління та форма державного устрою, порядок організації та компетенція органів законодавчої, виконавчої та судової влади. Положення, закріплені у Конституції, конкретизуються у конституційних законах.
звичайні, або біжучі. Це всі інші чинні в державі закони.
надзвичайні, тобто закони, які приймаються у певних, передбачених Конституцією, випадках, наприклад надзвичайний стан, війна тощо.