ЗАПАЛЬНІ ЗАХВОРЮВАННЯ СТАТЕВИХ ОРГАНІВ У ДІВЧАТОК
Запальні захворювання статевої сфери у дівчаток трапляються досить часто і впливають на стан здоров’я майбутньої жінки, її дітородну функцію. Найчастіше у дівчаток трапляються вульвовагініти.
Це залежить від легкої ранимості слизової вульви, відсутності здатності вагіни до самоочищення (клітини вагінального епітелію бідні на глікоген, лактобацили До- дерлейна відсутні, реакція вагінального вмісту лужна).Цервікальний канал уражається рідко порівняно зі зрілими жінками. У пубертатному періоді кількість захворювань знижується — з одного боку, статеві органи стають більш зрілими, перебувають під дією власних естрогенів і, разом з тим, відсутні чинники, які спричиняють захворювання у дорослих жінок (статеве життя, аборти, пологи тощо). Збудниками найчастіше бувають стафіло- і стрептококи, кишкова паличка, пневмококи, дріжджові гриби, рідше — туберкульозна, дифтерійна паличка.
У виникненні інфекційного захворювання мають значення не лише мікроорганізми, а й імунобіологічні властивості організму дівчинки. Сприяти виникненню цих захворювань можуть ендогенні фактори — анемія, цукровий діабет, ексудативний діатез, пієлонефрит, цистит, ентеробіоз. Важливим чинником є наявність різноманітних подразників — термічних (холодових чи теплових), хімічних, механічних (мастурбація).
Велику роль відіграють грубі порушення гігієни — неохайність, неправильний догляд за статевими органами. Іноді спостерігається вторинне інфікування статевих органів з екстрагенітальних джерел. Занесення інфекції відбувається різними шляхами — гематогенним, лімфогенним.
Неспецифічні вульвовагініти. Діти скаржаться на відчуття печії після сечовипускання, свербіння і біль у ділянці статевих органів. Загальний стан дітей майже не змінюється.
Для діагностики важливу роль відіграє ретельно зібраний анамнез — наявність алергічних захворювань, ексудативний діатез, наявність екстрагенітальних вогнищ. Огляд зовнішніх статевих органів дає можливість виявити набряк, гіперемію в ділянці зовнішніх статевих органів, іноді розчухи, а також наявність виділень, характер яких може бути різноманітним—водянисті, гнійні, серозно-гнійні.
Діагностика може бути обмежена даними, отриманими з анамнезу та при огляді, і результатами бактеріоскопічного дослідження виділень. У деяких випадках проводять культуральну діагностику. Інші додаткові методи дослідження, зокрема, вагіноскопія, використовуються в тому випадку, коли немає ефекту від лікування або виникають рецидиви захворювання. У такому разі можна запідозрити наявність у вагіні стороннього тіла.Лікування вульвовагінітів. Одним із важливих компонентів лікування є дотримання особистої гігієни, а також раціональне харчування дитини.
Якщо вульвовагініт розвивається як супутнє захворювання екстрагені- тальної патології, слід обов’язково лікувати основне захворювання.
Місцеве лікування полягає у застосуванні сидячих ванночок з відвару ромашки, шавлії, евкаліпта. Можна промивати вагіну через катетер розчином фурациліну 1:10000 або відварами тих же трав. Процедури рекомендують проводити не більше 5 днів. Після лікування можна ввести у вагіну біфідумбактерин чи лактобактерии.
У задавнених випадках можуть виявлятись синехії (зрощення малих та великих статевих губ). їх необхідно ліквідувати тупим чи гострим шляхом одразу ж після виявлення, в жодному разі не залишаючи це до періоду статевого дозрівання. Недотримання цієї вимоги може призвести до утворення рубцевих змін, порушення сечовипускання, а надалі — відтоку менструальної крові.
Лікування специфічних — кандидозних та трихомонадних вульвовагінітів проводять за тими ж принципами, що і в дорослих, тільки з віковою корекцією дози препаратів.