10.і. Поняття підвідомчості та її види

Під підвідомчістю розуміють розмежування компетенції між органами держави. Компетенція суду в здійсненні правосуддя по розгляду і вирішенню певної категорії питань називається підвідомчістю судових органів або судовою юрисдикцією.

Однак, право вирішення цивільних справ надано не тільки судовим, а й державним органам адміністративної юрисдикції (органи державної влади, місцевого самоврядування, органи, що здійснюють виконавче провадження); недержавним юрисдикційним органам (товариські суди, третейські суди, Міжнародний комерційний арбітражний суд, Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті України); змішаним органам (комісіям по трудових спорах); нотаріату.

У зв'язку з цим цивільна юрисдикція, або підвідомчість, визначає коло цивільних справ, вирішення яких віднесено до компетенції кожного з цих органів.

Для того щоб відмежувати компетенцію судів загальної юрисдикції по розгляду і вирішенню цивільних справ від компетенції інших юрисдикційних органів, законодавцем і вводиться категорія підвідомчості. Підвідомчість означає коло цивільних справ, які віднесені законом на розгляд та вирішення суду.

В залежності від того, чи відносить закон вирішення спорів до відання виключно одного органу або до компетенції кількох органів підвідомчість поділяється на виключну і численну. Виключною називається підвідомчість, за якою розгляд певної

8» 115

Чорнооченко C.I.

Цивільний процес

категорії цивільних справ належить виключно до компетенції суду (справи по позбавлення батьківських прав, справи про усиновлення тощо).

Численна підвідомчість передбачає, що розгляд цивільних справ здійснюється судом та іншими названими юрисдик-ційними органами. Залежно від вибору юрисдикційного органу з кількох, яким справа підвідомча, чи недопущенні такого вибору численна підвідомчість поділяється на альтернативну, договірну, імперативну і змішану.

Альтернативна підвідомчість означає, що розгляд спору віднесено до компетенції кількох органів за вибором особи, яка потребує захисту своїх прав. Наприклад, спір про право може бути вирішений не тільки судом, а й третейським судом.

Договірною є підвідомчість, яка визначається взаємною угодою сторін. Так, громадяни можуть за взаємною згодою передати справу про розірвання шлюбу до органів РАГСу або СУДУ-

Імперативною (умовною) є підвідомчість, за якою справи розглядаються юрисдикційними органами в певній послідовності при обов'язковому дотриманні досудового врегулювання спору або звернення до органів державної влади і місцевого самоврядування.

Так, зокрема, згідно з цивільно-процесуальним законодавством пред'явлення до перевізника позову, який витікає з договору перевезення, передбачає обов'язкове пред'явлення до нього претензії. П.5 ст.158 Земельного Кодексу України передбачає обов'язкове досудове звернення з питань земельних ресурсів до місцевих органів влади чи самоврядування.

116

Варто мати на увазі, що цей вид підвідомчості значною мірою втратив своє значення, тому що згідно зі ст.124 Конституції України і п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" судам підвідомчі усі спори про захист прав і свобод громадян. Суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви чи скарги тільки на тій підставі, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку.

Змішана підвідомчість поєднує в собі ознаки, властиві іншим видам, зокрема альтернативній підвідомчості. Так, наприклад, деякі справи можуть бути подані до суду безпосередньо, або після оскарження до органу чи посадової особи, що постановила оспорюване рішення.