ПРИМІТКИ АВТОРА

1. П. Мрочек-Дроздовский, ИзслЬдованіе о Русской Правды, вип. П, Москва 1885, ст. XXXEX.

2. H. Калачов, Предварительнія юридическія свЬденія для полнаго обьясненія Русской Правды, Санктпетербург (СПБ) 1846.

3. В. Сергеевич, Лекцій и изслЬдованія no древней исторіи русского права.РусскаяПравда. 4^ изд., СПБ 1910, ст. 50.

4. Калачов 1880, ст. 72.

5. E.S. Tobien, Sammlung Kritisch bearbeiter Quellen der Geschichte des Russischen Rechtes. BJ.: Die PrawdaRusskaia, Dorpat 1844.

6. H. Калачов, Текст Русской Правды на основаній 4-х списков разных редакцій, Москва 1846, ст. 43^8.

7. Мрочек-Дроздовский, ст. ГХ-ХП.

8. Там же, ст. ХШ-XXVn.

9. Там же, ст. ХХУП-ХХХП.

10. Сергеевич, ст. 60-74.

11. Там же, ст. 60.

12. Там же, ст. 61.

13. Там же, ст. 62.

14. Там же, ст. 63.

15. Там же, ст. 64.

16. Там же, ст. 64, примітка 1.

17. Там же, ст. 65.

18. Там же, ст. 66.

19. Там же, ст. 71.

20. Там же, ст. 80-86. Цю клясифікацію списків та історію тексту Руської Правди зовсім прийняв до своєї капітальної студії Leopold K. Goetz. Див. DasRussischeRecht, 1.I, Stuttgart 1910.

21. Я наводив погляди лише тих істориків права, що Руську Правду досліджували спеціяльно. Загалні курси Исторіи русского права я свідомо обминав, бо вони, як лише підручники, не подають нічого нового з історії тексту Руської Правди, а засновують свою інформацію на більш оригінальних студіях. Варта було ще навести позиції таких учених як (1) H. Дювернуа, Источники права u суд в древней Pocciu, Москва 1869; (2) R. Hube, “Historyja formowania Prawdy Russkoj”, як додаток до першого тому його Historyja prawa karnego Russkiego; (3) M. Максимейко, Опыт критического иэсли- дованія Русской Правды, вип. I, Харьков 1914; але я цих студій у Празі не знайшов.

22. Калачов 1880: Введеніе.уступ П, ст. Ш-УШ.

23. Мрочек-Дроздовский, Передмова, ст.

24. В. Данилевич, „Слово перевесь в Русской Правды“, Сборникстатей в честьграф. ИС. Уваровой, Москва 1916, ст. 116.

25. А. Соболевский, „ДвЪ редакцій Русской ПравдьГ⁴, там же, ст. 17-23.

26. H. Карамзин, Исторія государства российского, т. П, Санктпетер- бург 1818, ст. 46^>5 (і примітки до них на ст. 65-108.)

27. Г. Розенкампф, ОбозрЬніе Кормчей книги, СПБ 1839, т. 141-159.

28. Д. Дубенский, Русскіядостопамятности, т. II, Москва 1843, Передмова.

29. В. Ключевскій, Kypc русской исторіи, т. I, Москва 1904, ст. 277.

30. Соболевский, ст. 20.

31. Там же, ст. 21.

32. Там же, ст. 22.

33. E. Карский, Русская Правда по древнейшему списку, Ленинград 1930.

34. Списки: Троїцький, Пушкінський, Археоґрафічної Комісії, Кормчої збірника Ф. Толстого, Карамзінський.

35. Карский, ст. 8.

36. Там же, ст. 10.

37. M. Максимейко, „Система Руської Правди в її поширеній редакції⁴*, Праці Комісії для виучування історії західньо-руського та вкраїнського права, вип. II, Київ 1926, ст. 50-73; „Про смердів Руської Правди“, Праці Комісії..., вип. ПІ, Київ 1927, ст. 59-82; „Інтерполяції в текстові поширеної Руської Правди“, Праці Комісії..., вип. VI,Київ 1929, ст. 1-34; ,Закупы Русской Правды“, Наукові записки науково-дослідної катедри історіїукраїнськоікультури, H. 6, Харків 1927, ст. 27^8.

