5. Співвідно-шення господарських судів, третейських судів та міжна-родних арбітражів у вирішенні спорів між суб’єктами го-сподарювання. Порядок виконання судових рішень

Наступним проблемним питанням для розкриття суті даної теми є те, що кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод. З одного боку, це активні безпосередні дії самих суб’єктів господарювання (так званий самозахист), а також залучення органів, які будуть сприяти у такому захисті.

Конституцією України (частина 5 ст. 55) надається кожному громадянину право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права та свободи від порушень та протиправних посягань. Тобто йдеться про право на самозахист і самооборону. Самозахист (самооборона) — це застосування засобів примусу самою управненою особою без втручання відповідних державних та інших органів. Проте це не означає, що самозахистові (самообороні) не властивий державний примус. Цей державний примус присутній, хоча закон делегує право на його застосування самій особі, інтереси якої порушені. Самозахист здійснюється після вчинення правопорушення.

Зазначимо, що суб’єкти господарювання мають можливість використання досудового врегулювання спорів як додаткового засобу правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить прин-ципу здійснення правосуддя виключно судом. Однак використан-ня досудових процедур є правом, а не обов’язком особи, яка потребує такого захисту, як це було до 2002 р., в рамках розгляду справ господарськими судами.

Право на судовий захист не позбавляє суб’єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено цивільно-правовим договором, коли суб’єкти правовідносин добровільно обирають засіб захисту їхніх прав.

Досудове врегулювання спору може мати місце також за волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності у договорі застереження щодо такого врегулювання спору.

Досудове врегулювання спору має також назву «претензійний порядок врегулювання».

Тому в Україні, як і в інших країнах, створена система державних і недержавних органів, що здійснюють захист законних прав та інтересів суб’єктів господарювання, в тому числі шляхом розв’язання суперечок, які виникають між учасниками відносин у сфері господарювання.

До органів, що здійснюють захист, належать нотаріальні органи. За ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють на документах, що встановлюють заборгованість, виконавчі написи.

Нотаріус вчиняє виконавчий напис, якщо документи підтвер-джують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Стягнення за виконавчим написом провадиться так само, як і виконання судових рішень. Тому за юридичною силою виконавчий напис, вчинений нотаріусом, прирівнюється до рішення суду.

Але, в першу чергу, згідно з частиною 1 ст. 55 Конституції України права суб’єктів господарювання захищаються судом. Причому (частини 2 ст. 124 Конституції України) юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. У сфері господарювання особливу роль відіграє система господарських судів, хоча і не виключає захисту деяких прав судами загальної юрисдикції.

Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інте-ресів.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, громадяни, що не є суб’єктами підприємницької діяльності.

Правові засади здійснення діяльності господарськими судами визначаються Законом України «Про судоустрій України» від 7.02.2002 р.

Систему господарських судів складають місцеві господарські суди, якими є господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, апеляційні господарські суди, які утворені в апеляційних округах відповідно до Указу Президента України від 11.07.2001 р. № 511 «Про утворення апеляційних господарських судів та затвердження мережі господарських судів України», та Вищий господарський суд України.

Якщо господарські суди належать до судової гілки влади і є державним органом, то в країні існують також спеціалізовані недержавні установи, які можуть, за угодою сторін, між якими виникла суперечка, останню вирішити. Насамперед, це третейські суди.

Правові засади діяльності третейських судів в Україні визначені передусім у постанові Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» від 12.09.1991 р., в якій відзначається, що до прийняття відповідних актів за-конодавства України на її території застосовуються акти СРСР з питань, не врегульованих українським законодавством, а також за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Сьогодні в Україні діяльність третейських судів з розгляду господарських спорів між юридичними особами регулюється Положенням про третейський суд для вирішення господарських спорів між об’єднаннями, підприємствами, організаціями і установами, затвердженим постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 30.12.1975 р. № 121.

Практична реалізація питань третейського судочинства відображена в роз’ясненнях та листах Вищого Арбітражного суду України (роз’яснення від 17.02.1997 р. № 02-5/57, від 3.12.1992 р. № 01-6/1459, листи від 30.12.1999 р. № 01-8/612, від 14.10.1998 р. № 01-8/381). До того ж, посилання на можливість вирішення господарських та цивільних спорів в третейському суді містяться в більш ніж 30 нормативно-правових актах України, серед яких Цивільний процесуальний кодекс України, Го-сподарський процесуальний кодекс України, закони України «Про заставу», «Про власність», «Про зовнішньоекономічну діяльність» та ін.

Відповідно до статті 12 Господарського процесуального кодексу України третейські суди, поряд з господарським судом, правомочні розглядати будь-які економічні спори, підвідомчі господарському суду, за винятком спорів про визнання недійсними актів органів державної влади, а також суперечок, що виникають при укладанні, зміні і виконанні господарських договорів, пов’язаних із задоволенням державних потреб. Крім того, третейському суду не підвідомчі справи про банкрутство, а також сімейні трудові спори.

