§ 1. Поняття та принципи господарської відповідальності

Термін «відповідальність» застосовується в різних аспектах. Говорять, зокрема, про соціальну, моральну, економічну і юридичну відповідальність.

Поняття соціальної відповідальності має узагальнювальний характер.

Інколи поняттю «соціальна відповідальність» надається особливий відтінок: звітувати про свої дії, або відповідати перед своєю совістю. В літературі навіть зроблена спроба застосувати це поняття до пояснення юридичної відповідальності. Так, на думку В. Л. Тархова, юридична відповідальність — обов'язок, «який регулюється правом дати відповідь своїм діям»1. Таке розуміння юридичної відповідальності робить це поняття надмірно широким і розпливчастим, шос неприйнятним в умовах правової держави, оскільки дає можливість неординарного і неоднозначного тлумачення.

Існують й інші розуміння поняття «юридична відповідальність».

Дослідженню питання юридичної і, зокрема, господарсько-правової відповідальності правники приділяли і приділяють велику увагу. Цій проблемі в різний час присвятили свої праці В. С Мартем'янов2, В. С. Щербина і А. Я. Пилипенко', Г. Д. Отнкжова4, В. К. Мамутов5та інші.

1 Тархов В. А. Ответственность по советскому праву. -Саратов, 1973. - С 8-11.

1 Маршемьянов В. С. Хозяйственное прано. Обшиє положения: Курс лекций. - М.: Иад-во БЕК, 1994.-Т. І. - С 248, 250. 226.

1 Пилипенко А. Я.. Щербина В. С. Господарське право: курс лекцій: Навчальний посібник для юридичних вузів. - К.: Вентурі, 1996. - С. 146; 154; 149.

4 Предпринимательское (хозяйственное) право: Учебник: В. 2 т. — М.: Юристь, 1999.-Т. 1.-С. 461; 463-475.

1 Мамутов В.К., Овсиенко В.В., Юдин В.Я. Предприятие и материальная ответственность. - К.: Наук, думка, 1971.

202

Висловлюючи різні точки зору і підходи до визначення господарсько-правової відповідальності, переважна частина правників розглядають її як наслідок правопорушення, як несприятливі економічні наслідки. Вони єдині також і в питанні відносно суб'єкта відповідальності. Згідно з їхніми дослідженнями, ним є тільки суб'єкт господарювання, а не окремі громадяни, за винятком підприємців.

На нашу думку, найбільш послідовною позицією в цьому питанні є позиція В. К. Мамутова. Він розглядає господарсько-правову відповідальність як зазнавання господарським органом несприятливих економічних наслідків безпосередньо внаслідок того, щодо нього застосовані передбачені законом санкції (міри відповідальності економічного характеру) за вчинене ним правопорушення1.

Таке розуміння юридичної, в тому числі і господарсько-правової відповідальності, не тільки дістало підтримку і визнання в загальній теорії права, а й закріплення в чинному законодавстві, зокрема вст. 216 ГК України.

Відповідно до цієї статті, відповідальність за правопорушення, здійснене у сфері господарювання, полягає в застосуванні до правопорушників — учасників господарської діяльності правового впливу (санкцій) на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законодавчими актами чи договором.

Отже, відповідальність застосовується у формі певноїсистеми госпо-дарських санкцій, передбачених господарським законодавством, укладеними договорами і локальними актами нормативного характеру суб'єктів господарювання за протиправні дії чи бездіяльність учасників господарських відносин. Статтею 217 ГК України визначено: поняття господарських санкцій, сферу їх застосування, вили господарських санкцій та порядок застосування адміністративно-господарських санкцій.

Суб'єктами відповідальності є як суб'єкти господарювання, так і інші учасники господарських відносин, в тому числі міністерства, відомства та їх органи, які контролюють дотримання правил (чи умов) здійснення господарської діяльності.

Господарсько-правова відповідальність являє собою вплив потерпілого на правопорушника безпосередньо або за допомогою суду в цілях гарантії захисту прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, втому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення (ст.

Господарсько-правова відповідальність — це узгоджена і упорядкована система санкцій, які застосовуються до правопорушників. Проте в законодавстві неможливо передбачити всі випадки і відтінки, які виникають у відносинах суб'єктів господарювання. Право завжди регулює типові ситуації, притаманні більшості відносин, які виникають на прак-

' Мамутов В.К., Овсиенко В.В., Юдин В.Я. Предприятие и материальная ответственность. - С. 26-27.

203

тиці. Воно базується на основних керівних началах, — принципах права, які виражають тенденції і потреби суспільства, шо визначають суть системи, галузі або інституту права і в результаті їх правового закріплення мають загальнообов'язкове значення.

Господарсько-правова відповідальність, як інститут права, базується на принципах, відображених у ст. 2!6 ГК України, згідно з якими:

потерпіла сторона в усіх випадках, не заборонених законом (окрім форс-мажорних), має право на відшкодування збитків, незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

застосування штрафних санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, а також відшкодування збитків, не звільняють цього суб'єкта віл обов'язку, без згоди потерпілої сторони, виконати прийняті на себе зобов'язання в натурі.

У цілях забезпечення правопорядку в господарських відносинах і захисту законних прав та інтересів споживачів продукції зазначеною нормою передбачений принцип, згідно з яким у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.

Цей принцип передбачає невідворотність відповідальності за скоєне правопорушення.