38. M. Владимирский-Буданов, Обзор исторіи русскаго права, изд. 5, Киев 1907. Він же, Христоматія исторіи русскаго права, изд. 5, Киев 1899.

39. В. Чернов, „До питання про редакції Руської Правди“, Науковий збірник, т. ХХХП, Київ 1929, ст. 3-19.

40. Чернов, ст. 18.

41. Там же, ст. 19.

42. В. Любимов, „Палеографическія наблюденія над Троицким списком Русской Правды“, Доклады AH СССР, H. 6, Ленинград 1929, ст. 109-114.

43. С. Юшков, Руська Правда, Київ 1935, Сторінка наголовку.

44. Там же, ст. Ш.

45. В. Любимов, „Списки Правды Русской“, у Б.Д. Греков, гол. ред., Русская Правда, т. I, Москва-Ленинград 1940, ст. 30.

46. Сюди належать: (а) Текст і варіянти 50-ти списків, що зібрані в праці Калачова (ст.

47. Цей список найраніше став об’єктом видань і наукових студій, і вважається неоправдано найдавнішим (що заховав найпоправні- ший текст) і найпопулярнішим у науці. Його вперше відкрив російський історик Татіщев у Новгородському літописові і p. 1738 подав ориґінал до Російської Академії Наук. Щойно p. 1767 його вперше опублікував Шлєцер, і спричинився до того, що він став об’єктом наукових студій аж до найновішого часу. Див. Греков, ст. 67-73.

48. Раніше видання: П.И. Савваитов, ред., Новгородская лЬтопись no Синодальному харетейному списку, СПБ 1888. Тепер див. Греков,ст. 77-81.

49. Після Синодального сп. 1282 p. найпопулярніший серед видавців і дослідників був Троїцький список. Вперше був виданий H. Калачовим (Текст Русской Правды, 1846). Після Калачова з його видання передруковували майже всі історики права (крім Владимирського-Буданова) і автори хрестоматій; але палеографічний опис його вперше подав В.

50. Цей старинний список давно приваблював до себе особливу увагу видавців і дослідників. Вперше його текст був виданий p. 1815 К. Калайдовичем і П. Строєвим (Русскія достопамятности, т. ї); потім перевидавали його: A. Kucharski, Pomniki Prawodawstw slowianskich, Warszawa 1838; J. Ph. Ewers, Das alteste Recht der Russen, Dorpat 1826. Крім того з рукопису передрукував, змодифікував і доповнив варіянтами H. Калачов у часто згадуваній праці. Позатим див.: I. Срезневский, Палеографический снимок текста Русской Правды по Новгородскш Кормчей книги XIII e., СПБ 1888; Мрочек-Дроздовский Один- прим. 1); Владимирский-Буданов 1899 Сдив. прим. 38); Карский Сдив. прим. 33); Юшков (див. прим. 43); Греков, 121-133 (найкраще видання).

51. Цей список був надрукований у Ш томі Продолженіе древней российской Библіофики (1788, ст. lfr45). Авггор В. Крестінін переписав його із Кормчої книги написаної ,стародавним гарним уставним письмом¹⁴ але не визначив точніше часу. Список переховувався спочатку в Благовіщенській церкві Сольвичегодська, потім у приватного мешканця міста Архангельська. Тепер в Москві, рукопис ч. 798 Державного Історичного Музею: див. Греков, ст. 57, 201-209.

52. Текст цього списка був виданий Дубенським Сдив. прим. 28), з докладним і добрим на ті часи коментарем, примітками і варіянтами відомих йому списків Правди. Тепер див. Греков, ст. 277-292. Список покладений мною в основу тексту Руської Правди: див. Прилога.

53. Цей список дуже збігається із списком виданим Археоґрафічною Комісією в т.зв. „Додатках⁴* до Новгородської літописи (див. прим. 46). B цім виданні і в праці Карського (прим. 33) подаються різні сторінки рукопису, в якім список Правди знаходиться і різні значки під якими вони групуються в каталозі. Я вважаю ці обидва списки за один і той самий. Див. Греков, ст. 295, 299-317.

54. Це один із найпопулярніших списків серед учених і дослідників Руської Правди. Вперше опублікував його Калачов (Текст 1846) і він уміщується майже в кождій хрестоматії з історії російського права.

