4. Будівельне законодавство

Будівельне законодавство - це система нормативно-правових актів, які регулюють відносини щодо організації та безпосереднього здійснення капітального будівництва як форми інвестиційної діяльності.

Система нормативно-правових актів про капітальне будівництво:

І.

• Господарський кодекс України, зокрема; гл. 33 «Капітальне будівництво» (статті 317-323 присвячені договору підряду на ка пітальне будівництво, а ст. 324 - договору підряду на виконання проектно-досліджувальних робіт) та ст. 331 «Договір на створення і передачу науково-технічної продукції», що включена до глави 34 «Правове регулювання інноваційної діяльності»;

Цивільний кодекс України: глава 61 «Підряд», глава 62 «Ви конання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт»;

Кодекс законів про адміністративні правопорушення, зокре ма: гл. 8 - щодо відповідальності за адміністративні правопорушен ня у сфері будівництва, гл. 13 - адміністративні правопорушення в галузі стандартизації, якості продукції;

Земельний кодекс, зокрема положення щодо використання земельних ділянок під забудову та ін.

//. Закони України:

• від 18.09.1991 р. «Про інвестиційну діяльність», який визначає правові і економічні основи капітального будівництва в Україні, а саме:

442

дає поняття капітальних вкладень (ст. 1), визначає їх джерела (ст. 10);

визначає основні фонди як об'єкти інвестування (ст. 4);

визначає суб'єктів інвестиційної діяльності (ст. 5), їх права (ст. 7) та обов'язки (ст. 8);

визначає договір як правову форму взаємовідносин між суб'єктами інвестиційної діяльності (ст. 9);

закріплює правові форми державного регулювання у сфері інвестування (ст. 12);

встановлює порядок прийняття рішень щодо загальноукраїн ських інвестицій (які здійснюються з державного бюджету) - ст.

визначає принципи держзамовлення на капітальне будівництво (ст. 14);

закріплює основні засади державної експертизи інвестицій них проектів (ст. 15), а також

принципи ціноутворення в галузі капітального будівництва (ч.2ст. 17);

від 16.11.1992 р. «Про основи містобудування»: визначає ос новні засади містобудування як складної (комплексної) діяльності, що включає: планування, забудову територій та інше використан ня територій; розробку і реалізацію містобудівної документації та інвестиційних програм розвитку населених пунктів і територій; визначення територій, вибір, вилучення (викуп) і надання земель для містобудівних потреб; здійснення архітектурної діяльності; розміщення об'єктів будівництва різного призначення (житлово- цивільного, виробничого, соціально-оздоровчого та іншого при значення); створення соціальної, інженерної і транспортної інфра структури територій та населених пунктів; розробку правових ак тів, державних стандартів, норм і правил, пов'язаних з містобуду ванням; контроль за дотриманням містобудівної документації та ін. (ст. 2), визначає об'єкти (ст. 3) та суб'єкти містобудування (ст. 4), основні вимоги до містобудівної документації (ст. 5), основні засади у сфері містобудування (статті 7-15), поняття містобудівної документації та основні вимоги до її розробки та реалізації (стат ті 17-18) та ін.;

від 13.12.1991 р. «Про наукову і науково-технічну діяль ність», відповідно до якого виконання проектних та вишукуваль- них робіт належить до науково-технічної діяльності (ст. 1);

від 14.10.1994 р. «Про відповідальність підприємств, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування»: встановлює відповідальність за порушення вимог спеціального будівельного зако-

443

нодавства як виконавцями (за договором підряду чи інвестором-забудовником, що здійснює будівництво господарським способом), так і замовником за договором підряду на капітальне будівництво;

від 10.02.1995 р.

від 20.05.1999 р. «Про архітектурну діяльність», відповідно до якого об'єкти будівництва повинні відповідати встановленим архітектурним вимогам, при виборі виконавців можуть організо вуватися конкурси, здійснення контролю за дотриманням встанов лених архітектурних вимог та інвестиційного проекту може здійс нюватися за участю архітектора як розробника проекта та ін.;

від 20.04.2000 р. «Про планування і забудову територій» встановлює обов'язок забудовника (інвестора чи уповноваженої ним особи) отримати необхідний для проектування дозвіл на будів ництво об'єктів містобудування відповідно до встановленого по рядку (ст. 24), а також дозвіл на виконання будівельних робіт, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будіве льних робіт, підключення об'єкта будівництва до інженерних ме реж і споруд (ст. 29);

