Загальна характеристика медіаційної процедури.
Формат процедури медіації може бути різним. Так, медіація може проходити у форматі як спільних, так і окремих приватних зустрічей.
Загалом, вважається, що для сторін важливо, щоб вони особисто брали участь у процедурі медіації.
Безпосередня участь сторін у прийнятті взаємовигідного рішення певною мірою гарантуватиме, що їх домовленості в майбутньому будуть виконані. Адже сторони, які самостійно досягай згоди та прийняли рішення разом, ґрунтуючись на власних інтересах, краще виконуватимуть досягнуту домовленість у порівнянні з рішеннями, які прийняті за них третьою стороною в суді. Водночас медіатор може пропонувати сторонам такий формат зустрічей, який, на його професійну думку, є більш доцільним, враховуючи обставини справи, позиції сторін та необхідність швидкого та ефективного вирішення спору.Медіація, як і будь-яка інша процедура, складається з низки послідовних етапів, під час яких медіатор повинен спрямувати сторін до співпраці з метою досягнення згоди, яка відповідатиме інтересам обох сторін. У різних країнах процедура медіації має свої особливості, проте в більшості випадків вона включає такі етапи:
1) вступне слово медіатора;
2) виступи (презентація) сторін і резюме посередника;
3) визначення спірних питань і формулювання порядку
денного;
4) аналіз спірних питань та сприяння сторонам у формулюванні пропозицій щодо шляхів вирішення спору (висування альтернативних рішень);
5) оцінка й вибір рішень, досягнення угоди та її оформлення. Також проведенню примирної процедури може передувати підготовчий етап, на якому відбуваються вибір сторонами спору медіатора або медіаційної організації, попередні зустрічі сторін спору з медіатором та укладається договір про проведення медіації.
На підготовчому етапі медіатор, зокрема, намагається здобути довіру учасників, оцінює готовність до медіації, вивчає позиції учасників конфлікту і може прогнозувати, які медіаційні методики найкраще застосувати для налагодження комунікації сторін конкретного спору.
На першому етапі до уваги беруться три важливі компоненти: комфорт, комунікація та можливість контролю. Тут медіатор, підкреслюючи свою нейтральність щодо проблеми й опонентів, коротко розповідає сторонам про медіацію, пояснює свої функції й функції сторін (якщо не було попередньої зустрічі), основні принципи медіації, визначає основні правила звернення один до одного та поведінки в ході примирної процедури (наприклад, не переривати один одного, не використовувати образливих виразів тощо), уточнює, чи є фактори, що перешкоджають чи можуть перешкодити нормальний перебіг діалогу. Наприклад, чи комфортно сторонам перебувати в місці проведення медіаційної процедури, скільки часу є у сторін на діалог, чи є питання, які потрібно з’ясувати до того, як почати процедуру, чи є зовнішні фактори, що заважають сторонам чи відволікають їх від діалогу.
Після отримання від сторін підтвердження комфортності наданих умов для діалогу та згоди дотримуватись узгоджених правил настає наступний етап посередництва, на якому кожен з учасників розповідає зі своєї точки зору суть конфлікту, що має місце між ними. При цьому вони не звертаються безпосередньо один до одного, а спілкуються через посередника. Після кожного виступу медіатор повертає стороні сказане нею своїми словами, уточнюючи інформацію й пом’якшуючи акценти. Нерідко це — перша можливість для сторін дійсно почути один одного. Далі сторони мають можливість обмінятися репліками, щось уточнити або додати.
Після закінчення презентації може мати місце дискусія, коли медіатор пропонує сторонам обмінятися думками з приводу почутого, висловити свої зауваження. У тому випадку, якщо під час дискусії негативні емоції між учасниками медіації зростають або останні під різними приводами ухиляються від конструктивного діалогу, медіатор може провести бесіду з кожною стороною індивідуально, так званий «кокус». Індивідуальні бесіди (кокуси) є приватними зустрічами медіатора й однієї зі сторін поза межами чутності другої сторони. Деякі медіатори не використовують кокуси взагалі, тоді як інші активно використовують цей метод залежно від ситуації.