55. Список Оболенського вперше був опублікований H. Калачовим (Текст 1846). Поодинокі статті з цього списка Калачов подає паралельно до свого звідного тексту Правди ^ив. примітка 2: 1846, 1880). Див. Греков, ст. 267-268, і варіянти на ст. 269-272.

56. Ч. 29 у Калачова. 30-тя стаття Грекова відповідає 24-ій ст. Калачова.

57. Калачов, Текст 1846.

58. Калачов 1880, ст. 193.

59. Там же. Списки що в Калачова зазначені числами 33 і 34, я тут і дальше зазначую числами: 70 і 71.

60. У Калачова 23-я (Текст 1846). B Троїцькому спискові Широкої Правди в цім виданні статті числяться Калачовим арабською нумерацією.

61. Нумерація звідного тексту в студії Калачова (1846, 1880) переведена римськими числами.

62. B цім прикладі я навів статтю із Синодального списка на підставі видання Грекова (ст. 124-125), щоб уникнути звідні модифікації в праці Калачова.

63. Калачов 1880, ст. 221.

64. Наводжу текст з видання Грекова, ст. 125. Див. також ст. 248 (і примітки 24, 30), ст. 269.

65. Після продажи додано на полі: бесчестіе смоу платити (див. Греков, ст. 248, примітка 25).

66. Греков, ст. 248, примітка 30.

67. Греков, ст. 269.

68. Розенкампф, ст. 151-152.

69. Греков, ст. 242.

70. Калачов, Текст 1846.

71. Розенкампф, ст. 151-152.

72. Калачов 1880, ст. 251.

73. Там же, ст. 220.

74. Греков, ст. 231, 262-263.

75. Ha жаль, Кормча Книга з текстольоґічного становища ще недосліджена; текст її ще не опубліковано в усій повноті. Студія Г. Розенкампфа із 1839, хоч єдина але так застаріла, що про Кормчу Книгу не дає потрібного уявлення, особливо щодо її тексту, змісту, та про порядок статтей. Огож тяжко щось більше сказати не мавши доступу до сховищ рукописів.

76. Мрочек-Дроздовский, ст. 2-31: Про слою Правда. Староруське поняття щодо права в його різних проявах. Правда - це право, правомірність, справедливість.

77. Тихомиров 1953, ст. 25-26.

78. Див. про це: (1) H. Загоскин, Уставньш грамоты XN-XVI ст., вип.

79. H. ПавловОильванский, Феодализм у древней Pycu (Сочинения, т. Ш), СПБ 1910, ст. 192.

80. Згадані праці Владимирського-Буданова i Дьяконова ^щв. прим. 78).

81. А. Сергеевич, Русскіяюридинескіядревности,т. I, СПБ 1902, ст. 99- 169, 179-189, 190-204, 205-272. Павлов-Сильванский 1910. H. Павлов-Сильванский, ,Людие кабальные и докладные⁴⁴, Журнал Министерства Народного Просвещения, 1895 p., н. I.

82. Про давніші грошові розміри, див. Тихомиров 1953, ст. 22, 24, 82.

83. Калачов 1880, ст. 93-116.

84. Калайдович i Строев 1815, ст. 20 сл. Щередмова Калайдовича). Див. Греков, ст. 121-122.

85. Греков,ст.137-147.

86. Там же, ст. 163.

87. Калачов 1880, ст. 97-103. Греков, ст. 146, 242.

88. Дубенский, ст. 3^.

89. Я наводжу лише деякі варіянти, щоб не перевантажувати надмірно цю студію текстом із Правди.

90. Я тут розумію під архетипом найстарший текст тих багатьох ще для науки не знаних списків Правди. Свого часу, Строєв нараховував до 300 таких списків (Греков, ст. 15). Коли вони дійсно існують в архівних сховищах,то багато кілець цілого ланцюгу розвитку Правди ще залишаються невідкритими; але правдоподібне місце цих списків можна відгадати під час студіювання тексту.

91. Греков, ст. 142.

92. Там же, ст. 100.

93. Любимов 1929, ст. 112.

94. Див. прим. 46.

95. Розенкампф, ст. 7.

96. Калачов 1880, ст. 96.

97. Карский, ст. 21.