від 06.04.2000 р. «Про майнову відповідальність за порушен ня умов договору підряду (контракту) про виконання робіт на бу дівництві об'єкта» (дію Закону тимчасово призупинено), який пе редбачає: майнову відповідальність сторін у формі повного (вклю чаючи й втрачену вигоду) відшкодування збитків та сплати неустойки за невиконання умов договору (підрядника - за пору шення строків завершення виконання робіт, замовника - за пору шення строків здійснення платежів за виконані роботи) та обов'язковість застосування цих санкцій у випадках фінансування будівництва за рахунок коштів Державного бюджету України, рес публіканського бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, коштів державних та комунальних підприємств, уста нов, організацій;

від 20.04.2000 р. «Про планування і забудову територій» вста новлює вимоги до будівельного майданчика, інвестиційного проек ту будівництва щодо відповідності його затвердженому плану за будови відповідного населенного пункту, обов'язковість отриман ня дозволу на будівництво об'єкта як однієї з підстав розробки інвестиційного проекту будівництва;

та інші.

444

///.

IV. Постанови Кабінету Міністрів України:

від 05.08.1992 р. № 449 «Про порядок прийняття в експлу атацію закінчених будівництвом об'єктів державного замов лення»;

від 25.11.1999 р. № 2137 «Про затвердження Порядку прове дення архітектурних та містобудівних конкурсів»;

від 6 вересня 2000 р. № 1401 «Про затвердження Типового положення про управління капітального будівництва обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації»;

від 27 грудня 2001 р. № 1764 «Про затвердження Порядку державного фінансування капітального будівництва»;

від 11.04.2002 р. № 483 «Про Порядок затвердження інвес тиційних програм і проектів будівництва та проведення їх комп лексної державної експертизи» (без дотримання зазначеного по рядку будівництво об'єкта заборонено);

від 18 січня 2003 р. № 56 «Про делегування повноважень щодо стандартизації у галузі будівництва і промисловості будіве льних матеріалів» та ін.

V. Відомчі нормативно-правові акти:

спільний наказ Державного комітету України з питань регуля торної політики та підприємництва і Державного комітету будів ництва, архітектури та житлової політики України № 112/182 від 13.09.2001 р. «Про затвердження Ліцензійних умов провадження будівельної діяльності (вишукувальні та проектні роботи для будів ництва, зведення несучих та огороджуючих конструкцій, будів ництво та монтаж інженерних і транспортних мереж)»;

наказ Державного комітету України з будівництва та архітек тури від 16.07.2003 р. № 112 «Про затвердження Порядку розгляду Держбудом України інвестиційних програм і проектів будівни цтва, які затверджуються Кабінетом Міністрів України»;

спільний наказ Державного комітету України з питань техніч ного регулювання та споживчої політики і Державного комітету Ук раїни з будівництва та архітектури від 24.02.2003 р.

та інші.

445

У системі будівельного законодавства велика питома вага належить техніко-економічним нормам, що містяться в будівельних нормах, та правилах (державних, відомчих, регіональних), стандартах (державних, відомчих), технічних умовах:

Державні будівельні норми (ДБН) - розробляються на продукцію, процеси і послуги в галузі містобудування (вишукування, проектування, зведення, реконструкції, планування і забудови населених пунктів і територій), а також в галузі організації, технології, управління й' економіки будівництва; затверджуються Державним комітетом України з будівництва та архітектури.

Відомчі будівельні норми (ВБН) - розробляються заінтересованими відомствами за погодженням з Державним комітетом України з будівництва та архітектури, у разі відсутності ДБН, а також необхідності встановлення вимог, що перевищують або доповнюють вимоги ДБН, з урахуванням специфіки діяльності організацій та підприємств цього відомства.

Регіональні будівельні норми (РБН) - містять регіональні правила забудови населених пунктів і територій; розробляються місцевими державними адміністраціями за погодженням з Державним комітетом України з будівництва та архітектури.

Державні стандарти (ДСТ) - встановлюють організаційно-методичні та загальнотехнічні вимоги до об'єктів інвестування, в т. ч. будівництва і промисловості продукції будівельного призначення, забезпечуючи їх розробку, виробництво (виготовлення) та експлуатацію (використання); затверджуються відповідним господарським міністерством, відомством, а у сфері будівництва - Державним комітетом України з будівництва та архітектури.

Технічні умови (ТУ) - встановлюють вимоги до конкретних видів промислової продукції будівельного та іншого призначення, її використання, пакування, маркування, приймання, контролю та випробування, транспортування та зберігання; затверджуються заінтересованими організаціями за погодженням з Державним комітетом України з будівництва та архітектури.

Значну роль відіграють і рекомендаційні акти, що орієнтують учасників відносин на оптимальну і бажану для суспільства поведінку у сфері капітального будівництва. Прикладом таких актів є, зокрема, Положення про підрядні контракти в будівництві України, затверджене науково-технічною радою Мінбудархітек-тури України (протокол від 15.12.1993 р. № 9), що містить положення щодо порядку укладання, змісту та виконання таких договорів.

446