РОКУ 1669
Демко Многогрішній, будучи наказним гетманом от Дорошенка за тое поставлен [673] [674], же он найпершей отступил от Бруховецкого, здрадивши [675] его. A хочай Бруховецкій марне згинув, на тое не уважаючи, жеби и его тое не споткало, себі гетманства жичачій [676], назбиралкомпані‘ізлитви,ляхов и иних немало,жеби оному зичливими били, и изобравши усю старшину поблиз себе задніпрскую до Новгородка, и приказал оним, жеби собі цалого гетмана настановили, не сподіваючися на оборону гетмана Дорошенка. Що старшина, будучи у дворі зачинени, которих было8 омаль, а при Много- грішном немало его компанії, и боячися що болше мовити, але пошовши гуртом, просили его Многогрішного, жеби он над ними гетманом был. Чого он отмовлявся, як старая дівка хорошого жениха, бо того сам потребовал[677] и позволився на тое104, которому и присягу виконали на послушенство. И так зараз послов своїх до его царского величества послал, просячи, жеби знову приняти били попрежнему.щоиодержали. Изновурада была в Глухові, на которой князь Ромодановскій был, и стат'і новіе постановили. ‘ И от того часу юже воеводам приказано, жеби Ht во що не втручалися, и воеводи тилко в Києві, Чернігові, Ніжині и в Переясловлі*105 30- ставали, и то нІчого не беручи у людей, але усе на гетмана зліцено. И так1 знову присягу виконали на подданство его царскому величеству. И от того часу Демко гетман усе Задніпря квалтом до себе[678] [679] приворочал, турбуючися болше року, покуля всі городи до него ся прихилили. Тоей же зіми, видячи Дорошенко гетман, же ордакримская почала прихилятися до запорожцов, а ему незичливо становитись[680], умислил тое з своїми совітниками, жеби ся цале поддати турчинові, як волохи и мултане, и послал c тим послов своїх Портянку 106, просячи о санджаки. Тогож року, зараз навесну, запорожци, затягнувши орду з сол- танами, вишли на Дорошенка. O которих приході увідомившися, Дорошенко полки рушил и розно коло Чигирина поставил1, але скоро зближилася орда с козаками. Где орда под Лохвицею войска задншрского ушибши и узявши яси- py, назад повернула, а Задніпря постарому усезосталоуподданст- Bt его царскому величеству а в послушенстві гетманаМногогрішного. По згоді той уманской Ханенко и Суховіенко, и Хмелничченко, не приехавши 1 ку Чигирину, але с козаками запорозскими на За- порожже виславши, затягнули знову орду кримскую на Дорошенка, а білагородская орда держалася при Дорошенку, которой часть Дорошенко при собі держал. Аже юже послі святой Покрови ви- шла орда кримская з Хмелничченком и Суховіенком на помоч їм з Ханенком против Дорошенка, а Дорошенко послал по білагород- скую орду, которая юже не хана слухала, але паші силистрийского. И так Дорошенко з войсками козацкими и татарскими [694] [695] притягнул[696] против Ханенка, которого Ханенко з запорожцами под Стеблевом споткал и так дал ему[697] бой, же мусіл Дорошенко в городі Стеблеві зачинитися, которого приступом Ханенко доставал и юж на валу козаки были[698]. Аже Сірко c козаками и татарми наспішил білаго- родскими[699], додал [700] оному помочи, же орда кримская мусіла уходити, c которими Ханенко и Суховіенко на Запорожжа а Хмелничченко Юрась [701] з Уманя уходил, але оного білагородскіе татаре поймали и из собою запровадили до Білагорода, а оттуля[702], за причиною гетманаДорошенка, до Царигорода запроважен и там зостал у неволі царской в Едикулі. A Дорошенко, змоцнившися тою ордою білаго- родскою, Умань опановал и там людей чолнійших вибрал до вя- зення в Чигирин, с которих и инних и потратил. A орду тую біла- городскую постановил зімовати по усей Україні аж доДністра[703] [704], хотячи зімою ити Задніпря11 воевати, що и росказал был орді купитися ку Мошнам перед Рождеством Христовим. Которіе любо скупилися были, алезбунтовавшись, вернулися отДніпрадля того, же з оними не йшол гетман Дорошенко. И так где стояли, набрали ясиру и повернули[705] у своюземлю, накоторих посилав Дорошенко з жалобою до цара турецкого, але тое повернули в жарт, нікого не вернули,— кого узято, пропав7 хиба кого викуплено. Того ж літа патриярхове повернули з Москви, постановивши на Москві патриярху инного на патриярхи Никона місце[706]. Алетая дорога нещасливая была патриярхом, бо александрийскій, идучи морем, померл l07, а антиохийскій як пришол в землю турецкую, то оного взято до Царигорода, и там много сплатився и заледво на своем місцу зостал, бо час немалій у Царигороді зоставал неспущен- ній1.
Еще по теме РОКУ 1669:
- § 5. Зміни Кодексу УРСР 1926 року у зв'язку з виданням Закону від 27 червня 1936 року та Указу від 8 липня 1944 року
- Європейська соціальна хартія 1961 року та Переглянута Хартія 1996 року
- ЛІТОПИС ЩО СЯ В РУСКИХ И ПОЛСКИХ СТРАНАХ ДІЯЛО И ЯКОГО ОТ РОЖДЕСТВА ХРИСТОВА РОКУ РОКУ ОТ СОЗДАРЕНИЯ МИРА 7001, ОТ РОЖДЕСТВА (ХРИСТОВА) 1493
- Зміни Сімейного кодексу УРСР у зв'язку з виданням Закону від 27 червня 1936 року та виданням Указу від 8 липня 1944 року
- РОКУ 1680
- РОКУ 1686 *
- РЕКОМЕНДАЦІЯ КОМІСІЇ 2000/408/ЕЕС від 23 червня 2000 року щодо опублікування інформації про фінансові інструменти та про інші питання, спрямованої на уточнення інформації, яка повинна надаватися у відповідності до Директиви Ради 86/635/ЕЕС від 8 грудня 1986 року щодо річних бухгалтерських звітів та консолідованих звітів банків та інших фінансових установ (що повідомлена у документі за номером С(2000) 1372)*
- РОКУ 1694 *
- РОКУ 1678
- РОКУ 1690 *
- РОКУ 1701 *
- РОКУ 1666
- РОКУ 1685
- РОКУ 1693 *