98. E.S. Tobien, Die Prawda Russkaja, das alteste Rechtsbuch Russlands, S. Petersburg 1844, pp. 23-24.

99. Переписано цей список у Новгороді з наказу князя новгородського Димитрія Александровича засобами архиєпископа новгородського Климента і покладено в Софійській соборній церкві 1282 p. Після завойовання Новгорода 1471 p. цей список опинився в Москві, і вже в часи великого князя Василя Ьановича останний вручив його архиєпископові Макарію коли його відпустив до Новгорода 1526 p. наказавши цей список знова покласти в Софії.

100.Калачов 1880, ст. 65^36.

101.Tobien 1844.

102.Калачов 1880, ст. 66.

103.Мрочек-Дроздовский, ст. ХХХШ-ХХХГУ.

104.Там же.

105.Сергеевич 1910, ст. 64.

106.Чернов, ст. 8.

107.Карский, ст. 21.

108.B списку 3 в дійсності написано так: то ти имь, а зверху дописано гда да і тоді виходило тогда дати имь (див. Греков, ст. 106, примітка (2a) 3 цією припискою Калачов прийняв цей вислів до свого тексту, як найпоправніший; так само прийняли і всі інші дослідники; але Любимов 1929 p. розкрив Сдив. прим. 42), що приписка гда да дуже пізнього часу РГУШ-ХК ст.). Первісний вислів сп. 3 тотожний із сп. 8.

109.Покищо не пояснюю, чому я вважаю їх старшими; про це докладніше буде далі. Загально: старший варіянт є той, що правильно передає сенс статті Правди, і заховує кращу і старшу форму мови.

110.Карский, ст. 8-9.

111.C. Шелухін, До вивчення РуськоїПравди, Прага 1930,ст. 1.

112.Сергеевич 1910, ст. 82, примітка 1.

113.Розенкампф, ст. 56.

114.H. Суворов, Учебник церковного права, изд. 5, Москва 1913, ст. 172- 173.

115.К. Калайдович, П. Строев, Законы великаго князя Іоанна Васильевича, Москва 1819, ст. XI, ХП, і примітка. Див. також Тихомиров 1953, ст. 17.

116.К. Калайдович,П. Строев, Словесный указатель для обозрЬнія Московской Синодальной (Патріяршей) библіотеки архиепископа Саввы, ст. 212.

117.Любимов 1929, ст. 56.

118.СофійскийВременник, Москва 1820.

119.Полное собраніе русских лЬтописей, т. V і VI.

120.Юшков 1935. Це його т.зв. З-тя редакція: див. нище, ст. 24. У Грекова див. ст. 343-391.

121.Греков, ст. 347, 371.

122.Калачов 1880,ст. 114-115.

123.Заголовок: „Правда Русская, или законы Вел. кн. Ярослава Владимировича и Владимира Всеволодовича Мономаха сь преложенімь древнего оных нарЬчія на употребительныя нынЪ, и сь обьясненіем словь и названій, изь употреблешя вышедших", СПБ 1792 г. Оцінку цього видання дав H. Калачов (1880, ст. 5^3).

124.Дубенский 1843, ст. 120-121. Там же на стор. ХІ-ХП Дубенський дав оцінку видання Болтіна.

125.Калачов 1880: варіянти тексту „Царського V" під звідним текстом Правди. Див. Греков, ст. 13, примітка 6, і ст. 61.

126.Див. студію О. Соболевського, „Язык Русской Правды“, Журнал Министерства Народного Просвещения, 1886, ГУ, ст. 374-375.

