§ 1. Підприємництво як вид господарської діяльності

До суб'єктів господарювання Господарський кодекс України відносить як комерційні, так і не комерційні організації різноманітних організаційно-правових форм та форм власності. Комерційними1 є суб'єкти, що здійснюють господарську діяльність для досягнення економічних і соціальних результатів та з мстою одержання прибутку.

Господарська діяльність некомерційних організацій або взагалі не пов'язана з одержанням прибутку, або прибуток, одержуваний віл такої діяльності, використовується лише для створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов їх функціонування.

Історичний досвід показує, що потреба розвитку продуктивних сил зумовила появу великих підприємств — відкритих акціонерних товариств — суб'єктів підприємництва. їхній розвиток з 70-х років XX століття привів до створення потужного сектора великих підприємств, однак не витіснив малих підприємств у жодній розвиненій країні. Усюди існує своєрідна дуалістична економіка, що складається з малих і великих підприємств. Є підстави стверджувати, що обидва сектори перебувають у суперечливій єдності.

Функціонування великих і малих підприємств з ринковим механізмом потребує зовнішнього позаринкового втручання для усунен-

' Вживання цього терміна — це, так би мовити, данина традиції. Вже згадуваний Г. Шершсневич писав свого часу, шо коло відносин, у яких застосовується торгове право, далеко виходить за межі, визначені економічною уявою про торгівлю. Причиною такого розширення є тісний зв'язок суто торгових вілносин з деякими галузями економічного обороту. Законодавство Німеччини, наприклад, визнавало торговий характер за промисловими підприємствами (Шершеневич Г Ф. Учебник торгового права. 4-е изд. -СПб., 1908. -С.ЗІ4).

52

ня неминучих невдач, потенціальної безвідповідальності. Держава при цьому повинна всіляко остерігатись помилок, породжуваних регулюванням економіки.

Економіка малих підприємств стає джерелом прогресу, якщо вона грунтується на праві приватної власності, свободі вибору та прагненні до забезпечення власного інтересу.

З іншого боку, за чотирнадцять останніх років у нас не з'явилося справді великих корпорацій, таких як Лукойл, які зуміли вийти на фінансові біржі Нью-Йорка і Лондона, стати компаніями, в які інвестують на міжнародному рівні1.

Недостатня увага з боку держави до підприємництва взагалі і малого зокрема має свої історичні витоки. Як свідчать літературні джерела, ще за античних часів і в наступні тривалі періоди історії діяльність купця і підприємця вважалася «недостойною* і «гріховною». «Ще Арісто-тель, — пише Петер X. Верхам2, — рішуче повставав проти забарвленого фінансовим інтересом мислення свого часу і ніби викликаного цим руйнування «природного» суспільного устрою». Фома Акнінський також вважав, що професія купця має на собі печать морально-етичної неповноцінності.

Незважаючи на це, економічна етика XIII століття відкрила для себе користь підприємницької діяльності для досягнення загального блага, закладеного в саму суть розвитку економіки. При оцінці нових підприємств суттєвим фактором вважалося саме загальне благополуччя. Тодішні ревнителі соціальної етики підкреслювали, що підприємницький прибуток не суперечить забороні на лихварства.

Однак це суттєве відкриття середньовічної соціальної стики невдовзі було забуте, через що знову поновилося попереднє вороже ставлення богословів і філософів до самої ідеї підприємництва. Попри це, церква з давніх часів надавала торговому люду своє заступництво. В середні віки ставлення церкви до купців все більше визначалось корисністю їх зусиль.

Та людська неприязнь протягом століть до особи ініціативного підприємця має також соціально-психологічне коріння.

1 Гуржос Вадим. Підприємництво - це мистецтво, завзятість, самовіддана праця і команда // Урядовий кур'єр. -2003. - 6 вересня.

1 Верхам Петер X. Предприниматель. - Минск. 1992. — С. 9 і наступні.

53

було в тому, щоб, спираючись на свої власні творчі здібності, вносити зміни в старі поняття.

Згадуваний уже видатний економіст Йозеф Шумпетер визначив розвиток капіталізму, основною рушійною силою якого є підприємець як процес «творчого руйнування». Не дивно, що цій фігурі з давніх часів приписували дію лихих руйнівних сил. Визначною рисою людини є те, що звичка до існуючих форм життя тісно пов'язується зі страхом перед наслідками можливих змін. Тому цілком зрозуміло, що життя дбайливого хлібороба здавалось ідеалом людського способу життя, а до підприємця ставились як до демонічної фігури, з відвертою недовірою. Навіть фундатори теорії економічного лібералізму відмовляли творчому підприємництву в праві на існування. Адам Сміт і його послідовники покладали надію на вплив «невидимої руки», яка в умовах вільної конкуренції і невтручання держави в економіку здатна забезпечити гармонічний її розвиток. Давид Рікардо теж не бачив сенсу в існуванні фігури підприємця, оскільки економічний процес функціонує сам по собі. За його схемою підприємець виступає лише як інвестор, тобто капіталіст, описаний потім К. Марксом.

