РОКУ 1665

Гетман Бруховецкій зараз весною посилает своїх посланцов до колмицкой таши⁸, затягаючи оних на войну, и ясиру ляхов оним посилал. Которих колмиков знайшли посланци Бруховецкого за Доном, бо на тот час зза Волъги^[591] перейшла часть колмиков в кил- кадесят тисячей з Мунчаком, своїм старшим, и там кочовали.

Яблонского не пущено в Білую Церков, которую минувши, в Пол- щу пошол — так ся устрашили тих колмиков.

Вправді, люд военній, с копием всідает¹ на коня, а нікоторіе и сагайдаки и стріли великіе с площиками ^{[595] [596]} широкими. Тилко най- болше до потреби копій заживают кожен, бо справне уміют вбити копіем^{[597] [598], в нікоторих и панціри, а инніе и наго идут до потреби. Люд отважній, а на взгляд чорній, нікчемній, страшній, чарами бавятся, бо балвохвалці *. A потрава оним всякій звір, що ест на світі, нічим ся не бридят: и миш, жаба, свиня, тилко опроч рака оди- ного[599], не люблят и бридятся раком. B той потребі[600], ежели би козаки не утікали[601], то певне, же мало що жолнірства бы увойшло, вправді, же огнистой стрелби боятся.}

Того ж літа, по святом Петрі ⁸⁶, c тими ж колмиками и москвою и козаками гетман Бруховепкій ходил под Білую Церкву доставати города.

Того ж року Опара из Медведовки обозвался старшим на гет- манство и по орду послал, до которого татар немало вишло, и Опара на королевскую руку татар затягнул и городи знову привернул нікоторіе до себе. A же видячи татаре нестаток Опарин, а Дорошенко, которій перше^[602] был асаулом при гетману Тетері, тут же будучи и при Опарі, старался о гетманство и солтана^[603] перееднал. Которого руку салтан з ордою держучи, призвавши Опару до себе з старшиною, казал Опару взяти, а Дорошенка дал гетмананом козакам. A того Опару солтан з иншими козаками старшиною отослал до короля, которого страчено з его товариством. И так скон- чалося гетманство Опарино.

Того ж року, у спасов пост, гетман Бруховецкій, зобравши всіх полковников до Глухова и учинивши наказним полковника пере- ясловского, сам з полковниками и инною старшиною пошол на Москву c поклоном его царскому величеству. Которого на Москві вдячне принято и даровано честю боярства, и жону ему дано роду значного, а полковником дворянскую честь дано. Тилкописара войскового ⁸⁷ взято на Сібір, маючи на него ранкор^[604],которій там пропал. И гетмана Бруховецкого c подтвержденіем чести гетманства отпущено з Москви, барзе ударовавши.

Того ж літа гултяй ніякійсь Дедик ⁸⁸ усе Поліся спустошив, але и того у Ніжині взято до вязеня и згинул.

Того ж року гетман Дорошенко, приворочаючи под свою власть, много городов попустошил з ляхами и ордою, бо жолніре людей стинали, а татаре в полон брали. И Браславле того ж року в обле- женю держал, бо Браславле¹, будучи убезъпечоній на посилки его царского величества, держалися час немали, чверть року, у которих старшим был Дрозд. A же тих посилков дождатися не могли а великую налогу міли зо всіх сторон от войск коронних и козацких, под- далися гетманові Дорошенкові, которій узял старшого. Того ж часу и Рашкова доставал, и тое оному вдалось ^{[605] [606]. И так пришовши до Чигирина, Дрозда стратил, а иншая старшина оборонною рукою з войском уступили за Дніпр до гетмана Бруховедкого, которим становиска дано[607] поза Десною. Итак юже гетманов два козацких справовало: один на кролевскую руку, адругій на московскую руку, и Запорожже при[608] его царском величеству держалися.}