127.Цей пропуск у тексті сп. 75 ввів Є. Карського в блуд і є доказом, що вчений не досить уважно лагодив текст Правди до видання. B тексті сп. 8, в цій самій статті якої кінець я навів у 3-ім прикладі читається: то платити ємоу 3 гривны и по 30 коунь a oy негожепогыбли Сдив. Греков, ст. 126, примітка !W) боудеть ли ихь много то всЬмь по 3 гривны и по 30 коунь платити. Підкреслений мною вислів Карський бере в дужки й у відповідній примітці додає: „взяте в дужки А...погыбли перекреслене в оригіналі переписувачем; нема цього і в інших списках... (3, 4, 82, 45 - Л.Б.); одначе в A (себто в списку 75 - Л.Б.) мається і то в розширеній формі а у него же погыбло аже будеть лице лицемь вьзметь а за лЪто пополугривнЪ возметь... і т.д., Карський наводить дещо із статті 45. A далі автор додає: „очевидно при кодифікації Руської Правди в матеріялах були дані для подібної вставки“. B дійсності, ніякої вставки в тексті списку 75 немає і в матеріялах ніяких даних у переписувача 75юго списка не було, а сталось ось що. Переписувач тексту сп. 75 пропустив статті 42, 43 і дещо статті 44 аж до вислову a oy него же погыбло то оже боудеть лице. I тоді він цей кінець 44чи статті, починаючи з вищенаведеного вислову прилучує до статті 41юї; звідси стаття 41 з кінцем статті 44o'i склали ніби розширену статтю, яку Карський і прийняв за статтю 41 поширену новою вставкою, не завваживши, що там у тексті сп. 75 бракувало майже при статті (42, 43, 44). Так від неуважности дослідника повстають нові теорії і гіпотези з приводу нових „даних для подібної вставки“. Див. також у Грекова, ст. 305 і примітка 29.

128.Див. про це докладну студію C. Шелухіна, До вивчення Руської Правди, зшиток 2-гий, Прага 1935, ст. 2-57.

129.А. Шахматов, Разыскашя о древнЬиших русских лЬгописных сводах, СПБ 1908, ст. 215-216, 380-382.

130.Там же, ст. 507.

131.Там же, ст. 216, примітка 1.

132.Карский 1930, ст. 36, примітка до тексту.

133.С. Юшков цілком помилково текст списка 78 приплів до Пушкінського; тоді як він є вже контамінований, а в варіянтах є посередний між текстом списків 73 і 80, 84. Див. Греков, ст. 58, 323-341.

134.Дубенский 1843, ст. 120.

135.Мрочек-Дроздовский, ст. 163-164.

136.Владимирский-Буданов 1899, ст. 71-72, та примітки 134, 135, 136.

137.Карский 1930, примітка до тексту.

138.Максимейко, „Про смердів Руської Правди“ Ощв. прим. 37), ст. 71-72.

139.Новгородская лЬтопись по Синодальному харатейному списку, СПБ 1888, ст. 459.

140.Статті 91 та 98. Див. нижче ст. 138.

141.Новгородская лЬгтопись... 1888, ст. 484.

142.Полное собрание русских лётописей, т. XV, 1885, ст. 141-142.

143.С. Кулбакин, Грамматика древного церковнославянского языка, Харьков 1918, ст. 187. Приклади у нього: доушя; ноуждя.

144.Поправлено із первісного вЪрнЪи. Див. Греков, ст. 71, примітка л.

145.Ця стаття міститься у всіх списках Короткої Правди і лише в OflHONty спискові (ч. 72) Широкої, як остання його стаття.

146.Мрочек-Дроздовский, цит. праця.

147.Сергеевич 1910, ст. 99.

148.Максимейко, „Система Руської Правди в її поширеній редакції**, 1926, ст. 52.

149.Владимирский-Буданов 1899, ст. 35, примітка 22.

150.Там же, ст. 39^40, примітка 14.

151.Див. прим. 145.

152.Розенкампф, ст. 149-150.

153.H. Полевой, Исторія русского народа, т. I, Москва 1830, ст. 256-257, 271-272; т. П, ст. 191.

154.Калачов 1880, ст. 55.

155.Карский, ст. 8-9.

156.J. Ph. Ewers et al., Studien zur grundlichen Kenntniss der Vorzeit Ruslands, Dorpat 1830.

157.За розподілом Грекова на статті, це буде стат. 2-га, а пізніше 53-я. Серґеєвич числить за своїм власним розподілом статтей Правди.

158.Сергеевич 1910, ст. 624i3.

159.Розенкампф, ст. 141-151.

160.Г. Истрин, Хроника Георгия Амартоля, Тт. І-П, Ленинград 1922- 1923.

161.Карский, ст. 20.

162.M. Приселков, Очерки по церковно-политической исторіи Кіевской РусиХ-ХПвв., СПБ 1913, ст. 324.

163.Там же, ст. 330.

164.Там же, ст. 332.

165.Там же, ст. 335.

166.M. Грушевський, ІсторіяУкраїни-Руси, т. H, вид. 2-ге,Львів 1905, ст. 118.

