Регулятивна функція права
Визначальне місце в системі функцій права належить регулятивній функції. Чи знаходить свій вираз право у формі нормативних або правозастосовчих актів, чи здійснюється у загальних або конкретних правовідносинах, встановлює правовий статус, правосуб'єктність громадян, чи визначає компетенцію державних органів і юридичних осіб — в усіх названих формах знаходить прояв його основне соціальне призначення — регулювання суспільних відносин.
Особливості цієї функції полягають перш за все в установленні позитивних правил поведінки, в організації суспільних відносин, координації соціальних взаємозв'язків.В рамках регулятивної функції виділяють дві підфункції: регулятивну статичну і регулятивну динамічну.
Регулятивна статична функція виражається у впливі права на суспільні відносини шляхом їх закріплення у тих чи інших правових інститутах, у чому і полягає одне із завдань (призначень) правового регулювання. Право, перш за все, юридично закріплює, чітко урегульовує суспільні відносини, що є основою нормального і стабільного існування суспільства, відповідно інтересам його більшості чи силам, які стоять при владі.
Вирішальне значення у виконанні статичної функції належить інститутам права власності, юридична суть яких у тому і полягає, щоб закріпити економічні основи суспільного строю. Статична функція чітко виражена також у інших інститутах (у тому числі у виборчому, авторському праві тощо).
Регулятивна динамічна функція знаходить вираз у впливі права на суспільні відносини шляхом оформлення їх руху (динаміки) і втілена, наприклад, в інститутах цивільного, адміністративного, трудового права, що опосередковують процеси в економіці й інших сферах суспільного життя.
Характеристика регулятивної функції права передбачає виявлення найважливіших шляхів її здійснення.
Найбільш характерними шляхами (елементами) здійснення регулятивної функції права є:
— Визначення засобами норм права праводієздатності (правосуб'єктності) громадян.
— Закріплення і зміна правового статусу громадян.
— Визначення компетенції державних органів, у тому числі й компетенції (повноважень) посадових осіб.
— Встановлення правового статусу юридичних осіб.
— Визначення юридичних факторів, спрямованих на виникнення, зміну і припинення правовідносин.
— Встановлення конкретного правового зв'язку між суб'єктами права (регулятивні правовідносини).
— Визначення оптимального типу правового регулювання стосовно до конкретних суспільних відносин.
Отже, регулятивну функцію можна визнати як обумовлений її соціальним призначенням напрям правового впливу, що виражається у встановленні позитивних правил поведінки, наданні прав і покладенні юридичних обов'язків на суб'єктів права.