Принцип допустимості засобів доказування
закріплений в ст.ст. 27 і 29 ЦПК і припускає дві вимоги до засобів доказування. По-перше, засоби доказування по всякій
171
Чорнооченко C.I.
Цивільний процес
цивільній справі повинні відповідати перерахованим у ч.2 СТ.27 ЦПК, оскільки вона дає їх вичерпний перелік.
Ця частина правила допустимості засобів доказування означає, що докази встановлюються поясненнями сторін і третіх осіб, показаннями свідків, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. З цього випливає, що будь-який доказ, отриманий за допомогою одного з зазначених засобів, якщо інше не встановлено законом, є припустимим.По-друге, обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Такі конкретні обмеження вводяться нормами матеріального права. Так, наприклад, договір позики повинен бути зроблений у письмовій формі. У цьому випадку в підтвердження договору повинні надаватися документи про його оформлення, наприклад, розписка позичальника в одержанні суми позики. Розглянуте правило спрямоване на усунення з процесу доказів, які потенційно можуть бути недостовірними.
Ст. 59 нового ЦПК України доповнює принцип допустимості важливим положенням про те, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Це означає, що законними повинні бути як засоби доказування, вичерпний перелік яких визначений ЦПК, так і методи отримання цих доказів.