167.Там же, ст. 119.

168.Про це докладно: (1) О. Попов,Русскял Правда в отношеніи к уголовному праву, Москва 1841; (2) E. Tobien, Die Prawda Russkaja, das altesteRechtsbuchRusslands, S. Petersburg 1844.

169.Про це докладніше у Приселкова, ст. 318-327. Див. також А. Шахматов, Повесть временных лЬт, т. 1,СПБ 1916.

170.Див. про це працю T. Флоринського, „ДревнЪиший памятник болгарского права“, Сборник статей по исторіи права, посвящ. М.Ф. Владимирскому-Буданову, Киев 1904, ст. 40Ф429.

171.Шахматов, Разьісканія...,ст. 381.

172.НовгородскаялЬтописъ... 1888, ст. 83.

173.Калачов, Текст, ст. 1-5.

174.Лазаревський і Утін Сдив. прим. 46), ст. 47-51.

175.H. Аристов, ХристоматіяпоРусскойисторіи, Варшава 1870, ст. 691- 695.

176.H. hechek, Zvod zakonuv slovanskich, Praha 1880.

177.Владимирский-Буданов 1899, ст. 23-35.

178.Шахматов, Разьісканія..., ст. 380.

179.Мову цього списку дослідив Б. Ляпунов, ИэслЬдование о языкЬ Синодального списка 1-ей Новгородской лЬтописи, СПБ 1900. Про цю працю я часто згадую в шостій частині своєї студії. Автор у ній обмежився лише фонетикою і то тільки про ъ і ь в різних позиціях у слові.

180.Шахматов, Разьісканія..., ст. 379-380.

181.Тамже,ст.515.

182.Владимирский-Буданов 1899, ст. 32, примітка 9.

183.Владимирский-Буданов 1907, ст. 96.

184.Сергеевич 1910, ст. 56^Ю.

185.Там же, ст. 61.

186.Там же, ст. 88-89.

187.Мрочек-Дроздовский, цит. праця.

188.Сергеевич, ст. 58-59.

189.Шахматов, Разьісканія..., ст. 505.

190.Там же, ст. 506-507.

191.Там же, ст. 507. Див. теж його примітку ч. 1.

192.Там же, ст. 508. Див. теж примітку ч. 1.

193.Там же, ст. 507-508.

194.Там же, ст. 508-509.

195.Там же, ст. 619.

196.Там же, ст. 620.

197.Там же, ст. 616^>20.

198.(a) “BeitrSge zur russischen Grammatik”, Archivfur Skwische Philologie, VD (1884); (б) ИзслЬдованіе в области русской фонетики, Москва 1894; (в) K исторіи звуков русского языка, СПБ 1903; (г) Очерк древнЬишего періода исторіи русского языка, Петроград 1915.

199.„ИзслВДованіе о языкъ новгородских грамот", ИзслЬдованіе по русскому языку, т. I. СПБ 1885.

200.(а) ИзслЬдованіе в области русской грамматики, Варшава 1881; (б) Лещии по исторіи русского языка, изд. 4, СПБ 1907.

201.(а) Критическія замЬтки по исторіи русского языка, СПБ 1889; (б) “Litauisch te: Sbvisch тъ, ать", Archiv fur Slavische Philologie, VI (1882).

202.Див. прим. 179.

203.K исторіи звуков русского языка, тт. І-П, Харьков 1876-1880.

204.Русскія достопамятности, т. I, Москва 1815.

205.Див. прим. 28.

206.„Изьясненіе нЪкоторых выражешй Русской Правды“, Журнал Министерства Народного Просвещения, 1839, кн. V.

207.Див. прим. 1.

208.„Язык Русской Правды“, Журнал Министерства Народного Просвещения, 1886, кн. W, ст. 374-382.

209.Цей список Руської Правди надрукований у XVI т. Полное собрание русских лЬтописей. Студія Є. Карського друкувалась у Варшавские университетские известия, 1899, Ш, ст. 1^4.

210.Текст ціа Правди вперше надрукував H. Калачов: ТекстРусской Правды, Москва 1846; потім С. Юшков: Руська Правда, Київ 1935, ст. 169-173; а тепер Греков, ст. 269-272.

211.Варіянти 22.27 і 22.37.