У науковий обіг поняття «підприємець», «підприємництво» в літературі введено з посиланням на те, що розходження між попитом і пропонуванням на ринку дають можливість окремим індивідам купувати чужі товари за певними цінами, а свої продавати за більш високими, але їм поки шо не відомими. Такі суб'єкти, діючи в умовах ризику, і є підприємцями.

Однак видатні економісти того часу (Ф. Кене, А. Сміт, Д. Рікардо) не сприйняли цих положень.

За Й. Шумпетером, підприємницька функція полягає в реалізації організаційно-господарських нововведень — «нових комбінацій факторів виробництва», які відіграють головну роль у розвитку економіки, забезпечуючи її зріст.

Таким чином, пілприємець-інноватор визнається однією з центральних фігур господарської діяльності. Інновація, за Шумпетером, це не тільки виготовлення нового продукту та впровадження нових технологій, а й освоєння нових ринків збуту, нових джерел сировини, нових форм індустріальної організації.

54

Слід згадати і приклади вітчизняного дослідження феномена підприємництва. Так, особистості ділової людини, мотивації її діяльності, ролі в економічному житті суспільства значною мірою приділялася увага українською наукою на межі ХІХ-ХХ століть. Прикладом цього, зокрема, є праці відомого економіста М Туган-Барановського, який бачив у підприємцеві людину, шо працює заради високих прибутків і при цьому розумно ризикуючи. Ю. Ларін. досліджуючи процес створення капіталу в СРСР в період непу, відзначав такі якості приватного підприємця, які давали йому змогу досягати успіху, як «уміння рухатися в умовах то-варно-ринкових відносин, заповзятість».

Однак у цілому до цього часу історія вітчизняної теорії підприєм-ництва залишається маловивченою сферою. Це обумовлено тим, шо донедавна значна кількість праць вітчизняних авторів як дожовтневого періоду, так і перших післяреволюційних років були закриті і недоступні для українських учених.

Як відомо, теорія Адама Сміта була одним із відправних моментів концепції Карла Маркса, який бачив у підприємцеві лише капіталіста, що вкладає свій капітал у власне підприємство і шляхом зниження опла-ти праці позбавляє робітників виробленої ними додаткової вартості, тобто експлуатує їх1.

Зрозуміло, шо, коли в країнах колишнього Радянського Союзу почалися зміни, спрямовані на досягнення нового вільного ладу в політичній і економічній сферах, переходу до соціальної ринкової економіки, в них не було підприємців і відповідно не були відомі «правила гри» у веденні такої економіки. Об'єктивні передумови для реабілітації та відродження підприємництва склалися і були законодавчо закріплені при переході до ринкових відносин.

За роки незалежності в Україні одним із найважливіших напрямків реформування економіки став розвиток підприємництва. Але його масштаби, вплив на збільшення обсягів виробництва та надання послуг, подолання кризових явиш залишаються ще незначними. Особливо це стосується малого і середнього підприємництва.

Заданими, що наводяться в пресі, на його долю припадає 10 відсотків внутрішнього валового продукту (ВВП), тоді як у таких країнах, як Велика Британія, Німеччина, США, Франція, Італія, частка продукції малих і середніх підприємств у ВВП перевищує 50 відсотків.

' До речі, український письменник Микола Руденко у своїх економічних працях зробив висновок про хибне тлумачення К Марксом природи додаткової вартості. Марксова додаткова вартість, за словами М. Руденка, цс лише бухгалтерська, відносна додаткова вартість. Справжня додаткова вартість, яка називається абсолютною, то явише природи (Слово проти сили // Урядовий кур'єр. - 1998. - 22 серпня).

55

Причини цього різні. Це і неоднозначне ставлення більшості населення нашої держави до підприємницької діяльності та підприємців, і бюрократичні перешкоди на шляху їхнього нормального розвитку. Низка інших факторів стримує прояв підприємницьких функцій у створенні структури національного господарства, яка відповідала б ринковим потребам.

Законодавство України має таку спрямованість, але потребує ще подальшого вдосконалення. Господарський кодекс України так визначає основні принципи підприємницької діяльності: підприємництво здійснюється на основі вільного вибору підприємцем видів цієї діяльності; самостійного формування програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до вимог законодавства; вільного найму працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається після сплати податків, зборів та інших платежів; самостійного ведення зовнішньоекономічної діяльності (ст.

Підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, передбачених законодавством. Держава гарантує всім підприємцям, незалежно від обраних ними форм діяльності, рівні права та рівні можливості для залучення і використання матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів.