ЗАХВОРЮВАННЯ СЕЧОСТАТЕВОЇ СИСТЕМИ ПРИ ОПУЩЕННІ ТА ВИПАДІННІ ВАГІНИ ТА МАТКИ
У результаті змін тазового дна, що виникають внаслідок пологової травми, відбуваються опущення та випадіння стінок вагіни та матки. Частіше вони виникають у жінок, що багато разів народжували або мали дітей з великою масою.
У жінок літнього віку цьому сприяють атрофічні зміни у тазовому дні.При опущенні чи випадінні стінок вагіни чи матки виникає цистоцеле — провисання стінки сечового міхура, що спричиняє випинання передньої
стінки вагіни. При виражених цистоцеле порушується відтік сечі — спостерігається нетримання сечі, разом з тим у сечовому міхурі залишається залишкова сеча, що сприяє розвиткові інфекції. Надалі це може призвести до порушення функції нирок. Випадіння матки може супроводжуватись гідроуретером чи гідронефрозом або поєднанням цих патологічних процесів. Іноді на фоні гідронефрозу може розвиватись ниркова недостатність.
Лікування в основному хірургічне. Вибір об'єму оперативного втручання залежить від ступеня опущення чи випадіння стінок вагіни та матки. У випадку наявності протипоказань жінкам літнього віку рекомендують носити песарії, що коригують положення вагіни та матки.
Пієлонефрит
При гострих аднекситах, параметритах у процес може втягуватись не лише сечовий міхур, а й нирки. Це буває порівняно рідко, тому що для виникнення запального процесу в нирках необхідно 7-10 днів, а при застосуванні сучасної антибіотикотерапії гострий запальний процес вдається купі-рувати протягом 2-3 днів.
Клініка гострого пієлонефриту проявляється підвищенням температури до 39°С, ознобом, головним болем, нездужанням. Ці ж ознаки характерні і для гострого запалення придатків матки, але при пієлонефриті з'являється сильний біль у попереку, що іррадіює за ходом сечовода, в стегно. Симптом Пастернацького позитивний на стороні ураження. В аналізі сечі виявляється піурія.
Лікування проводять спільно з урологом. При порушенні пасажу сечі з нирки (визначається при екскреторній урографії) останній відновлюють шляхом катетеризації нирки.
Проводять інтенсивну антибактеріальну терапію з використанням цефалоспоринів (цефобід, клафоран, кефзол, цефт-ріаксон), фортум, зінацеф; хінолонів (офлоксацин, таривід, заноцин, нор-бактін); нітрофуранів (фурагін, фуразолідон), невіграмону, 5-НОК, уросуль-фану, бісептолу. При гнійних формах пієлонефриту (апостематозний нефрит, карбункул нирки, абсцес нирки) — лікування тільки оперативне з наступною антибактеріальною і дезінтоксикаційною терапією.Хронічний пієлонефрит може бути при хронічних, з тривалим перебігом запальних процесах придатків матки. Захворювання частіше перебігає латентно і діагноз можна встановити лише завдяки додатковим методам дослідження: в аналізі сечі — сліди білка, лейкоцитурія, бактеріурія, порушується концентраційна здатність нирок, знижується щільність сечі. Це захворювання у разі відсутності адекватного лікування може вести до розвитку нефрогенної гіпертензії, хронічної ниркової недостатності.
Лікування полягає у санації всіх вогнищ інфекції, особливо в геніталіях. З метою антибактеріальної терапії призначають ті самі препарати, що й при лікуванні гострого процесу, з урахуванням чутливості мікрофлори сечі до антибактеріальних середників. Широко використовують фізіотерапевтичні методи, санаторно-курортне лікування (Трускавець, Гусятин).