6. Вплив зовнішньоекономічних чинників.

ваності. Кризи носили довготривалий характер, так як урядами бага- тьох країн проводилися антиінфляційні заходи на рівні грошово- кредитної і фіскальної політики. Такий характер носили банківські кризи в Аргентині (1980-1982 рр.), Мексиці (1982-1988 рр.), Чилі (1981-1983 рр.), на Філіппінах (1981-1087 рр.), в Таїланді (1982-

1987 рр.), Малайзії (1985-1988 рр.), Індонезії (1983-1988 рр.). Відзна- чимо, що в 1990-ті роки банківські кризи знову повторювалися прак- тично у тих же країнах, але в більших масштабах, незважаючи на при- йняті заходи щодо зміцнення банківського нагляду та поліпшення ма- кроекономічної ситуації.

Погіршення умов зовнішньої торгівлі спостерігалося в багатьох країнах, де мали місце банківські кризи. За даними Всесвітнього бан- ку, у 29 країнах, де відбувалися банківські кризи, за декілька років до цього умови торгівлі характеризувалися тенденцією до погіршення. У цілому передкризове падіння обсягу зовнішньої торгівлі досягло

17 %. Для країн, в яких відмічалися часткові кризи, цей показник склав 4 %, в той час як у країнах, де не було банківських криз, умови торгівлі покращувалися.

Слід зазначити, що політика фіксованого курсу національної ва- люти, яка проводилася в цілях стабілізації цін, призвела у ряді країн до значного зменшення золотовалютного резерву центральних банків (Росія, Україна, Грузія у 1998 році).