Мексика
Тут, можливо, була допущена розповсюджена помилка: зниження курсу песо відставало від внутрішньої інфляції, в результаті чого песо реально дорожчало стосовно долара США.
Завищений курс націона- льної валюти, звичайно, стримував мексиканський промисловий екс- порт і стимулював імпорт. Відчуття ринку, що уряд і Банк Мексики не зможуть утримати курс у межах коридору й змушені будуть піти на девальвацію, поступово міцніло. У Мексиці фінансова лібералізація й дерегулювання виразилися насамперед у різкому наростанні креди-тних потоків. Слабкість банківського нагляду й відсутність достовір- ної інформації про положення тих або інших кредитних інститутів ви- значили не тільки прискорений ріст банківських активів, але й насті- льки ж швидке погіршення їхньої якості як з погляду гарантій пога- шення, так і цільового використання. Частка прострочених кредитів у загальному обсязі капіталу банків збільшилася з 7,7 % в 1988 р. до
64,6 % у 1992 р. і до 82,6 % у 1993 р. Більше того, по цілому переліку показників якість кредитного портфеля комерційних банків помітно погіршилася. Тому не випадково банківський сектор виявився в епі- центрі кризи 1994-1995 рр. Стан банківського сектора до початку кри- зи показано в додатку А.
Криза 1995 р. була підготовлена попередніми поспішними рефо-
рмами, здійсненими значною мірою під тиском зовнішніх обставин.
Лібералізація зовнішньоекономічної діяльності й ринкові реформи
стимулювали зростання споживання при недостатньому рівні заоща- джень через погане збирання податків і низьку фінансову дисципліну. Завищений курс національної валюти сприяв випереджаючому зрос- танню імпорту товарів і послуг. Це призвело до утворення хронічного негативного сальдо, що покривалося залученням іноземного капіталу (за поточними розрахунками).
Уповільнення, а потім і падіння економічної активності призвели
до подальшого загострення банківської кризи.
Банки зіштовхнулися з такими серйозними проблемами, як непогашення виданих ними кре- дитів, з одного боку, і неможливістю погасити свої зобов’язання, бі- льша частина яких була виражена в іноземній валюті і носила корот- костроковий характер, з іншого. Для того щоб уникнути повного роз- валу банківської системи, уряд Мексики вжив термінових заходів по захисту інтересів вкладників, що допомогло уникнути банківської па- ніки (додаток Б).Оскільки фінансова катастрофа в Мексиці прямо зачіпала інтере- си США, пакет фінансової підтримки був сформований досить швид- ко. Спочатку Мексиці виділили 18 млрд. дол. США, з яких уряд США обіцяв 9 млрд. дол., американські банки – 3 млрд. дол. США, інші кра- їни й організації – 6 млрд. дол. США [45].
Уряд був змушений прийняти програми оздоровлення банківсь- кої системи з метою запобігання її повного розвалу (додаток В). Зага- льні витрати держави по санації кредитно-банківських інститутів склали, за наявними оцінками, від 60 до 65 млрд. дол. США. Однак, незважаючи на величезні витрати, банківська система, як і раніше, за- лишається в числі найбільш неблагополучних секторів мексиканської економіки, а утворена прострочена банківська заборгованість пере- творилася в одну з основних проблем господарського розвитку країни. Відбулося “розчищення” банківської системи від слабких банків, у ре- зультаті чого до 40 % операцій виявилося в руках великих іноземних банків, яким населення довіряє набагато більше, ніж вітчизняним [3].