<<
>>

§ 2. Державна реєстрація суб'єктів господарювання

Суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації, крім випад-ків, передбачених Господарським кодексом. Державна реєстрація здійснюється в органах державної влади за місцезнаходженням або місцем проживання даного суб'єкта, якщо інше не передбачено законом (ст.

58).

Поняття державної реєстрації розкривається в Законі України від 15 травня 2003 року «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»1. Під нею розуміють засвідчення факту набуття або позбавлення статусу юридичної особи організацією та статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Для державної реєстрації подаються такі документи: копія рішення власника чи власників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи у випадках, передбачених законом; установчі документи, передбачені законом для відповідних видів суб'єктів господарювання. Такими документами є рішення про утворення суб'єкта господарювання або засновницький договір3, а у випадках, передбачених законом, статут3 (положення).

Статут (положення) затверджується власником майна (засновником) суб'єкта господарювання чи його представниками, органами або іншими суб'єктами відповідно до Закону.

Крім зазначених документів для державної реєстрації подаються також: копія рішення органів Антимонопольного комітету України або Кабінету Міністрів про надання дозволу на узгоджені дії або на концентрацію суб'єктів господарювання у випадках, передбачених законом; реєстраційна картка встановленого зразка; документ, шо засвідчує сплату коштів за державну реєстрацію.

При створенні у процесі приватизації або корпоративнії відкритих акціонерних товариств повинен також бути переданий звіт про наслідки підписки на акції, затверджений Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

1 Відомості Верховної Ради України.

- 2003. - № 31-32. - Ст. 263 (дія цього

Закону поширюється на всі організації, визнані юридичними особами).

2 У засновницькому договорі його учасники зобов'язуються утворити

суб'єкт господарювання, визначити порядок спільної діяльності щодо його

утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і

збитків, управління діяльністю цього суб'єкта та участі в ньому засновників,

порядок вибуття та входження нових учасників, інші умови діяльності суб'єкта

господарювання, а також порядок його реорганізації та ліквідації.

' Статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування і місцезнаходження, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми цього суб'єкта.

64

Громадяни, які маю 11. намір здійснювати господарську діяльність як підприємці, подають реєстраційну картку встановленого зразка, копію довідки про включення заявника до Державного реєстру фізичних осіб — платників податків та інших обов'язкових платежів і документ, шо засвідчує внесення плати за державну реєстрацію.

Власник, засновник або уповноважені ними органи несуть відповідальність за подання документів, які не відповідають вимогам законодавства або недостовірні.

Реєстрацію проводить державний реєстратор, який призначається на посаду міським головою міста обласного підпорядкування або головою районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації за погодженням із спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації1. Він здійснює оформлення та видачу свідоцтв про державну реєстрацію, а також їх заміну; формує, веде та забезпечує зберігання реєстраційних справ; проводить державну реєстрацію змін до установчих документів юридичних осіб та змін імені або місця проживання фізичних осіб — підприємців; передає органам статистики, державної податкової служби.

Пенсійного фонду та фондів соціального страхування повідомлення та відомості з реєстраційних карток про ведення реєстраційних дій, утому числі щодо створення відокремлених підрозділів юридичних осіб (ст. 6 зазначеного Закону).

Свідоцтво про державну реєстрацію — це документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до Єдиного державного реєстру — автоматизованої системи збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців — запису про їх державну реєстрацію.

Порушення встановленого порядку створення суб'єкта господарювання або недостовірність чи невідповідність вимогам законодавства поданих документів є підставою для відмови в його державній реєстрації. Відмова у реєстрації суб'єкта господарювання з інших мотивів не допускається. Вона може бути оскаржена в судовому порядку.

Державна реєстрація суб'єктів господарювання здійснюється у строк не більше десяти днів з дня подання необхідних документів. Орган, що здійснює реєстрацію, зобов'язаний протягом цього строку видати суб'єкту господарювання свідоцтво про його державну реєстрацію. Це свідоцтво та копія документа, що підтверджує взяття його на облік в органах державної податкової служби, є підставою для відкриття рахунків у банках.

6S

1 Спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації є центральний орган державної влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва. Він здійснюс державний нагляд за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, узагальнює практику його застосування, забезпечує формування та ведення Єдиного державного реєстру.

З Господарче право України

Відомості щодо державної реєстрації суб'єкта господарювання включаються, як уже зазначено, до Єдиного державного реестру, відкритого для загального ознайомлення. На печатках і штампах цього суб'єкта повинен зазначатись ідентифікаційний код, за яким його включено до державного реестру, ідентифікаційний номер громадянина-підприємця.

Діяльність незареєстрованого суб'єкта господарювання, який підлягає державній реєстрації, забороняється. Доходи, одержані таким суб'єктом, стягуються до Державного бюджету.

Суб'єкти господарювання — господарські організації мають право відкривати свої філії (відділення), представництва. Відкриття таких підрозділів не потребує їх реєстрації. Суб'єкт господарювання лише повідомляє про їхнє вшкриття орган, що здійснює реєстрацію, вносячи додаткову інформацію до своєї реєстраційної картки.

<< | >>
Источник: В. М. Гайворонський, В. П. Жушман. Господарське право України. За редакцією В. М. Гайворонського і В. П. Жушмана. Харків «Право» 2005. 2005

Еще по теме § 2. Державна реєстрація суб'єктів господарювання:

  1. § 2. Державна реєстрація припинення діяльності суб'єктів господарювання
  2. 23. Державна реєстрація суб'єктів підприємництва (загальна характеристика)
  3. 3. Державна реєстрація суб’єктів господарської діяльності
  4. 59. Державна реєстрація припинення суб'єктів підприємництва
  5. § 2. Правомочності суб'єктів господарювання щодо об'єктів права інтелектуальної власності
  6. 1. Поняття та види суб’єктів господарювання
  7. 38. Зміст установчих документів суб'єктів господарювання
  8. 35. Поняття і види суб'єктів господарювання
  9. 58. Процес ліквідації суб'єктів господарювання
  10. Семінарське заняття № 12 Тема 11: Фінанси суб’єктів господарювання
  11. 132. Антиконкурентні узгоджені дії суб'єктів господарювання
  12. Семінарське заняття № 14 Тема 11: Фінанси суб’єктів господарювання
  13. § 1. Правовий режим майна суб'єктів господарювання
  14. 75. Гарантії та захист майнових прав суб'єктів господарювання