Бразилія

Після втручання Центрального банку в серпні 1995 р.

ня банку Economico в країні помітно знизилася довіра до інших при- ватних банків, у зв’язку з цим вкладники почали переводити ліквідні ресурси з менших у більші банківські інститути. Цьому сприяла відсу- тність у Бразилії механізму гарантії депозитів, хоча його функціону- вання й було передбачено в конституції країни (ст. 192). Виникла реа- льна небезпека поширення кризи на інші бразильські банки.

Крім того, більшість державних кредитних установ виявилися неплатоспроможними, частка прострочених і безнадійних позик у за- гальному обсязі їхнього кредитного портфеля склала 45 % у середині

1994 р.

Приватні комерційні банки теж характеризувалися низькою ефек- тивністю, їхня прибутковість на 40 % була обумовлена високими відсо- тками й високою інфляцією, тобто вони діставали прибуток за рахунок тимчасового лага між датою надходження й датою виплати коштів.

Частка прострочених і безнадійних кредитів у кредитному порт-

фелі бразильської банківської системи збільшилася з 8 % в 1994 р. до

14,5 % в 1996 р.

Російський шок 17 серпня 1998 р. найбільше відгукнувся в Ла- тинській Америці, в першу чергу в Бразилії. Це відбулося зовсім не через тісні економічні зв’язки країни з Росією (ці зв’язки не дуже зна- чні), а тому, що на Бразилії тепер зосередилися недовіра й підозрілість фінансистів, що керують світовими потоками капіталу. Як і в Росії, влада Бразилії обрала в якості “якоря стабільності” курс національної валюти (реала), підтримуючи його в рамках установленого похилого коридору, тобто, допускаючи повільне зниження, що грубо відповідає темпу інфляції.

Улітку 1998 р., особливо після 17 серпня, всі ці негаразди бра-

зильської економіки й фінансів вирвалися назовні. Першим сигна- лом, що досить типово для сучасної ринкової економіки, стало па- діння показників фондової біржі: у липні й серпні індекси впали приблизно вдвічі. Іноземний капітал, що мав форму бразильських облігацій, депозитів у банках і кредитів закордонних банків бра- зильським позичальникам, у паніці втікав із Бразилії. Щоб підтри- мати курс реала, від якого всі прагнули якомога швидше позбутися, Центральний банк викинув за три місяці майже половину своїх ва- лютних резервів, що становили до початку кризи досить значну ве- личину – близько 70 млрд. дол. США (у кілька разів більше росій- ських резервів).

Намагаючись зупинити відтік капіталів, Центральний банк підняв ставку рефінансування вище 30 % річних. Ринкові ставки банків під- скочили до 40 – 50 %, що зробило банківські кредити для більшості підприємств практично недоступними. Виникла характерна в останні роки для багатьох країн ситуація: захист стабільності валюти ціною економічного спаду. Сильна луна бразильської кризи прокотилася по всій Латинській Америці у вигляді знецінення акцій, відтоку інозем- ного капіталу, девальвацій валют декількох малих країн.

Для Вашингтона фінансовий крах Бразилії був настільки ж не- безпечний, як крах Мексики декількома роками раніше. Було вирі- шено діяти на випередження, не очікуючи гіршого. Уже в листопаді

1998 р. МВФ (далі – Фонд) сформував при участі уряду США й де-

кількох інших кредиторів пакет допомоги для Бразилії у розмірі

41,5 млрд. дол. США, з яких Фонд взяв на себе 18,1 млрд. Ці гроші передбачалося видавати траншами в міру виконання країною про- грами стабілізації, погодженої із МВФ. Розрахунок був також на те, що сам величезний розмір кредитної підтримки зміцнить довіру до бразильської економіки й валюти [45].

Як звичайно, Бразилія погодила з Фондом програму заходів,

спрямованих на оздоровлення економіки: зменшення бюджетного де- фіциту, поліпшення збору податків, обмеження банківського кредиту неефективним підприємствам, стримування росту грошової маси, са- нація банків й інших фінансових установ.

Однак “невідкладна допомога” не врятувала реал від девальвації й не запобігла гострій фазі кризи.

Можливість ланцюгової реакції кризових явищ у латиноамери- канських країнах не може не турбувати Сполучені Штати Америки. Під загрозою перебувають не тільки доходи корпорацій США, але і їхні величезні активи в Латинській Америці. Американські комер- ційні банки тільки в Бразилії мають інвестиції на суму 37 млрд. дол. США, з яких 23 млрд. дол. США приходиться на 6 найбільших амери- канських банків.

У 1997-1999 рр. у Бразилії проводилася прискорена реструктури- зація приватних банків. У 1996-2000 рр. здійснювалася масштабна ре- структуризація державних кредитних інститутів, проводилися заходи щодо посилення проникнення іноземних банків.