Основне призначення кокусу — усунення перешкод у створенні умов для продуктивної взаємодії сторін. Окрема робота медіатора зі сторонами доцільна тільки в тому випадку, коли на цьому чи іншому етапі процедури медіації не вдається досягти позитивного результату у спільній роботі сторін. Сторони також мають право заявити під час процедури медіації про своє бажання попрацювати з медіатором індивідуально.Відповідно до принципу рівноправності сторін кількість кокусів, проведених з кожною стороною, повинна бути однаковою, так само, як і час, витрачений на індивідуальну бесіду.
На етапі формулювання порядку денного посередник сприяє сторонам у виявленні їх реальних потреб та інтересів, необхідність задоволення яких обумовила виникнення конфлікту. З цією метою він допомагає сторонам відокремити факти від інтерпретацій і виділити проблеми для обговорення під час медіації. Це досягається обговоренням точок зору кожного учасника і уточненням того, що є факт, а що — інтерпретація цього факту однієї зі сторін, які потреби та інтереси вони бажають задовольнити, заявляючи свої позиції/вимоги контрагенту. Тут учасники вирішують, чи хочуть вони досягти згоди з усіх заявлених проблем або тільки з деяких, а також визначають черговість їх розгляду, так само ухвалюється принципове рішення про продовження або згортання роботи.
Якщо на попередніх етапах медіатор та сторони особливу увагу приділяють минулому проблем, то, починаючи з наступного етапу, фокус уваги зміщується на майбутнє рішення. Так, на етапі висування альтернативних рішень сторони за допомогою медіатора генерують пропозиції щодо можливих шляхів вирішення спору, висувають свої варіанти способів врегулювання конфліктної ситуації. Тут медіатор виконує два важливі завдання: допомагає сторонам краще сформулювати ті пропозиції, які у них вже є; стимулює учасників конфлікту до пошуку нових пропозицій, що могли б задовольнити всіх краще, ніж попередні. Якщо сторонам не вистачає інформації, важко вийти за межі звичних стереотипів і поглядів на проблему, медіатор може рекомендувати їм звернутися до фахівців за юридичною, психологічною або іншою консультацією для більш ефективного продовження медіації.
Якщо на попередніх етапах медіатор та сторони особливу увагу приділяють минулому проблем, то, починаючи з наступного етапу, фокус уваги зміщується на майбутнє рішення. Так, на етапі висування альтернативних рішень сторони за допомогою медіатора генерують пропозиції щодо можливих шляхів вирішення спору, висувають свої варіанти способів врегулювання конфліктної ситуації. Тут медіатор виконує два важливі завдання: допомагає сторонам краще сформулювати ті пропозиції, які у них вже є; стимулює учасників конфлікту до пошуку нових пропозицій, що могли б задовольнити всіх краще, ніж попередні. Якщо сторонам не вистачає інформації, важко вийти за межі звичних стереотипів і поглядів на проблему, медіатор може рекомендувати їм звернутися до фахівців за юридичною, психологічною або іншою консультацією для більш ефективного продовження медіації.
На етапі оцінки й вибору рішень медіатор, ґрунтуючись на висловлених ідеях, допомагає сторонам виділити ті рішення, з якими згодні обидва (або більшість) учасники, та разом з ними прогнозує наслідки реалізації цих рішень, порівнюючи їх з очікуваними й бажаними для кожної зі сторін (здійснює «тестування рішень на життєздатність»).
Після вибору взаємоприйнятного для конфліктуючих сторін варіанта рішення медіатор допомагає останнім сформулювати кінцеву домовленість та оформити її документально.
За результатами успішно проведеної медіації сторони добровільно приймають взаємовигідне рішення, яке оформляється письмово у формі договору (медіаційної угоди).
6.