РОКУ 1697 *

Ha Москві з бояр Іван Соковник, Александр Цыслер ^β, Пушкин, козак донский, стрелець, стрименніе, совіт ^[1171] собі учинивши, жеби конечне его царское величество Петра Алексіевича убити, и на тое юже наготовалися.

Того ж року указ его царского величества судна готовати на море, що тоей же зими много суден морских наготовано так московских, як и козацких, которіе готовани коло Десни ріки, у лісах Бранских и Трубецких, и усюда униз Десни, и на двор гетманский ^{[1172] [1173] [1174].}

Того ж року, навесні, по Воскресенії Христовом, тие судна московскіе ^{[1175] [1176]} рушили вперед з людем его царского величества московским, над которими посланий Неплюев, также и вагіно в суднах ^[1177] на будуваня ^{[1178] [1179]} города Казикермена, що у турков отнято. И козацкіе судна з борошном и из людем военим Десною рікою у Дніпр рушили. И сам гетман Мазепа, скупивши усi полки, ишол на Україну на Коломак, и там свокупившися з боярином Долгоруким, ишли на Самар и ку Днепру, ку Кодакові. И так ⁸ войска, перебравши, часть оставили ^[1180] на заставі, при полковнику миргородском Даніїлу Апостолу, на сем боку Дніпра от татар, которіе в поготовости зоста- вали ¹⁷°. A сам гетман с иншими полками ®, переправивши Дніпр у Кодака, униз Дніпра пойшол; а судна тіе морскіе переправляли пороги, що с трудностію великою їм било и из шкодою, бо судна великие на⁸ спад води прийшли.

Того ж року его царское величество Петр Алексіевич ходил по чужих землях, бил у Ризі городі незнаемо и в Курляндиї ** у Ми- таві, там знаемо¹ гулял ^[1190] у ксіонженця курляндского, а оттоль до Кролевця пруского и там юже значне з курфістром гулялы и болей тиждня змешкал, бо хотіл ся з цесарем римским и с папіжом ви- діти; але перепоною тому сталъся француз¹⁷¹, сторожувоенную усюды маючи. И так послов своїх великих послал до цесара, а сам до Амстердаму пойшол морем и там зимовал ^[1191].

A войско наше, з обложеня од турков и татар волное зоставши, на зиму пришло до городов, але барзо нездорово: многіе померлы в домах. A в Тавани зостал московский воевода з людмы своїми и часть козаков полку Ніжинского, переміняючися; а тіе козаки запорозкіе, що зоставалы в обложеню, вийшли в городы, которим дано плату по шесть коп й по кунтушу тузинковому на полътори тисячи козаков ¹⁷² из казни его царского величества.

Того' ж року й короля полского, ксіонженця саксонского Ав- густа,наставилы.АгетманлитовскійСапіга,щоне хотіл покорити- сяновому королеві¹⁷³, тулялъся по чужихсторонах,которогомает- ности внівец спустошилы⁸ шляхта, починивши собі ротмистров и полковников, й, оставивши свої дворы, великим тумултом войска ¹ усю зиму пустошилы оного гетмана литовского Cantrn маетносты, шукаючи его, жебы згубыти.