8.5.2. Антисубсидійні заходи

Антисубсидійні заходи регулюються Регламентом 2026/97 про захист проти субсидованого імпорту[472] і полягають у компенсації прямого чи непрямого субсидування виробництва, виготовлення, експорту або транспортування будь-яких товарів, випуск яких у вільний обіг тягне за собою заподіяння шкоди Співтовариству.

Субсидія розглядається як така, коли надається або державою походження товару, або проміжною державою, з яких товар експортується до ЄС. Субсидування вважається державним, якщо надається урядом або будь-якими органами публічної влади на території країни походження або експорту товару. У випадку проміжної держави правочин розглядається, якщо це є прийнятним, як такий, що відбувається між суб’єктом країни походження та суб’ектом ЄС.

Субсидування має надавати перевагу та здійснюватися у формі фінансового вкладення в державі походження або експорту товару, тобто, коли: а) має місце пряме переведення коштів (грант, позика, придбання акцій тощо), приховане пряме переведення коштів або відповідальності (наприклад, гарантія позики); б) податок, який має справлятися, не справляється або не збирається (наприклад, податковий кредит як стимулюючий фіскальний захід). В цьому аспекті звільнення якого-небудь товару від мита або податку, що справляються відносно подібних товарів, коли цей товар призначений для вітчизняного споживача, або утримання таких мита або податків до розмірів, що не перевищують розмірів, яких вже було досягнуто, не розглядаються як субсидія, за умови, що таке звільнення надається у відповідності з положеннями Регламенту 2026/97; в) на пільгових умовах надаються товари і послуги; г) для забезпечення вищезазначених дій має місце фінансування чи гарантування приватних фондів або управління ними, коли як при нормальних умовах таке забезпечення мало б здійснюватися безпосередньо публічною владою, причому така практика, всупереч реальному підходу, відрізняється від тої, якої зазвичай дотримуються публічні влади.

Субсидія може здійснюватися також у формі підтримання доходності або цінової підтримки у значенні Статті XVI ГАТТ, згідно з якою таке підтримання має прямо чи опосередковано призводити: а) до зростання експорту того чи іншого товару з території держави-учасника ГАТТ чи до зменшення імпорту товару на цю територію, за виключенням “первинних товарів” (сільськогосподарські товари, продукти рибальства, лісового господарства, мінерали у натуральній формі), або б) до продажу товарів на експорт за ціною, нижчою за порівняну ціну, яка виставляється покупцям на подібний товар на внутрішньому ринку. Під “подібним товаром” в даному випадку слід розуміти товар, який є ідентичним, тобто, у всіх відношеннях схожим з товаром, про який йдеться, або, за відсутності такого товару, інший товар, який, хоча й не є схожим у всіх відношеннях, але має характеристики, які є дуже близькими до характеристик товару, про який йдеться.

Субсидія має надаватися окремому підприємству або галузі виробництва, або групі підприємств чи галузей, що знаходяться у сфері юрисдикції органу публічної влади, який надає субсидію. При цьому слід виходити, зокрема, з таких умов:

а) інші підприємства чи галузі не мають доступу до субсидування;

б) немає встановлених чітких та обов’язкових критеріїв щодо автоматичного отримання субсидії або щодо її обсягу;

в) критерії субсидування не встановлено законом, підзаконним актом або іншим офіційним документом;

г) програми субсидування, якщо вони є, обмежуються певними підприємствами чи галузями;

д) переважне використання субсидій певними підприємствами чи галузями або надання їм субсидій у непропорційно великих обсягах;

е) надання субсидій або прийом заявок на субсидії на розсуд органу, що приймає заявки чи виносить рішення;

є) немає обмеження субсидування якимось конкретним географічним регіоном;

ж) субсидія не має випадкового характеру;

з) експортування є головним чинником надання субсидії;

и) субсидування не відноситься до науково-дослідницької діяльності;

і) субсидія надається не для цілей розвитку охорони довкілля.

Субсидування має надавати вигоду. Критеріями вигоди для одержувача субсидії є наступне:

а) у разі внесків до статутного капіталу, вони не відповідають звичайній практиці приватного інвестування на території країни походження або експорту товару;

б) у разі позики є різниця у платі за неї порівняно з платою, яку одержувач мав би зазвичай сплатити на ринку комерційних позик;

в) у разі гарантії позики є різниця у платі за отриману позику, порівняно з платою, яку одержувач мав би зазвичай сплатити на ринку комерційних позик, якби не було гарантії з боку органу публічної влади;

г) винагорода за державну поставку товарів чи послуг є меншою або винагорода за державну закупку товарів є вищою за адекватну винагороду, тобто, за таку, яка відповідає умовам ринку в країні поставки чи закупки або в іншій країні, або умовам світового ринку (ціна, якість, доступність, ліквідність, перевезення тощо).

Компенсаційним інструментом виступає спеціальне мито. Нетарифний характер, види компенсаційного мита та процедура запровадження є аналогічними до антидемпінгового мита. Ставка мита на субсидовані товари встановлюється відповідно до розміру субсидії. Розмір субсидії визначається відповідно до Регламенту 2026/97, а також до спеціальної інструкції Комісії[473].