212.Варіянт 22.27. Див. Греков, ст. 283, 348, 124, 106, 150, 302.

213.Варіянт 22.37. Див. Греков, там же.

214.Див. Кулбакин (див. прим. 143), ст. 147; А. Лескін, Грамлштика древне-болгарского (древне. церковно словянского) языка, друге видання в перекладі H. Петровського, Казань 1915, ст. 176-177; W. Vondrak, Altkirchenslavische Grammatik, Zweite auflage, BerUn 1912, ст. 448449.

215.Лескін, ст. 176, н. 99; ст. 173-174.

216.Яґіч (1899, ст. 32-33) ці обидві форми мьнс і мьнь, щодавали дві форми в пам’ятках, ставить поруч жерца і жреца - від жрець, четца і чтеца - від чтець і тд; поруч дни (від день) вживалась і денью, льжає і легчає і тд., хоч інші дослідники такого зіставлення не роблять Сцив. Соболевський, Шахматов, Ляпунов і інш.).

217.Варіянт 35.41. Див. Греков, ст. 125.

218.Варіянт 22.16. Див. Греков, ст. 124.

219.Ляпунов 1900, ст. 50-52.

220.Шахматов, Очерк... Одив. прим. 199 г), ст. 19.

221.Таких суперечностей у праці Б. Ляпунова буде більше.

222.Ця форма є також і в Житії Теодосія Печерського XII ст., в пам’ятці, що повстала майже одночасно із оригіналом Широкої Руської Правди.

223.Сборник Харьковского историко-филологического общества, 1892, т. 4, ст. ХП.

224.Ляпунов 1900, ст. 53-54.

225.Шахматов, Очерк..., ст. 255-256, н. 396.

226.В. Ягич, “Studien iiber das altslov.-glagol. Zographer Evang.”, ст. 88-89, 93; В. Щепкин, „Раэсуждеше о яэыкЪ Саввины книги“, ИзвЬстіе Академии Наук, т. III, кн. 2, ст. 452-458; В. Ягич, „Маріинское Четвероевангеліе“, ст. 426, 430-431; M. Козловский, „О языку Остромирова евангелія“, ИзслЬдованіе по русскому языку, т. I, ст. 40, 116-118; W. Vondrak, Altkirchen-slavische grammatik, 1912,ст. 400401, 413414, 419.

227. Ляпунов 1900, ст. 223.

228. Ляпунов 1900, ст. 224.

229.Ляпунов 1900, ст. 229-230; Шахматов ^див. прим. 199), ст. 180-181; А. Кримський, Українськаграматика,т. I, вип. 1, 1907, ст. 107-108; т. П, вип. 1, ст. 102. Цікаве помічення Міклошича, що вважає -мь в орудному відмінкові властивістю і для руських і для паннон- ських пам’яток, а не -мь: Сравнительная морфология словянских языков, рос. переклад, 1884, вип. 1, ст. 17.

230.B цьому випадку Потебня бачить не розяснення ь в e, а слоговий ь (K ucTopiu звуков русского языка, ст. 37).

231.Там же, ст. 37.

232.Ляпунов 1900, ст. 86-87, 103-105.

233.А. Потебня, ЗамЬтки о малорусскомъ нарЬчіи, 1870, ст. 68^>9.

234.А. Соболевский, Очерки изъ исторіи русского языка, 1882, ст. 91.

235.V. Oblak, “Die HaIbvokaIe und ihre Schicksale...” Archiv fur Slavische Philologie, XVI, ct. 170 і далі.

236.А. Шахматов, ИзслЬдованіе въ области русской фонетики, Варшава 1893, ст. 113.

237.P. 1282.

238.Ляпунов 1900, ст. 65-70.

239.Карский 1930 (лист. 617 зворот, рукопису). Див. Греков, ст. 124 (варіянт 24.4).

240.Шахматов, Очерк... 1915, ст. 211.

241.W. Vondrak, AltkirchensUmsche granvnatik, ст. 83.

242.Соболевский 1882, ст. 3, 21, 27, 90; Шахматов, Очерк...,ст. 300.

243.Шахматов, Очерк..., ст. 299.

244.Там же, ст. 5^>, 299-300.

245.Ляпунов 1900, ст. 58; Шахматов, Очерк..., ст. 117.

