УСКЛАДНЕННЯ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНОГО ПЕРІОДУ
У післяопераційному періоді можуть виникати ранні —- у перші години
— та пізні — на 2-6-ту добу — ускладнення.
Одразу після операції, виходячи з наркозу, хвора може скаржитися на нудоту, тому напоготові повинен бути лоток, щоб підставити хворій у випадку блювання, та рушник.
Голову хворої слід повернути набік і не залишати жінку без нагляду на жодну хвилину, бо можлива аспірація блювотних мас та асфіксія.Часто у хворих спостерігається у тій чи іншій мірі дихальна недостатність, зумовлена залишковою дією м’язових релаксантів, анестетиків та наркотичних аналгетиків, що проявляється гіпоксією та метаболічним ацидозом. Для лікування цих явищ застосовують кисневу терапію у перші години після операції, перкусійний та вібраційний масаж грудної клітки, використання бронхолітиків (бронхолітин, бромгексин, еуфілін), інгаляційну терапію. З метою лікування застійних явищ у легенях та профілактики пневмонії, застосовують дихальну гімнастику.
Особливо ретельної уваги потребують хворі з екстрагенітальною патологією, зокрема дихальної та серцево-судинної систем. Крім описаного, їм необхідно створювати положення з піднесеним головним кінцем, застосовувати серцеві глікозиди.
Дуже серйозними ускладненнями післяопераційного періоду є тромбофлебіти та тромбоемболії. Вони виникають у хворих з варикозним розширенням вен, тромбоемболічними ускладненнями в анамнезі, злоякісними новоутвореннями, захворюваннями серцево-судинної системи, ожирінням, у жінок літнього віку. Профілактика післяопераційних тромбоемболій включає: туге бинтування кінцівки з варикозно розширеними венами, раннє вставання хворої після операції, лікувальну гімнастику, введення реополі- глюкіну у поєднанні з курантилом, тренталом, гепаринотерапію (по 5000 ОД у шкірну складку бокової поверхні живота двічі на добу), використання антикоагулянтів непрямої дії (пелентан, фенілін), аспірину по 125 мг щоденно або по 250 мг через день.
Післяопераційні кровотечі, передусім, проявляються зміною гемо- динамічних показників: різке зниження артеріального тиску та центрального венозного тиску, прискорення пульсу, блідість шкіри, зниження рівня гемоглобіну, поява крові з дренажних трубок або з піхви. Діагностиці може допомогти УЗД та лапароскопія чи кульдоцентез.
Основні лікувальні заходи при кровотечі у черевній порожнині:
1. Негайна релапаротомія і зупинка кровотечі.
2. Паралельно з підготовкою хворої до повторного оперативного втручання проводять інтенсивну інфузійну терапію (поліглюкін, желатиноль, розчин Рінгера, плазма, ізотонічний розчин натрію хлориду). Інфузію проводити у дві-три вени.
3. Стабілізація артеріального тиску. Вводять великі дози глюкокорти- коїдів (гідрокортизон, преднізолон, дексазон).
4. Поліпшення мікроциркуляції та реологічних властивостей крові (рео- поліглюкін). Після зупинки кровотечі та поповнення ОЦК вводять трентал, дроперидол.
5. Проводять корекцію метаболічного ацидозу шляхом введення натрію гідрокарбонату (під контролем показників КОС).
6. Проводять інгаляції кисню через катетер або маску.
До пізніх ускладнень післяопераційного періоду належать гнійно- запальні ускладнення. На 3-5-ту добу можуть з’явитися ознаки нагноєння післяопераційної рани: біль пульсуючого характеру в ділянці рубця, підвищення температури тіла. При огляді у ділянці запалення спостерігають гіперемія, набряк, гнійні виділення з рани. Одразу після того як діагностоване таке ускладнення, треба зняти шви в ділянці нагноєння, промити рану перекисом водню, потім прикласти серветку з гіпертонічним розчином. Обов’язковим є призначення антибіотиків. Надалі перев’язки проводять щоденно аж до повного очищення рани.
Небезпечним ускладненням є післяопераційний перитоніт.
Перелік контрольних питань:
■ малі гінекологічні операції; передопераційна підготовка та післяопераційний догляд;
■ великі гінекологічні операції; передопераційна підготовка;
■ малі гінекологічні операції (артифіціальний аборт, зондування матки, діагностичне вишкрібання цервікального каналу та стінок матки, поліпектомія); інструментарій для цих операцій;
■ підготовка пацієнток до малих гінекологічних операцій; асистування при малих гінекологічних операціях;
■ великі гінекологічні операції (черевностінкові), післяопераційний догляд за хворими;
■ великі гінекологічні операції (піхвові), особливості післяопераційного догляду при різних видах операцій;
■ профілактика тромбоемболічних ускладнень;
■ особливості післяопераційного догляду за гінекологічними хворими з екс- трагенітальною патологією.