До міжнародного комерційного арбітражу відповідно до Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» від 24.02.1994 р.

спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають у процесі здійснення зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв’язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї зі сторін знаходиться за кордоном, а також спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об’єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їх учасниками, а так само їх спори з іншими суб’єктами права України.

Крім того, останнім часом в Україні все більшого поширення набувають альтернативні способи вирішення конфліктів. До таких способів зараховують посередництво (медіація), фасилітацію, міні-суди, приватний арбітраж та ін.

Зрозуміло, що винесення рішення компетентним органом ще не є гарантією свідомого виконання свого обов’язку правопорушником. З цією метою в Україні діє спеціалізований інститут — державна виконавча служба, правовий статус якої визначений Законом від 24.03.1998 р. Державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів та інших органів відповідно до законів України. Отже, у разі відмови порушника від добровільного виконання свого обов’язку, що підтверджено рішенням компетентного органу, суб’єкт господарювання повинен звернутися саме до виконавчої служби.

Зазначимо, що органами державної виконавчої служби є:

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;

відділи державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції;

районні, міські (міст обласного значення), районні у містах відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Базовим законодавчим актом, який визначає процедуру здійснення виконавчих дій, є Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. Його положення деталізують норми Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 15.12.1999 р.

6.2. План семінарського заняття

Поняття і види юридичної відповідальності суб’єктів господарської діяльності.

Поняття, функції та підстави господарсько-правової відповідальності. Види госпо-дарсько-правової відповідальності.

Види господарсько-правових санкцій.

Поняття, форми та способи захисту прав та законних інтересів учасників господарських правовід-носин.

Правове становище і система господарських судів у системі судоустрою України. Значення третейських судів та міжнародного комерційного арбітражу у вирішенні спорів між суб’єктами господарювання. Співвідношення господарських судів, третейських судів та міжнародних арбітражів у вирішенні спорів між суб’єктами господарювання.

Порядок виконання судових рішень.

Теми рефератів

Система органів, які здійснюють виконання судових рішень.

Кримінальна відповідальність за ухилення від сплати податків.

6.3. Термінологічний словник

Юридична відповідальність.

Господарсько-правова відповідальність.

Господарсько-правова санкція.

Третейський суд.

Міжнародний комерційний арбітраж.

6.4. Навчальні завдання

для самостійного опрацювання

Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені у сфері господарської діяльності.

Загальні засади організації судової влади.

Склад і компетенція третейського суду.

Порядок виконання рішень іноземних судів і арбітражів.

Правовий статус Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України.

6.5. Реко-мендована література

Основна

Закон України «Про судоустрій» України від 07.02.2002 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2002. — № 27—28. — Ст. 180.

Господарський про-цесуальний кодекс України від 06.11.1991 р. //

Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж» від 24.02.1994 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 25. — Ст. 198.

Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. // Відомості Верховної Ради України.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» від 22.11.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 5. — Ст. 28.

Закон України «Про визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів» від 29.11.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. —2002. — № 10. — Ст. 76.

Закон України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. // Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 10. — Ст. 44.

Регламент Міжнародного ко-мерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті Украї-ни: Затв. рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 25.08.1994 р., протокол № 107 (3).

Додаткова

Кройтор В. А. Претензии и иски в практике разрешения хозяйственных споров: Науч.-практ. пособие. — Х.: Эспада, 2001.

Положення Вищого Арбітражного суду України про третейські суди для вирішення господарських спорів на Україні від 28.07.1991 р.

Дудоров О. О. Злочини у сфері підприємництва. — К., 2001.

Борисов В. І. Боротьба зі злочинністю у сфері підприємницької діяльності. — Харків, 2001.

Захист прав суб’єктів господарювання в арбітражних судах України / С. С. Боровик, В. В. Джунь, С. М. Мудрий. — К.: Оріяни, 2001.

Господарське процесуальне право: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / І. А. Балюк. — К.: КНЕУ, 2002.

Господарський процесуальний кодекс України з постатейними матеріалами. — К.: Юстініані, 2002.

Спасибо-Фадєєва І. Проблеми відповідальності юридичних осіб // Підприємництво, господарство і право. — 2001. — № 9. — С. 3—6.

Право на судебную защиту иностранных юридических лиц в Украине как составляющая их правового статуса // Підприємництво, господарство і право. — 2001. — № 9. — С. 74—78.

Огляди господарського законодавства та процесу, організації діяльності господарського суду / В. С. Щербина // Вісник господарського судочинства. — 2002. — № 1. — С. 176—181.

Захист прав та інтересів господарюючих суб’єктів у системі права України / О. П. Загнітко // Вісник господарського судочинства. — 2001. — № 4. — С. 159—166.

Тіщенко В. Г. Підсудність справ з іноземним елементом арбітражним судам України // Митна справа. — 2001. — № 3. — С. 34—40.