246.С. Северьянов, Супрасльская рукопись, т. I СПБ 1904, ст. 36.

247.Ляпунов 1900, ст. 58.

248.С. Кулбакин, Исторія русского языка, ч. I, „краткая фонетика⁴⁴, Харьков 1909/1910, ст. 19.

249.А. Соболевский, Статьи по славяно-русскому языку, 1883, ст. 31; Ляпунов 1900, ст. 59; Соболевский, Лекции по исторіи русского языка, 1907, ст. 145.

250.“Altslovenische Studien”, див. Sitzungsberichte, 1900 p. т. 122. Про це також позитивна згадка в С. Кульбакша (праця цит. у прим. 143), ст. 42. Міклошіч гадає, що Супрасльський рукопис довго переховувався „в Россіи⁴⁴, i поправлений „безсомнЪнш русской рукой⁴⁴: див. Сравнительная морфология словянских языков, 1884,

в. 1, ст. 17.

251.Соболевский, Лекции... 1907, ст. 113.

252.Про здрібнілі ймення на -о див.: (1) С. Смаль-Стоцький i T. Гартнер, GrammatikD.Ruthen. (Ukr.)Sprache, Wien 1913, ст. 215; (2) А. Кримський, Украинская грамматика, т. П, вип. I, 1907, ст. 53-57; (3) А. Шахматов, Kypc исторіи русского языка, т. Ш, літер, вид., 1910/11, ст. 65.

253.С. Кулбакин, Украинский язык, краткий очерк исторической фонетики и морфологіи, Харків 1919, ст. 50. Ty саму думку заступає i В. Сімович: „Українські іменники чоловічого роду на -о в історичнім розвитку й освітленні⁴⁴, Науковий збірник Українського Вищого ПедаґогічногоІнституту, т. I, Прага 1929, ст. 311-312. А. Кримський заступає іншу думку: найстарші є форми Павло і Петро (Нариси з історїіукраХнськоїмови, ст. 102). Цей погляд підгримують: (1) te. Огієнко, Kypc украинского языка, Київ 1918, ст. 169; (2) K. Німчинов, Український язик у минулому і тепер, Харків 1926, ст. 62.

254.Греков, ст. 127. Варіянт 56.7.

255.Греков, ст. 130. Варіянт 61.5.

256.Там же. Варіянт 63.3.

257.Там же. Варіянт 64.30.

258.Греков, ст. 132. Варіянт 110.5.

259.Греков, ст. 223,примітка 9: списки Троїцький Ш,Музейський I, і Забєлінський.

260.Ізм. Срезневский, Матеріяльі для словаря древне-русского языка.

261.В. Даль, Толковий словарь живого великорусского языка.

262. Див. прим. 1.

263. Русскія юридическія древности, т. I, СПБ 1902, ст. 99.

264. 1907, ст. 407; 1899, ст. 60.

265. Очерки... (цив. прим. 78), ст. 102-104.

266. Див. прим. 208.

267. До вивчення Руської Правди, Прага 1930, ст. 3444.

268. Там же, ст. 34.

269. Там же, ст. 37.

270. До вивчення Руської Правди, зшиток П, Прага 1934, ст. 56^>3.

271. Карский 1930. Див. його словник Руської Правди.

272. Див. прим. 28.

273. Дубенский, ст. 85, примітка 158.

274. Там же, ст. 86, примітка 161.

275. Там же, ст. 89, примітка 178.

276. Там же, ст. 89, примітка 184.

277. Русскія юридическія древности, 1902, т. I, ст. 99.

278.,Закупы Русской Правды и памятников западно-русского права“, Сборник в честь M. Владимирского-Буданова, Киев 1904, ст. 10.

279. Leopold К. Goetz, Das russische Recht, t. III, Stuttgart 1912, ст. 270.

280. Ягич 1889 (див. прим. 201 а).

281. Vondrak 1912,cr. 279.

282. Там же, ст. 185.

283.Лескін 1915 (див. прим. 214), ст. 104, н. 51.VHL Див. там же, ст. 216-217, н. 137.

284.Про це також Ягич 1889, ст. 67; Соболевский, Лекции..., ст. 143, 147-148.

285.Лекщи по фонетикЬ старославянского языка, 1888, ст. 201-202; також Ляпунов 1900, ст. 172-174, 286-287.